Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3220/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3220/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції -Віятик Н.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 26 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (ухвалена в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року адміністративний позов повернуто позивачу. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до помилковості висновків суду першої інстанції щодо повернення адміністративного позову. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 вересня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області по справі № 22ц-5626/2010 року від 01.11.2010 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Постановою Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції від 21.02.2011 відкрито виконавче провадження ВП № 24593936 за виконавчим листом № 22ц-5626/2010 від 16.02.2011, на виконання чого, в.о. голови ВОО УТМР ОСОБА_2 22.08.2011 видано наказ № 37 «Про поновлення на посаді голови Немирівської районної організації УТМР» ОСОБА_1 . Як зазначає сам позивач, цього ж дня вручено йому вказаний наказ і зроблено відповідний запис в трудовій книзі. Ленінським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції 22.08.2011 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936, якою встановлено фактичне виконання рішення суду, ОСОБА_1 поновлено на посаді голови Немирівської районної організації УТМР з 21.04.2010, згідно наказу № 37 від 22.08.2011 та відповідного запису в трудовій книжці № 7 від 22.08.2011. Позивач вважає, що ОСОБА_2 , формально видавши наказ про поновлення його на посаді, не мав наміру фактично виконати рішення суду та поновити конституційне право позивача на працю, у зв`язку з тим, що не передав йому ключі від робочого кабінету та печатку, а також не звільнив з посади діючого голову Немирівської районної організації УТМР, тим самим не допустив його до роботи, що у свою чергу свідчить про невиконання рішення суду. Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936 від 22.08.2011 року протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України. Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону. Частинами 1, 3 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18. Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Колегія суддів звертає увагу, що у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлено інші строки звернення до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Як встановлено з матеріалів справи, постанова Ленінським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936 була винесена 22.08.2011 року. При цьому, з адміністративним позовом про скасування вказаної постанови ОСОБА_1 звернувся лише 10 липня 2020 року, тобто поза межами встановлено ст. 287 КАС України строку. Позивач в своїй апеляційній скарзі, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом вказує на те, що ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 08.04.2020 у справі № 930/545/20 було встановлено факт невиконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01.11.2010 у справі № 22ц-5626/2010, яким скасовано рішення першої інстанції, та, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок з 21.04.2010. Тому, позивач вважає, що саме з 08.04.2020 необхідно обраховувати строк звернення до суду. З приводу наведеного суд зазначає, що у даній справі апелянт оскаржує постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження і дана категорія справ відповідно до норм КАС України відноситься до категорії з особливостями проваджень. Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Отже, вказаною нормою встановлено спеціальний порядок звернення до суду з адміністративним позовом у вказаних справах. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що норми ст. 287 КАС України є спеціальними, а відтак строк звернення до суду з адміністративним позовом становить десять днів з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Іншого правила, ніж обчислення строку звернення до суду у даній категорії справ, КАС України не містить, а також не містить підстав для зупинення перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом, у зв`язку із прийняттям ухвали Немирівським районним судом Вінницької області від 08.04.2020 у справі № 930/545/20. Більше того, судова колегія зауважує, що ухвалою Немирівського районного суду від 08.04.2020 не встановлювався факт невиконання рішення суду про поновлення на посаді, а розглянуто клопотання та звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито. Крім того, у постанові Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936 роз`яснено позивачу право на оскарження вказаної постанови до суду протягом десяти днів з моменту одержання її боржником. Як встановлено судом першої інстанції, та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01.11.2010 у справі № 22ц-5626/2010 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, головою ВОО УТМР видано Наказ № 37 від 22.08.2011 та зроблено відповідний запис у трудову книжку. Цим же днем і прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011. Тобто, ОСОБА_1 саме 22.08.2011 дізнався про порушення його права і неналежне виконання рішення суду, однак з даним позовом звернувся лише 10.07.2020. Підпунктами 6, 7 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов`язків, встановлених законом або судом. Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно виконавчого листа № 22ц-5626/2010 від 16.02.2011 ОСОБА_1 є стягувачем, і в першу чергу зацікавленою особою, для належного виконання даного виконавчого листа. Аналізуючи доводи апелянта стосовно того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» продовжено усі процесуальні строки, колегія суддів зазначає слідуюче. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Здійснивши аналіз вищенаведених положень, колегія суддів зазначає, що вказаним Законом визначено вичерпний перелік статей КАС України, на які розповсюджуються вимоги вищезазначеного Закону, до якого ст.287 КАС України не відноситься. При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33). Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Отже, можливість вчасного подання адміністративного позову залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому враховуючи, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду не надано, а тому на переконання колегії суддів суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення адміністративного позову позивачу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.