Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/3277/15-ц

Справа № 138/3277/15-ц Провадження № 22-ц/801/1859/2020 Категорія: 83 Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуСправа № 138/3277/15-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В.П., за участі секретаря Топольської В. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Київська Т. Б. в приміщенні суду в м. Могилів-Подільський, - в с т а н о в и в : У грудні 2015 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про звільнення майна з-під арешту. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 вересня 2008 року сторони уклали кредитний договір № МКМП-366, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 100 000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором також був укладений договір іпотеки від 23.09.2008. Згідно з п. 7 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: 1 (перший) поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. В рамках виконавчих проваджень № 24450506 від 10 лютого 2011 року, № 26306714 від 06 травня 2011 року, № 30102953 від 29 листопада 2011 року ВДВС Могилів-Подільського управління юстиції на вказане вище іпотечне майно було накладено арешти. Враховуючи те, що вказаний договір забезпечений іпотекою банк має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а накладення арешту на майно, що є предметом застави в забезпечення грошових вимог по іншому провадженню, порушує майнові інтереси позивача по договору іпотеки у зв`язку з чим він і звернувся до суду з даним позовом в якому просить звільнити з-під арешту, накладеного в рамках виконавчих проваджень №24450506 від 10.02.2011, №26306714 від 06.05.2011, №30102953 від 29.11.2011 нерухоме майно, а саме: 1 (перший) поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Повторним заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково. Звільнено з-під арештів, застосованих на підставі постанов відділу ДВС Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції від 10 лютого 2011 року ВП № 24450506 та від 29 листопада 2011 року № ВП № 30102953, нерухоме майно, а саме: перший поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судові витрати у виді судового збору в розмірі 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. Решту судових витрат залишено за позивачем. Повторне заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відділом державної виконавчої служби накладено арешт на майно відповідача, а саме: 04 травня 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 24450506 від 10 лютого 2011 року; 29 листопада 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 30102953 від 29 листопада 2011 року, тому дана обставина унеможливлює реалізацію прав позивача в межах виконання кредитного договору № МКМП-366 від 23 вересня 2008 року. Разом з тим, позовна вимога щодо звільнення з-під арешту об`єкту іпотеки, накладеного, в рамках виконавчого провадження № 26306714 від 06 травня 2011 року, не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів арешту вказаного майна в межах зазначеного виконавчого провадження . Не погоджуючись із повторним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Основними доводами апеляційної скарги є те, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач вже скористався своїм правом іпотекодержателя та у позасудовому порядку отримав право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 08 вересня 2016 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. на підставі договору іпотеки № МКМП-366/1 від 23 вересня 2008 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 31333763 відповідно до якого право власності на 1-й поверх нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк». Отже, згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка діяла на день набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Таким чином, на момент ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції іпотека вже була припиненою, а зобов`язання відповідача повністю погашенні, тому суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відтак, позивач мав би пред`явити позов з інших підстав, обґрунтовуючи свої позовні вимоги порушенням його прав, як власника, а не як іпотекодержателя. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» Рой В. Л. заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а повторне заочне рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» Роя В. Л., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Повторне заочне рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 23 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МКП-366, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 100000 доларів США /т. 1 а. с. 5-10/. В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки №МКМП-366/1 від 23 вересня 2008 року, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме: перший поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 11-14/. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на запит органу державної влади № 34821184 від 07 лютого 2012 року, відділом ДВС Могилів-Подільського МРУЮ накладено арешт на вказане вище майно: 04 травня 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 24450506 від 10 лютого 2011 року; 29 листопада 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 30102953 від 29 листопада 2011 року. /т. 1 а .с. 15-16, 19-26/. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відділом державної виконавчої служби накладено арешт на майно відповідача, зокрема : 04 травня 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 24450506 від 10 лютого 2011 року; 29 листопада 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 30102953 від 29 листопада 2011 року, тому дана обставина унеможливлює реалізацію прав позивача в межах виконання кредитного договору № МКМП-366 від 23 вересня 2008 року. Суд також зазначив, що позовна вимога щодо звільнення з-під арешту об`єкту іпотеки, накладеного, в рамках виконавчого провадження № 26306714 від 06 травня 2011 року не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів арешту вказаного майна в межах зазначеного виконавчого провадження. Висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог зроблений за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду; аналогічний припис є у частині першій статті 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду). У п.37.1, 37.2, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року, справа № 554/8004/16-ц, зазначено, що Велика Палата Верховного Суду уже формулювала певні висновки у спорах, що стосувалися звільнення майна з-під арешту, а саме : Оскарження дій і рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону № 606-ХІV (див. постанову від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15). Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62)). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)). У статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час винесення спірних правовідносин), (статті 55 у редакції від 03 серпня 2010 року) визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копію постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин четвертої та п`ятої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У даній справі вставнолено, що з вимогою про звільнення предмета іпотеки з-під арешту ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося як іпотекодержатель майна, оскільки має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. При цьому, в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав про те, що на предмет іпотеки накладено арешт в рамках виконавчих проваджень : № 24450506 від 10.02.2011, № 26306714 від 06.05.2011, № 30102953 від 29.11.2011, в яких стягувачем є ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто позивач є стягувачем у виконавчих провадженнях, в яких, на його думку, незаконно накладено арешт державним виконавцем на іпотечне майно. Вказані дії та постанови вчинені саме в інтересах стягувача, а не інших осіб, яких у виниклих правовідносинах немає. Під час апеляційного розгляду колегіє суддів вставнолено, що рішенням приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича від 12 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31333763, здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на І-ий поверх нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 356,46 кв.м, що розташований на АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується доводами апеляційної скарги та судовими рішеннями у справі № 138/210/17 . Згідно зі статтею 33 Закону № 898-ІV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною третьою статті 36 Закону № 898-ІV визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, установленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, установленому статтею 38 цього Закону. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Таким чином, у справі встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» набув право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, тим самим задовольнивши свої вимоги як іпотекодержателя. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках /частина перша статті 13 ЦПК України/. За таких обставин, враховуючи підставу позову про звільнення майна з - під арешту «переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки», яке ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізовано, звернуто в позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки, тобто задоволено свої вимоги, відтак висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є помилковим, а аргументи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу. Колегія суддів звертає уваги, що ПАТ КБ «Приват Банк» не змінював підстави позову та не звертався до суду з вимогами, як власник майна. Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що повторне заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Висновки щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що слід стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3654 гривні. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Повторне заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року у даній справі скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про звільнення майна з-під арешту - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 28.10.2020 року.