Постанова 4801 № 686/8041/19

Справа № 686/8041/19 Провадження № 22-ц/801/2026/2020 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Приступа Д. І. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуСправа № 686/8041/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Матківської М.В., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду, Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2019 року, яке ухвалене суддею Приступою Д.І. в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, повний текст складено 11 жовтня 2019 року, в с т а н о в и в : В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду, Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, мотивуючи його тим, що суддя Хмельницького апеляційного суду 13 березня 2019 року постановив незаконну ухвалу у справі № 686/501/18 про залишення скарги на ухвалу слідчого судді без руху з наданням семиденного строку для усунення недоліків, чим завдав позивачу майнової та моральної шкоди, яка має бути відшкодована відповідно до положень ст. 56 Конституції України. Пославшись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України один мільярд гривень моральної шкоди та двадцять тисяч гривень майнової шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Хмельницький апеляційний суд зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно виходив з недоведеності позивачем обов`язкових складових цивільно - правової відповідальності та недоведеності завдання йому матеріальної і моральної шкоди через винесення суддею Хмельницького апеляційного суду 13 березня 2019 року ухвали по справі №686/501/18 про залишення скарги на ухвалу слідчого судді без руху з наданням семиденного строку, а сам факт прийняття слідчим суддею процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування. Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи та доказам. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В силу положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Положеннями ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 1167 ЦК України. Відповідно до роз`яснень, викладених в ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки судом при ухваленні оскаржуваного рішення застосовано вірні норми матеріального права, а саме положення ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 ЦК України і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір і протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а на відповідача - саме наявність чи відсутність вини у заподіянні шкоди. А відсутність хоча б однієї складової цивільного правопорушення виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. Таких доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано. ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 303 КПК України на оскарження рішення, дій або бездіяльності слідчого судді і в такий спосіб отримав захист своїх прав, які вважав порушеними. Сам факт скасування Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ухвал слідчого судді про залишення без руху від 13 березня 2019 року і повернення апеляційної скарги від 25 березня 2019 року не свідчить про протиправність дій слідчого судді та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Указаної правової позиції притримується Верховний Суд (постанова від 30 січня 2019 року №199/1478/17), При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Матківська М.В. Стадник І.М.