Постанова 4824 № 761/25318/20

Справа № 761/25318/20 Головуючий в суді І інстанції - Антонюк М.С. Провадження № 33/824/4035/2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 прокурора Прокопова О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, обіймаючи посаду начальника відділу транспортного забезпечення та логістики управління інфраструктури Рахункової палати, будучи державним службовцем категорії «Б», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 даного Закону, несвоєчасно, 03.06.2020, без поважних причин, подав щорічну декларацію за 2019 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що місцевим судом не було взято до уваги те, що обов`язок подання до 1 квітня щорічної декларації на нього не поширювався, оскільки його було призначено на посаду державної служби лише 01.04.2020. Указав, що статус державного службовця ( суб`єкта декларування) він набув після спливу періоду подання щорічних декларацій, визначеного ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Відтак, на переконання апелянта, він не був суб`єктом вчинення правопорушення, яке поставлено йому у вину. Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначено про те, що зміни до Закону України «Про запобігання корупції» не покладають обов`язок подання в 2020 році щорічних декларацій на осіб, які набули статусу суб`єкта декларування в період з 01 квітня 2020 до 31 травня 2020 року, а поширюються виключно на суб`єктів декларування, які повинні виконати вимоги ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», тобто подати щорічну декларацію до 1 квітня. Таким чином, апелянт переконаний в тому, що суд першої інстанції не враховував даних вимог закону та вийшов за межі зазначеної в протоколі суті адміністративного правопорушення. Апелянтом також зазначено і про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у його діях умислу на вчинення дій, передбачених ст. 1726 КУпАП. Указав, що ним були надані пояснення, які були долучені до матеріалів справи, зі змісту яких вбачається, що він не мав наміру уникнути декларування. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Суддею обґрунтовано визнано доведеним те, що ОСОБА_1 , як особа, що займає посаду, яка відноситься до посад державної служби категорії «Б», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та суб`єктом відповідальності за порушення вимог, визначених цим Законом. Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які займають посади, до яких відноситься і посада, яку обіймав ОСОБА_1 зобов`язані до 1 квітня подавати декларацію за минулий рік, шляхом оприлюднення її на офіційному веб-сайті НАЗК. Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» були внесені зміни до перехідних положень Закону України «Про запобігання корупції» шляхом продовження строку подання щорічної декларації до 01 червня 2020 року. Між тим, ОСОБА_1 без поважних причин подів щорічну декларацію за 2019 рік 03.06.2020 року, що указує на несвоєчасне подання цієї декларації і указує на наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП. Указані висновки судді місцевого суду стверджуються зібраними у справі доказами, дослідженими у ході судового розгляду, зокрема: наказом про призначення ОСОБА_1 на посаду від 31.03.2020 року, Положенням про відділ транспортного забезпечення та логістики управління інфраструктурою Рахункової палати, особовою карткою державного службовця, заповненою особисто ОСОБА_1 , даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, відповідно до яких ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2019 рік подав 03.06.2020 року, іншими доками. Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 1726 КУпАП та на законних підставах наклав на нього стягнення у межах санкції передбаченої цією нормою закону? належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого суддею рішення. Посилання ОСОБА_1 на те, що він перед прийомом його на роботу заповнював декларацію про майновий стан не указує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП, оскільки подання декларації при прийомі на роботу та подання щорічної декларації особою уповноваженою на виконання функцій держави є різними самостійними інститутами запобігання корупції, а тому подання декларації про майновий стан при прийомі на роботу не позбавляє відповідного суб`єкта обов`язку подавати щорічну декларацію. Посилання апелянта на відсутність умислу на порушення строку подання декларації не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, при прийомі на роботу ОСОБА_1 був ознайомлений із положеннями Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язався їх виконувати, що стверджується п. 15.4 особової картки державного службовця, заповненої ОСОБА_1 . Порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань в частині дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» указує на наявність умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП. Не ґрунтується на вимогах закону і посилання ОСОБА_1 на те, що він не є суб`єктом цього адміністративного правопорушення, оскільки був прийнятий на роботу після закінчення строку подання декларацій. Так підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до статті 172-6 КУпАП визначені суб`єкти, на яких поширюється дія цього Закону. Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначені як особи, що зобов`язані подавати декларацію, так і граничний строк її подання. Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» граничний строк подання декларацій, передбачених ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» продовжений до 01 червня. Суд звертає увагу на те, що цей Закон № 530-ІХ набрав чинності до прийняття ОСОБА_1 на роботу, а тому на нього поширювався. Положення зазначених вище нормативних документів указують на те, що ОСОБА_1 зобов`язаний був подавати зазначену вище щорічну декларацію, оскільки на момент прийняття його на роботу строк подання цієї декларації не закінчився, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 із прийняттям його на роботу на відповідну посаду виник обов`язок подати цю декларацію. Про наявність обов`язку продавати дану декларацію указують і дії самого ОСОБА_1 , який із порушенням строків цю декларацію подав. Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та відсутність підстав для її задоволення. Постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 . залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька