Постанова 4873 № 910/6358/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/6358/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Калатай Н.Ф. суддів: Поляк О.І. Пономаренка Є.Ю. при секретарі Рибчич А. В. За участю представників: від позивача: Майборода А.Л. - адвокат від відповідача: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020, повний текст якого складено 18.08.2020 у справі № 910/6358/20 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз» про визнання додаткової угоди укладеною ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу № ВЛЗ-Н-02-2019-270/2 від 19.03.2019 в редакції, викладеній позивачем. У обґрунтування позовних вимог щодо необхідності укладення спірної додаткової угоди до договору позивач вказує на те, що обов`язковість укладення такої додаткової угоди є беззаперечною та залежить не від волі сторін, а передумовлена змінами у законодавстві. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2020, повний текст якого складений 18.08.2020, у справі № 910/6358/20 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміна ціни на вже переданий відповідачу природний газ відповідно до умов спірного договору та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи, через торгові сповіщення та здійснення остаточних алокацій щодобових подач та відборів природного газу в січні 2020 року, є недопустимим і суперечить вимогам статті 632 ЦК України. Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/6358/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що підписав акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 до спірного договору із запереченням щодо ціни, викладеним у листі № 437-СЛ-220-0220 від 05.02.2020, тобто погодив лише обсяги поставленого в січні 2020 року газу, проте не погодився з його ціною. Крім того, апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зміна ціни на вже переданий відповідачу природний газ відповідно до умов спірного договору суперечить вимогам статті 632 ЦК України, оскільки із пропозицією змінити ціну природного газу по договору позивач звернувся 05.02.2020 р., тобто на момент ініціювання даної зміни договір купівлі-продажу № ВЛЗ-Н-02-2019-270/2 від 19.03.2019, строк дії якого додатковою угодою № 16 від 24.03.2020 продовжено до 30.04.2020, не був виконаний. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 справа № 910/6358/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою від 21.09.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.: - відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою «Волиньгаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/6358/20; - встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.10.2020; - учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2); - призначено справу № 910/6358/20 до розгляду на 26.10.2020 о 13:45; - сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги. 12.10.2020 до суду від відповідач надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 07.10.2020 - примітка суду), в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо неможливості внесення змін до уже виконаного зобов`язання, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Станом на 26.10.2020 інших відзивів, пояснень, клопотань до суду не надходило. Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження. Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке. 19.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг», яке в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз», як продавець та позивач як покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу № ВЛЗ-Н-02-20-2019-270/2 (далі Договір) (а.с. 22-26), у якому погодили, що відповідач зобов`язується передати позивачу у 2019 році природний газ, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам. Згідно з п 3.2 Договору передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами Договору торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1. цього договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пункті 2.1. цього договору), продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього договору в частині передачі природного газу. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі. У п 5.1 Договору сторони погодили, що ціна за 1 000 куб.м газу становить 6 235, 51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1 000 куб.м. газу разом з податком на додану вартість - 7 482, 61 грн. Згідно з п. 11.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками стороні та скріплення їх підписів печатками (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019, і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Сторонами вносились зміни до Договору шляхом укладення відповідних додаткової угод № 1 від 19.04.2019, № 2 від 12.06.2019, № 3 від 21.06.2019, № 4 від 12.07.2019, № 5 від 15.08.2019, № 6 від 18.09.2019, № 7 від 15.10.2019, № 8 від 18.11.2019, № 9 від 29.11.2019, № 10 від 11.12.2019 (а.с. 27-37) в частині зміни ціни Договору, обсягів газу, що постачається та строку дії Договору. Так, за умовами Додаткової угоди № 10 від 11.12.2019 сторони дійшли згоди: - доповнити п. 2.1 Договору абзацом 10 у наступній редакції: «Продавець передає покупцеві з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) природний газ обсягом до 11099,676 тис.куб.метрів»; - доповнити п. 5.1. договору підпунктами 5.1.8. та 5.1.9. у наступній редакції: « 5.1.8. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) - 4 276,6958 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн.». « 5.1.9 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) - 5 500,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн.»; - викласти розділ

11. «Строк дії договору» договору у наступній редакції: « 11.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками стороні та скріплення їх підписів печатками (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019, і діє в частині продажу природного газу до 31.01.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення». Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що: - Постановою Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» в частині визначення ціни продажу/постачання НАК «Нафтогаз України» природного газу з 01.01.2020 та викладено п. 13 вказаного положення в такій редакції: «З 1 січня 2020 р. НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.»; - з огляду на вказані зміни, позивач зазначає, що ціна продажу ним природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій у січні 2020 року, відповідно до постанови КМУ від 19.10.2018 № 867 повинна становити разом з податком на додану вартість - 5,58 грн. за 1 куб м., проте у Договорі ціна на природний газ погоджена сторонами у розмірі 6,6 грн. за 1 куб.м. З огляду на вказані обставини, з метою приведення договірних відносин між позивачем та відповідачем до вимог вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020 позивач звернувся до відповідача з пропозицією розглянути та підписати додаткову угоду № 11 від 31.01.2020 до Договору (лист № 437-Сл-256-0220 від 05.02.2020 (а.с. 38-39), у відповідь на якій листом № 167-41-132-1-0220 від 07.02.2020 (а.с. 40-41) відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для зміни ціни природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 до 5,58 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ, а також про відсутність необхідності в укладенні додаткової угоди у тій редакції, яку пропонує позивач. З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати укладеною додаткову угоду № 11 від 31.01.2020 до Договору в редакції, викладеній позивачем. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. Так, ч. 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені або законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. 19.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі Положення). Відповідно до пункту 1 Положення воно визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Це положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов`язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності. Як слідує з Додатку до Положення, суб`єктом, на якого покладені спеціальні обов`язки, є позивач, а відтак, спеціальний нормативно-правовий акт - Постанова № 867 від 19.10.2018, якою затверджено Положення, покладає спеціальні обов`язки саме на позивача, але не на відповідача, якого до таких суб`єктів Положенням не віднесено. 28.01.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», згідно з якою: - абз. 5 п. 6 Положення викладено в такій редакції: «З 1 січня 2020 р. ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК «Нафтогаз України» на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни»; - пункт 13 Положення викладено в такій редакції: «

13. З 1 січня 2020 р. НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.». Отже, Положенням встановлено ціну продажу природного газу для НАК «Нафтогаз України», а не для відповідача. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» щодо зменшення ціни на природний газ не вказують на наявність у сторін Договору безумовного обов`язку внести до вказаного правочину зміни в частині визначення ціни уже придбаного газу. Отже, прямий законодавчо встановлений обов`язок для відповідача з укладення спірної додаткової угоди відсутній, а відтак, її укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Водночас, Положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов`язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності (абзац 5 пункту 1 Положення). Ціна природного газу в Договорі, зокрема, протягом січня 2020 року була визначена на рівні 6,6 грн. за 1 куб м. Така ціна в спірному періоді відповідала цінам, що встановлювались для потреб споживачів Положенням, та тим, які пропонувалися НАК «Нафтогаз України», а відтак, ціни, що були визначені сторонами в Договорі, зокрема, в січні 2020 року не були дискримінаційними по відношенню до позивача, та, як наслідок, до його кінцевих споживачів, і повністю відповідали вимогам постанови КМУ від 19.10.2018 № 867 до внесення змін Постановою КМУ №17 від 24.01.2020. Слід зазначити і про те, що у Договорі сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, щодо предмета, ціни та строку дії договору, такий Договір виконаний відповідачем в частині поставки природного газу в січні 2020 року, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020. У вказаному акті визначено ціну газу, яка погоджена сторонами у Договорі, а відтак, фактично, умови Договору в частині поставки газу в січні 2020 року було виконано, а наявність в акті відмітки про заперечення покупця щодо ціни газу обставин його передання продавцем та прийняття покупцем не спростовує. Також слід зазначити і про те, що відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, сторонами вчинено юридично-значимі дії, що передували постачанню природного газу та підписанню акту приймання-передачі природного газу до Договору. Так, протягом січня 2020 року Оператором ГТС через інформаційну платформу погоджено передачу природного газу від відповідача до позивача шляхом погодження торгових сповіщень, що в подальшому було відображено у вищезгаданому акті приймання-передачі природного газу до Договору. У подальшому зазначені обсяги відображені Оператором ГТС за січень 2020 року, відповідно до встановлених Кодексом ГТС процедур, в алокаціях на ТОВ «Волиньгаз Збут». Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. З огляду на вказані обставини, зміна ціни на вже переданий відповідачу природний газ відповідно до умов Договору та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС, через торгові сповіщення та здійснення остаточних алокацій щодобових подач та відборів природного газу в січні 2020 року, є недопустимим і суперечить вимогам ст. 632 ЦК України. Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу № ВЛЗ-Н-02-2019-270/2 від 19.03.2019 в редакції, викладеній позивачем є вірним. Рішення суду першої інстанції залишається без змін. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/6358/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/6358/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/6358/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6358/20. Повний текст постанови складено: 28.10.2020 Головуючий суддя Н.Ф. Калатай Судді О.І. Поляк Є.Ю. Пономаренко