Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/9294/18

Дата документу 20.10.2020 Справа № 310/9294/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №310/9294/18 Головуючий у 1 інстанції: Дубровська Н.М. Провадження № 22-ц/807/2601/20 Провадження № 22-ц/807/2601/20-2 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Бєлки В.Ю. при секретарі: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року та додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт», третя особа - виконуючий обов`язки директора державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» Трощенков Олександр Арнольдович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», третя особа - виконуючий обов`язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Трощенков О.А., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Позовна заява мотивована тим, що з листопада 2014 року він працював прес-секретарем у ДП «Бердянський морський торговельний порт», а 01 червня 2016 року переведений на посаду керівника прес-служби. Наказом виконуючого обов`язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» від 03 липня 2018 року № 306 «Про оптимізацію чисельності працівників управління порту» з метою недопущення збитковості роботи підприємства, що може призвести до його банкрутства та припинення діяльності, з 08 жовтня 2018 року виключено зі штатного розпису управління порту одиниці з посадовими окладами (погодинними тарифними ставками), у тому числі згідно з пунктом 1.10 прес-служба, а саме: редактора газети; керівника прес-служби; оператора відеозапису; редактора сайту та відеопрограм. 12 липня 2018 року наказом відповідача № 325 «Про оптимізацію чисельності працівників управління» з урахуванням складного фінансово-економічного становища підприємства, за результатами роботи за 5 місяців отримано збиток у розмірі 28,9 млн. грн., з метою максимальної оптимізації витрат, зокрема адміністративних витрат, та у зв`язку з відсутністю потреби у виконанні функцій структурним підрозділом «Прес-служба» в повному об`ємі, з 17 жовтня 2018 року виключено зі штатного розпису управління порту і організаційної структури структурний підрозділ «Прес-служба». З 12 жовтня 2018 року введено до штатного розпису управління порту підрозділ «Фахівці індивідуальної роботи», а саме одиницю прес-секретаря. Скасовано дію пункту 1.10. вищевказаного наказу № 306 від 03 липня 2018 року щодо прес-служби. Таким чином, наказами відповідача від 03 липня 2018 року № 306 та від 12 липня 2018 року № 325 по підприємству було проведено оптимізацію чисельності працівників, шляхом скорочення ставки працівників, але залишення їх на підприємстві, а потім повним виключенням зі штатного розпису з 17 жовтня 2018 року структурного підрозділу «Прес-служба», зі створенням нової посади прес-секретаря у структурному підрозділі «Фахівці індивідуальної роботи» з 12 жовтня 2018 року. Наказом відповідача від 18 липня 2018 року № 360 його, як керівника прес-служби, було попереджено про наступне вивільнення з посади, останнім робочим днем зазначено 16 жовтня 2018 року. 27 липня 2018 року його було ознайомлено з вищевказаним наказом. 17 вересня 2018 року ДП «Бердянський морський торговельний порт» звернулося до профспілкового комітету з заявою про надання згоди на розірвання з ним трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. 05 жовтня 2018 року профспілковим комітетом порту, відповідно до протоколу засідання від 04 жовтня 2018 року № 31, згода на розірвання з ним трудового договору не надана. Наказом виконуючого обов`язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Трощенкова О.А. від 12 жовтня 2018 року № 551 його звільнено з роботи 16 жовтня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки йому не було запропоновано усі наявні вакантні посади на підприємстві, чим порушено положення КЗпП України. Крім того, його звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового комітету. Посилаючись на наведене, з урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ ДП «Бердянський морський торговельний порт» від 12 жовтня 2018 року № 551 «Про звільнення керівника прес-служби ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (скорочення чисельності або штату працівників)»; поновити його на посаді керівника прес-служби ДП «Бердянський морський торгівельний порт»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2018 року по 30 травня 2019 року у розмірі 113791 грн. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ виконуючого обов`язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Трощенкова В.А. від 12 жовтня 2018 року № 551 «Про звільнення керівника прес-служби ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (скорочення чисельності або штату працівників)». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника прес-служби ДП «Бердянський морський торговельний порт». Стягнуто з ДП «Бердянський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 17 жовтня 2018 року по 30 травня 2019 року у розмірі 92425,90 грн. Стягнуто з ДП «Бердянський морський торговельний порт» судовий збір на користь держави у розмірі 2333,86 грн. Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Бердянський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, та додатковим рішенням, ДП «Бердянський морський торговельний порт» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просять скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, та скасувати додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення послуг на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом залишено поза увагою, що ДП «БМТП» неодноразово під власноручні підписи ОСОБА_1 пропонував останньому усі вакантні посади, що підтверджується матеріалами справи. Також вважають, що питання про переважне право залишення на роботі, оскільки структурний підрозділ «Прес-служба» було ліквідовано повністю. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не перевірено рішення профспілкового органу вимогам трудового законодавства і фактичним обставинам, та залишено поза увагою, що посада референта керівника, не запропонування якої ОСОБА_1 стало підставою для ненадання згоди профспілкового органу на його звільнення, не була вакантною станом на 21 вересня 2018 року. Саме з цих підстав, ДП «БМТП» вважало непогодження профкому необґрунтованим, та звільнив ОСОБА_1 . Щодо додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року скаржником зазначено, що судом першої інстанції не досліджено питання складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката у цій справі, спів розмірність послуг, які були надані адвокатом у відповідності до умов договору з послугами, які фактично надавалися. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, а отже рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року та додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року підлягає залишенню без змін. Зокрема, обставини за яких було прийнято на посаду референта керівника ОСОБА_2 з 24 серпня 2018 року, досліджувались під час судового розгляду, та було встановлено, що підприємством було штучно закрито посаду, яка мала бути у списку вакантних, а отже, повинна була запропонована особам, посади яких підлягають скороченню. Також, ОСОБА_1 зазначив, що під час апеляційного перегляду справи, попередній розрахунок витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 3000 грн. В додаткових поясненнях по відзиву ДП «БМТП» зазначають, що ОСОБА_2 почала працювати на посаді референта керівника з 02 серпня 2018 року, а отже, посилання на її неможливість приступити до своїх обов`язків у святковий день без інструктажу та визначення робочого місця є безпідставними. Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Бердянський морський торговельний порт» залишено без задоволення, судові рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Бердянський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року касаційні скарги ДП Бердянський морський торговельний порт» задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 19 жовтня 2020 року від ДП «БМТП» надійшла заява про поворот виконання рішення, в якій зазначено, що ними на виконання додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року було виплачено стягнуті витрати на правничу допомогу у розмірі 10200 грн. на користь ОСОБА_1 . Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача,пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Так, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача з роботи відповідачем було порушено норми КЗпП України, оскільки не запропоновано йому усі вакантні посади на підприємстві, у тому числі посаду референта керівника, яку позивач міг виконувати. Крім того, звільнення позивача відбулось на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, проте ДП «Бердянський морський торговельний порт» не було ліквідовано або реорганізовано, а лише відбулося штучне скорочення усіх чотирьох наявних посад у підрозділі прес-служби та утворено одну нову посаду - прес-секретаря. Профспілковий комітет не надав попередню згоду на звільнення позивача. Таким чином, оскільки звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням трудового законодавства, то він підлягає поновленню на роботі, зі стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. З зазначеними висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи. Пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що з листопада 2014 року ОСОБА_1 працював прес-секретарем у ДП «Бердянський морський торговельний порт», а 01 червня 2016 року його було переведено на посаду керівника прес-служби (т. 1 а.с. 12-13). Наказом виконуючого обов`язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Трощенкова О.А. від 03 липня 2018 року № 306 «Про оптимізацію чисельності працівників управління порту» з метою недопущення збитковості роботи підприємства, що може призвести до його банкрутства та припинення діяльності, з 08 жовтня 2018 року виключено зі штатного розпису управління порту одиниці з посадовими окладами (погодинними тарифними ставками), у тому числі згідно з пунктом 1.10 прес-служба, а саме: редактора газети; керівника прес-служби; оператора відеозапису; редактора сайту та відео програм (т. 1 а.с. 14-15). 12 липня 2018 року наказом відповідача № 325 «Про оптимізацію чисельності працівників управління» з урахуванням складного фінансово-економічного становища підприємства, за результатами роботи за 5 місяців отримано збиток у розмірі 28,9 млн. грн., з метою максимальної оптимізації витрат, зокрема адміністративних витрат, та у зв`язку з відсутністю потреби у виконанні функцій структурним підрозділом «Прес-служба» в повному об`ємі, з 17 жовтня 2018 року його виключено зі штатного розпису управління порту і організаційної структури. З 12 жовтня 2018 року введено до штатного розпису управління порту підрозділ «Фахівці індивідуальної роботи», а саме одиницю прес-секретаря. Скасовано дію пункту 1.10. вищевказаного наказу № 306 від 03 липня 2018 року щодо прес-служби (т. 1 а.с. 16). Таким чином, наказами відповідача від 03 липня 2018 року № 306 та від 12 липня 2018 року № 325 по підприємству було проведено оптимізацію чисельності працівників, шляхом скорочення ставки працівників, але залишення їх на підприємстві, а потім повним виключенням зі штатного розпису з 17 жовтня 2018 року структурного підрозділу «Прес-служба», зі створенням нової посади прес-секретаря у структурному підрозділі «Фахівці індивідуальної роботи» з 12 жовтня 2018 року. Наказом ДП «Бердянський морський торговельний порт» від 18 липня 2018 року № 360 ОСОБА_1 , як керівника прес-служби, було попереджено про наступне вивільнення з посади, останнім робочим днем зазначено 16 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 17). З вищевказаним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 27 липня 2018 року (т. 1 а.с. 124). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. 17 вересня 2018 року ДП «Бердянський морський торговельний порт» звернулося до профспілкового комітету з заявою про надання згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету порту від 04 жовтня 2018 року № 31 згода на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору не надана, оскільки роботодавцем не було запропоновано позивачу вакантну посаду референта директора (т. 1 а.с. 19). З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувались усі вакантні на підприємстві посади, від переведення на які, він відмовився, що підтверджується його особистим підписом. Так, в матеріалах справи міститься звіт про вакантні робочі місця ДП «БМТП» станом на 27 липня 2018 року, станом на 04 вересня 2018 року, на 06 вересня 2019 року, на 28 вересня 2018 року та підписи ОСОБА_1 про ознайомлення з ними (т. 1 а.с. 90, 91-95, 96-100, 101-105). Після ознайомлення зі звітом про вакантні робочі місця ДП «БМТП» станом на 01 жовтня 2018 року, вбачається, що від запропонованих вакансій ОСОБА_1 відмовився, проте зазначив, що у списку відсутня вакансія референта директора (т. 1 а.с. 106-110). З довідки ДП «БМТП» вбачається, що у звіті про вакантні робочі місця станом на 21 вересня 2018 року посада референта директора ДП «БМТП» відсутня (т. 1 а.с. 125). З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2018 року було припинено трудовий договір (контракт) з ОСОБА_3 , який обіймав посаду референта директора ДП «БМТП» (т. 1 а.с. 165). Проте, вже 24 серпня 2018 року на цю посаду була прийнята ОСОБА_4 , якій ця посада пропонувалась раніше також як особі, що підлягала скороченню в іншому підрозділі - відділі договірної роботи, та яка згідно із відповідним наказом тимчасово вже фактично виконувала ці обов`язки, поки ОСОБА_3 перебував у щорічній тарифній відпустці з 02 серпня 2018 року по 22 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 161-164, 166-167). Таким чином, посилання суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не було запропоновано посаду секретаря-референта керівника, є помилковими, оскільки встановлено, що зазначена посада не була вакантною. Крім того, витягами із фактичної розстановки за робочими місцями підтверджується, що посаду прес секретаря обіймає ОСОБА_5 , а посаду референта керівника - ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 24-29). Так, після ознайомлення зі звітом про вакантні робочі місця ДП «БМТП» станом на 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 зазначив, що претендує на посаду прес-секретаря (т. 1 а.с. 111-113а). Разом з тим, судом встановлено, що посада прес-секретаря не була вакантною, оскільки на неї було прийнято іншого працівника - ОСОБА_6 . При цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою, що переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, а у цьому випадку мало місце скорочення усього структурного підрозділу відповідача. Після ознайомлення зі звітом про вакантні робочі місця ДП «БМТП» станом на 16 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 114-117), ОСОБА_1 зазначив, що претендує на посаду редактора сайту та відео програм ДП «БМТП», про що ним подано відповідну заяву (т. 1 а.с. 23). ДП «БМТП» повідомило ОСОБА_1 , що посада редактора сайту та відео програм буде виключена зі штатного розпису підприємства з 17 жовтня 2018 року згідно наказу № 325 від 12 липня 2018 року «Про оптимізацію чисельності працівників управління» (т. 1 а.с. 24). Отже, висновок суду першої інстанції що ОСОБА_1 не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві є безпідставним. Наказом виконуючого обов`язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Трощенкова О.А. від 12 жовтня 2018 року № 551 ОСОБА_1 звільнено з роботи 16 жовтня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників (т. 1 а.с. 18). Щодо ненадання профспілковим комітетом попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вищезазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним. Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703 цс

15. Так, з витягу з протоколу № 31 засідання профкому ППО «БМТП», вбачається, що профспілкою робітників морського транспорту України Первинною профспілковою організацією БМТП не надано згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України керівника прес-служби ОСОБА_1 з підстави порушення умов п. 3 ст. 49-2 КЗпП України, згідно яких роботодавець зобов`язаний до моменту звільнення, запропонувати робітнику вакансії, що з`явились на протязі двох місяців з дня попередження до дня звільнення, а саме: за наявності 21 вересня 2018 року вакантної посади референта директора, вона не була запропонована (т. 1 а.с. 19). Витяг підписано головою Первинної профспілкової організації Гривком В.П. Разом з тим, як вже зазначалося, під час перегляду справи в апеляційному порядку було встановлено, що посада референта директора не була вакантною станом на 21 вересня 2018 року, оскільки її обіймала ОСОБА_4 . Крім того, в судовому засіданні 20 жовтня 2020 року, колегією суддів було заслухано показання свідка ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 189,190), який повідомив, що у витягу з протоколу № 31 засідання профкому, про вакантність посади референта директора станом на 21 вересня 2018 року ним було зазначено саме з письмового звернення ОСОБА_1 до профкому,без фактичної перевірки вказаних обставин. Отже, встановлені обставини, та вищевказане свідчить, що ненадання Первинною профспілкової організацією згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України керівника прес-служби Білоусова С.В. є необґрунтованим, що надавало право ДП «БМТП» звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. За таких обставин, колегією суддів встановлено, що відповідачем не порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, та вимоги ст. 43 КЗпП України, а отже вимоги щодо скасування наказу ДП «Бердянський морський торговельний порт» від 12 жовтня 2018 року № 551 «Про звільнення керівника прес-служби ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (скорочення чисельності або штату працівників)» та поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника прес-служби ДП «Бердянський морський торгівельний порт» задоволенню не підлягають. Також, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основної вимоги - поновлення на роботі, а отже задоволенню також не підлягають. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому вона підлягає задоволенню, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Враховуючи зазначене, додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року також підлягає скасуванню. Щодо заяви ДП «БМТП» про поворот виконання додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Частиною п`ятою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Згідно з частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року N 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Також зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим рішенням). Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого рішення), та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням належного, безпідставного стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Згідно ч. 5,6 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Звертаючись із заявою про поворот виконання судових рішень, ДП «БМТП» у відповідності до вимог ч. 6 ст. 444 ЦПК України, надали відповідні докази, які підтверджують те, що суму понесених витрат на правничу допомогу, стягнуту за раніше прийнятими додатковими рішеннями, які були скасовані постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року та постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, сплачено на користь ОСОБА_1 . Вбачається, що державним виконавцем Бердянського міськрайонного ВДВС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 15 травня 2020 року відкрито виконавчі провадження щодо стягнення з ДП «БМТП» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді витрат на професійну допомогу у розмірі 3000 грн. та 7200 грн. (т. 4 а.с. 145, 147). Постановами державного виконавця Бердянського міськрайонного ВДВС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05 червня 2020 року виконавче провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з ДП «БМТП» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну допомогу у розмірі 3000 грн. та 7200 грн. закінчені у зв`язку з їх фактичним повним виконанням (т. 4 а.с. 152, 154). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вищезазначеної заяви, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «БМТП» 3000 грн. та 7200 грн. (10200 грн.), які були виплачені позивачу на виконання скасованих рішень. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року та додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року - задовольнити. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року та додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року - скасувати, прийняти нову постанову, за якою: «У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт», третя особа - виконуючий обов`язки директора державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» Трощенков Олександр Арнольдович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - відмовити. У порядку повороту виконання додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» 10200 (десять тисяч двісті) гривень.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 28 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: