Постанова 4876 № 904/5042/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.10.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5042/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач) , суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 р. ( суддя Красота О.І., м. Дніпро ), прийняту за результатами розгляду заяви, про забезпечення позову у справі за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро до відповідача-1 Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гуфман Яни Семенівни, м. Дніпро відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Оборнєва Дмитра Геннадійовича, м. Дніпро про скасування рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса, припинення права власності ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову Дніпровської міської ради. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Дніпровська міська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 15.09.2020 р. по справі № 904/5042/20, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обгрунтування апеляційної скарги Дніпровська міська рада посилається на те, що є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії. Скаржник вважає, що суд помилково зазначив в оскаржуваній ухвалі, що Позивач не навів обґрунтування для забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна. При цьому Скаржник зазначає, що саме неналежне виконання та нехтування державним реєстратором Гуфман Я.С. своїми професійними обов`язками призвело до незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна а саме: трансформаторний кіоск літ. И, що розташований за адресою: вул. Орловська, 24 А, за ФОП Оборнєвим Д.Г. Водночас, на думку Скаржника, вищевказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому Відповідачем, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності Позивача на об`єкт нерухомого майна, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Відтак, на думку Скаржника, на основі наведеного, існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, не забезпечення позову може призвести до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду. Без вжиття заходів забезпечення заявленого позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відповідачі -1, -2 не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2020 р. відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено в судове засідання на 22.10.2020 р. Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін. 21.10.2020 р. на електронну адресу суду надійшла заява Дніпровської міської ради про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказана заява не містить кваліфікованого електронного підпису. За ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Станом на 22.10.2020 р., оригінал заяви в паперовій формі до суду не надходила. Враховуючи викладене, з огляду на відсутність кваліфікованого електронного підпису, суд не вважає вказану заяву офіційним документом та не розглядає її. Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки відсутні підстави для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 22.10.2020 р., за відсутності представників сторін. У судовому засіданні 22.10.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду залишенню без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів оскарження та встановлено судом першої інстанції, Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гуфман Яна Семенівна та Фізичної особи-підприємця Оборнєва Дмитра Геннадійовича, про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотарільного округу Гуфман Яни Семенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9624451 від 27.12.2013 р. за Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Дмитром Геннадійовичем, в частині реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - трансформаторний кіоск літ. И, що розташований за адресою: вул. Орловська, 24 А, м. Дніпро; припинення права власності за Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Дмитром Геннадійовичем на об`єкт нерухомого майна - трансформаторний кіоск літ. И та виключити із запису про право власності: 4112602, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 216337512101, запис про право власності на трансформаторний кіоск літ. И, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Гуфман Яною Семенівною, Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської обл., розташований за адресою: вул. Орловська, 24 А, м. Дніпро та стягнути судовий збір. Разом із позовною заявою, Позивач подав заяву про забезпечення позову і просив суд: накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - трансфор. кіоск літ. И, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 24 А.; заборонити Фізичній особі-підприємцю Оборнєву Дмитру Геннадійовичу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, а саме: трансфор. кіоск літ. И, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 24 А.; заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення данного позову по цій справі щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: трансфор. кіоск літ. И, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 24 А. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 17.04.2020 р. до Департаменту правового забезпечення надійшов лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за № 4/4-1586, яким останній інформує про наявність підстав для здійснення представницьких повноважень щодо витребування із чужого незаконного володіння об`єкта комунальної власності територіальної громади міста за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 24 А. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.10.2013 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.11.1991 року № 46 щодо будівлі літ. А-1-2-3; на І поверсі приміщення №7 поз. 15:37 заг. пл. 1249,0 кв.м., І-2-сходи; на III поверсі приміщення № 9 поз. 1:7 заг. пл. 506,9 кв. м., І-4-сходи, літ. Г-1-гараж поз. 1:3 заг. пл. 126,0 кв. м., літ. Е-1-склад заг. пл. 71,1 кв. м., літ. Ж-1 контора заг. пл. 12,6 кв. м., літ. 3- сарай, літ Д-прохідна, літ. И-трансформаторний кіоск, літ. К-компресорна, № 1, № 4 - огорожа в загальному користуванні в будівлі літ. А-2-3 у стадії зруйнування: в приміщенні № 7 поз. 1:14, в приміщенні № 8 поз. 1:12, належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста, в особі Дніпровської міської ради. 28.11.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Дмитром Геннадійовичем та Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради укладено договір купівлі-продажу №1534/Н (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець передав у власність Оборнєву Дмитру Геннадійовичу нежитлові будівлі та споруди, які складаються з: гаражу літ. Г-1 загальною площею 126,0 кв.м, поз. 1-3, будівлі-побутової літ. М-1, загальною площею 24,6 кв.м, поз. 1-4, частину споруди № 4; № 4 - огорожа в загальному користуванні, № 11 - ворота в загальному користуванні, які знаходяться за адресою: вул. Орловська, 24 А, м. Дніпро. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Дмитром Геннадійовичем зареєстровано право власності на нерухоме майно на підставі цього Договору, на наступні об`єкти нерухомого майна: Гараж літ. Г-1 загальною площею 126,0 кв. м., який складається з: поз. 1-3, будівля побудована літ. М-1, загальною площею 24,6 кв. м., яка складається з: поз. 1-4, трансфор. кіоск літ. И, № 4 - огорожа в загальному користуванні № 11 ворота за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 24 А. Підставою внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно став договір купівлі-продажу №1534/11, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я.С. та зареєстрований за № 484, відповідно до якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9624451 від 27.12.2013 р. Проте, трансформаторний кіоск літ. И не був предметом у вказаному Договорі, з зазначеного, не можливо встановити набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Д.Г., у зв`язку з чим у останнього не виникає права на це майно та як наслідок відсутні підстави для його реєстрації в Державному реєстрі речових прав. Тобто за Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Д.Г. відсутні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна - трансформаторний кіоск літ. И, які б давали право ФОП Оборнєву Д. Г. на нього. Як вказує Позивач на даний час спірне нерухоме майно зареєстровано за Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Дмитром Геннадійовичем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки трансформаторний кіоск літ. И не був предметом Договору, то у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нього. Позивач зазначає в заяві, що неналежне виконання та нехтування державним реєстратором Гуфман Я.С. своїми професійними обов`язками призвело до незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна а саме: трансформаторний кіоск літ. И, що розташований за адресою: вул. Орловська, 24 А, за Фізичною особою-підприємцем Оборнєвим Д.Г. На думку Позивача, вищевказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому Відповідачем, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності Позивача на об`єкт нерухомого майна, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову Дніпровської міської ради. В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду, що заява Позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодним належним доказом, а Позивач не навів обґрунтування, що наведене в заяві забезпечення позову унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав Позивача. При цьому, саме лише посилання в заяві на йомовірність вчинення в подальшому Відповідачем, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності Позивача на об`єкт спірного нерухомого майна, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача з огляду на таке. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії. При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору ( подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 21.08.2020 р. у справі № 904/2357/20 ). Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог Позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими Позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у цій справі є вимоги міської ради про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та виключення запису про право власності. Тобто, у справі не заявлено майнову вимогу, а спір вирішується не про визнання права ( інше речове право ) на майно, та не про витребування ( передачу ) майна. При цьому, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи буде накладений арешт або застосована заборона вчиняти будь-які дії на вказаний у позові об`єкт нерухомого майна. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що лише посилання Скаржника ( Заявника ) на неналежне виконання державним реєстратором своїх професійних обов`язків, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав Позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин. Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного Позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, у даному конкретному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції, про відсутність підстав для задоволення заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 р. по справі № 904/5042/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Скаржника задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 р. у справі № 904/5042/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженнню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 29.10.2020 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус