Постанова 4874 № 903/404/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року Справа № 903/404/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Крейбух О.Г. секретар судового засідання Соколовська О.В. за участю представників сторін: позивача: не з`явився відповідача: Ольховський М.В. органу прокуратури: Шептіліс О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року у справі №903/404/20 (повний текст складено 04 вересня 2020 року, суддя Кравчук А.М.) за позовом Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" про стягнення 140 642,11 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року у справі №903/404/20 відмовлено у позові Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" про стягнення 140642,11 грн. Вказане рішення мотивоване тим, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 140642 грн. 11 коп. пені, нарахованої на прострочену суму заборгованості 1036395 грн. 00 коп. за період з 30 жовтня 2019 року по 25 травня 2020 року у зв`язку з пропуском шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Керівник Волинської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року у справі №903/404/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позову першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що кошти пайової участі в сумі 1036395 грн. Приватне акціонерне товариство "Луцький домобудівельний комбінат" не сплачувало у зв`язку із підписанням додаткової угоди від 29 вересня 2017 року №1, за якою останнє звільнено від їх сплати. Станом на 01 січня 2018 року у товариства були відсутні зобов`язання щодо необхідності сплати до бюджету коштів пайової участі в сумі 1036395 грн., оскільки додатковою угодою від 29 вересня 2017 року №1 останнє звільнено від їх сплати. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у період часу з 29 вересня 2017 року (дата укладення додаткової угоди №1) до 30 жовтня 2019 року (дата набрання законної сили Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду) додаткова угода №1 до договору від 25 листопада 2015 року №81 була чинною, а відтак обов`язок сплати Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат" коштів пайової участі в сумі 1036395 грн. у вказаному періоду був відсутній. Крім того, апелянт зазначає, що у період часу з 29 вересня 2017 року по 30 жовтня 2019 року зобов`язань за договором від 25 листопада 2015 року №81 Приватне акціонерне товариство "Луцький домобудівельний комбінат" не порушувало, оскільки була чинною додаткова угода від 29 вересня 2017 року №1, якою товариство було звільнено від сплати пайової участі в сумі 1036395 грн. Таким чином, висновки господарського суду Волинської області, викладені у рішенні від 02 вересня 2020 року у справі №903/404/20, про те, що нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька можливе лише з 01 січня 2018 року не відповідають фактичним обставинам справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2020 року у справі №903/404/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року та призначено дату судового засідання на 27 жовтня 2020 року об 10:30. Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегією суддів не приймається до уваги відзив на апеляційну скаргу поданий відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат", оскільки даний документ надійшов поштовим відправленням через канцелярію суду після закінчення судового засідання. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні. Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 листопада 2015 року між Луцькою міською радою та ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" укладено договір №18 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька /а.с. 21-26/. Згідно умов договору предметом договору є розрахунок та залучення коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури міста Луцька (пункт 1.1). Замовник зобов`язаний внести на відповідний рахунок одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною даного договору та встановлених строків (графіку), зокрема 1 095 661 грн. 00 коп. до 31 грудня 2017 року (пункт 2.4.1). За порушення строків сплати коштів пайової участі замовник будівництва сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 3.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання замовником будівництва зобов`язань, передбачених договором (пункт 4.1). Рішенням Луцької міської ради №31/19 від 27 вересня 2017 року "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" зменшено розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" по будівництву житлового комплексу на вул. Конякіна-Гордіюк в м. Луцьку з нарахованої суми згідно договору пайової участі від 25 листопада 2015 року №81 - 5 277 696 грн. 00 коп. до 4 241 301 грн. 00 коп. у зв`язку з проведенням реконструкції парку в районі вул. Конякіна - вул. Гордіюк /а.с. 20/. Додатковою угодою №1 від 29 вересня 2017 року сторони зменшили суму коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста на 1 036 395 грн. 00 коп. /а.с. 27/. Рішенням Господарського суду Волинської області №903/248/19 від 06 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року, визнано недійсною додаткову угоду №1 від 29 вересня 2017 року до договору №81 від 25 листопада 2015 року про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Луцькою міською радою та Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат". В позовних вимогах в частині визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 27 вересня 2017 року №31/19 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" відмовлено. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року та рішення Господарського суду Волинської області від 06 серпня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №31/19 від 27 вересня 2017 року "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівний комбінат" та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Луцької міської ради №31/19 від 27 вересня 2017 року "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівний комбінат". В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року та рішення Господарського суду Волинської області від 06 серпня 2019 року у справі №903/248/19 залишено без змін. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста Луцька у визначений договором строк виконав частково на суму 59 266 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 25 квітня 2017 року, 03 жовтня 2017 року /а.с. 28-29/. Заборгованість в сумі 1 036 395 грн. 00 коп. оплачена відповідачем 14 червня 2020 року, що підтверджується випискою по рахунку /а.с. 87/. Позивач просить стягнути з відповідача 140 642 грн. 11 коп. пені, нарахованої на прострочену суму заборгованості 1 036 395 грн. 00 коп. за період з 30 жовтня 2019 року по 25 травня 2020 року. Період нарахування пені апелянтом здійснюється з 30 жовтня 2019 року, тобто з дати набрання постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року №903/248/19 законної сили. Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. У розумінні положень статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання. За змістом частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Верховний Суд у постанові №902/959/19 від 20 серпня 2020 року зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі. Водночас згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно пункту 3.2 договору від 25 листопада 2015 року за порушення строків сплати коштів пайової участі замовник будівництва сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пунктом 2.4.1 остаточний строк сплати коштів в сумі 1 095 661 грн. 00 коп. визначений до 31 грудня 2017 року. Згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька можливе з 01 січня 2018 року, тобто з першого дня прострочення, по 30 червня 2018 року, тобто шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача 140 642 грн. 11 коп. пені, нарахованої на прострочену суму заборгованості 1 036 395 грн. 00 коп. за період з 30 жовтня 2019 року по 25 травня 2020 року у зв`язку з пропуском шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2.4.1 договору №81 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька від 25 листопада 2015 року остання сплата коштів пайової участі згідно графіку передбачалась до 31 грудня 2020 року. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що у період часу з 29 вересня 2017 року (дата укладення додаткової угоди №1) до 30 жовтня 2019 року (дата набрання законної сили Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду) додаткова угода №1 до договору від 25 листопада 2015 року №81 була чинною, а тому обов`язок сплати Приватним акціонерним товариством "Луцький домобудівельний комбінат" коштів пайової участі в сумі 1036395 грн. у вказаному періоду був відсутній, оскільки додаткова угода №1 від 29 вересня 2017 року була визнана недійсною, а відтак не створює жодних правових наслідків з моменту її укладення. У такому разі визначальними для нарахування штрафних санкцій є строки виконання грошових зобов`язань передбачені первісним договором без врахування оскарженої та скасованої додаткової угоди. Таким чином, доводи прокурора, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року у справі №903/404/20 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 02 вересня 2020 року у справі №903/404/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу №903/404/20 повернути до господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складений "28" жовтня 2020 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Демидюк О.О. Суддя Крейбух О.Г.