Постанова 4854 № 540/1004/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1004/20 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. при секретарі: Шатан В.О. розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі, Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати наказ Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за №33-о від 18.03.2020р. "Про звільнення ОСОБА_1 "; - зобов`язати Чорноморську митницю Держмитслужби, як правонаступника прав і обов`язків Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі, запропонувати ОСОБА_1 посаду в Чорноморській митниці Держмитслужби, що буде рівнозначна тій посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення, або іншу посаду на яку можна перевести без обов`язкового проведення конкурсу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з 1993р. проходив службу в митних органах України. 18.03.2020р. у зв`язку з реорганізацією ОСОБА_1 вручено Попередження про наступне вивільнення на підставі п.4 ч.1 ст.83 та п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" з урахуванням особливостей визначених ч.6 ст.49-2 КЗпП України. В подальшому, наказом Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за №33-о від 18.03.2020р. позивача звільнено, у зв`язку з реорганізацією, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу", п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач не погоджується із вказаним наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки за наявності вакантних посад, за відсутності скорочення чисельності або штату державних службовців, за наявності правонаступника, з врахуванням безперервності стажу роботи в 20 років, професійного досвіду та рівня кваліфікації, наявності заохочень, відсутності дисциплінарних стягнень, позивачу безпідставно не запропоновано іншої посади в Чорноморській митниці Держмитслужби. Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру звільнення та обґрунтовано звільнено позивача за п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 1993р. ОСОБА_1 проходив службу в митних органах України. На підставі наказу митного органу за №637-0 від 12.08.2019р. ОСОБА_1 переведений на посаду заступника начальника управління-начальника відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі. Відповідно до постанови КМУ «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби» за №1200 від 18.12.2018р. та постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» за №858 від 2.10.2019р. було створено Чорноморську митницю Держмитслужби, шляхом приєднання реорганізованих Миколаївської митниці ДФС та Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі. У зв`язку з реорганізацією, 17.02.2020р. позивачу вручено Попередження про наступне вивільнення на підставі п.4 ч.1 ст.83 та п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу» з урахуванням особливостей визначених ч.6 ст. 49-2 КЗпП України. В подальшому, 18.03.2020р. митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі прийнято наказ за №33-о, яким ОСОБА_1 звільнено, у зв`язку із реорганізацією, у відповідності до п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», п.1 ст.40 КЗпП України. Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність дій та рішень відповідача, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.3 ст.569 МК України, правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Митний кодекс України не містить положень щодо припинення державної служби з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, у зв`язку із чим застосуванню підлягають положення ЗУ «Про державну службу» за №889-VІІІ від 10.12.2015р. (надалі - Закон №889-VІІІ) та КЗпПУ. Положеннями ст.83 Закону №889-VІІІ встановлені підстави для припинення державної служби, в тому числі за ініціативою суб`єкта призначення (п.4 ч.1). Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VІІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, серед іншого, реорганізація державного органу. За правилами ч.3 ст.87 Закону №889-VІІІ, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Відповідно до положень ч.1 ст.40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, між іншим, в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1). Звільнення з підстав, зазначених у п.1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40). Згідно з ч.2 ст.49-2 КЗпП при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Приписами ч.6 ст.49-2 КЗпП визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до ЗУ «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: - про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; - у разі вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 цього Кодексу не застосовуються положення ч.2 ст.40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті. Отже, судова колегія зазначає, що у відповідності до ч.3 ст. 87 Закону №889-VІІІ, ч.6 ст.49-2 КЗпП, працівника, який має статус державного службовця, керівник державної служби (суб`єкт призначення) при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, попереджає письмово про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів. При звільненні не застосовується так звані «захищені статті» КЗпП щодо звільнення працівника лише у випадках неможливості переведення, за його згодою, на іншу роботу та переважності права залишення на роботі. Не потрібна також отримання згоди від профспілок. Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 був своєчасно повідомлений про наступне вивільнення, у відповідності з ч.3 ст.87 ЗУ «Про державну службу», що не заперечувалося позивачем при розгляді справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що положеннями ч.3 ст.87 Закону №889-VІІІ, законодавець закріпив саме право керівника державної служби (суб`єкта призначення) запропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду у тому самому державному органі (за наявності). Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 7.12.2019р. ОСОБА_1 . Генеральною прокуратурою України повідомлено про підозру у скоєні посадового злочину, передбаченому ч.4 ст.27, ч.3 ст.368 КК України. На підставі вказаного, наказом митного органу за №876-о від 9.12.2019р. позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків. На думку судової колегія, саме зазначені обставини обумовили відповідача, використовуючи своє право, не пропонувати ОСОБА_1 будь-яку вакантну посаду в реорганізованому органі, навіть при наявності вакансій в Чорноморській митниці Держмитслужби (штатний розпис на 2020 рік наявний в матеріалах справи). На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримано процедуру звільнення та обґрунтовано звільнено останнього за п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», п.1 ст.40 КЗпП України, а позивачем не доведено протилежне. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 29 жовтня 2020р. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв