Постанова 4855 № 640/7291/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7291/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О., за участю секретаря Лисенко І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка.Уа» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 № 0004084401, № 0004074401, № 0004064401. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 05 квітня 2019 року відповідачем на підставі акта перевірки №702/28-10-44-02/3719307 від 13.03.2019, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: - 0004064401, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.10 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за серпень-жовтень 2018 року в розмірі 3890975,22 грн; - 0004074401, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» всього в розмірі 2279271,25 грн, в т.ч. за основним платежем 1823417 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 455854,25 грн; - 0004084401, яким позивачу за порушення п.134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» всього в розмірі 5274652,50 грн, в т.ч. за основним платежем 4219722,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 1054930,50 грн. Як вбачається з акта перевірки, зменшення від`ємного значення ПДВ, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Гроут». Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на порушення норм податкового і митного законодавства прямим контрагентом-постачальником позивача ТОВ «Гроут», а також третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав: ТОВ «Армакс Трейд», ТОВ «Стіл Солюшен», ТОВ «Хантер-ЛТД». Так, від уповноваженої компанії ALDERMAN MANAGEMENT LTD, яка діє на підставі довіреності від «Хіаомі Н. К. Limited» (далі - «Ксіомі») щодо захисту прав інтелектуальної власності компанії Xiaomi контролюючим органом отримано заяву від 05.09.2018 №05/09-18/2 щодо виявлених порушень законодавства України ТОВ «РОЗЕТКА. УА». Відповідно до викладеної в заяві інформації, в серпні 2018р. представником компанії Ксіомі здійснено закупівлю через інтернет-магазин «Rozetka.ua» смартфона марки Xiaomi Мі 8, 6/128 GB Black, серійний №1940/08US02482 за ціною 14999 грн. Продавцем надано видаткову накладну №РО3805635614 від 23.08.2018 із реквізитами ТОВ «РОЗЕТКА.УА». На думку представника компанії Ксіомі, вказана продукція була переміщена через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності, а також митних правил та без сплати передбачених законодавством митних платежів. З метою з`ясування достовірності наведених обставин Офіс великих платників податків ДФС звернувся до ТОВ «РОЗЕТКА. УА» з відповідним запитом від 19.10.2018 №43215/10/28-10-44-02-11. У відповідь на вказаний запит ТОВ «РОЗЕТКА.УА» надало контролюючому органу листом від 19.11.2018 №19-11/18-220 інформацію про те, що реєстрація (і подальша ідентифікація) проданих смартфонів відбувається не за серійним номером, а за ІМЕІ. В ході перевірки перевіряючими двічі запитувалась інформація щодо надання детального переліку придбаного товару у ТОВ «ГРОУТ» з зазначенням ІМЕІ номерів або письмових пояснень у разі відсутності такої інформації. ТОВ «РОЗЕТКА. УА» повідомлено контролюючий орган про неможливість надання ІМЕІ номерів з огляду на відсутність законодавчо визначеного обов`язку вести облік і зберігання ІМЕІ номерів або серійних номерів реалізованих телефонів. В подальшому контролюючим органом від представника компанії «Хіаомі Н.К. Limited» отримано лист від 21.12.2018 №21/12-18/1 яким повідомлено про те, що 11 грудня 2018 року представником компанії Ксіомі направлено запити щодо надання інформації на адреси офіційних імпортерів продукції ТМ Xiaomi/Redmi/Mi в Україні, а саме: ТОВ «Цифротех», ТОВ «Цифра-Трейд». 21.12.2018 року на адресу представника компанії Ксіомі надійшли відповіді на запити, згідно яких ТОВ «Цифротех» і ТОВ «Цифра-Трейд» повідомили про те, що протягом 2018р. на митній території України продукція TM Xiaomi/Redmi/Mi підприємствам ТОВ «ГРОУТ», а також його контрагентам-постачальникам ТОВ «АРМАКС ТРЕЙД», ТОВ «СТІЛ СОЛЮШЕН», ТОВ «ХАНТЕР-ЛТД» не постачалась. З метою з`ясування всіх можливих імпортерів продукції ТМ Xiaomi/Redmi/Mi на митну територію України, відповідачем на адресу Державної фіскальної служби України направлено запит про надання інформації щодо юридичних осіб (перелік підприємств), які ввозили через митний кордон України техніку Xiaomi протягом 2018р. в об`ємах не менше 100 одиниць техніки на місяць. Як свідчить зміст акта перевірки, відповіді від ДФС отримано не було. Також, під час перевірки встановлено, що у наданих до перевірки товаро-транспортних накладних, складених ТОВ «Гроут» міститься інформація про місце навантаження товару: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, де здійснювалось і зберігання товару ТОВ «ГРОУТ». Однак, на переконання контролюючого органу, фактично складські приміщення у ТОВ «Гроут» відсутні, що свідчить на користь недостовірності інформації в ТТН. Доводи контролюючого органу в цій частині обґрунтовані тим, що відповідно до інформації, отриманої від осіб, які є власниками приміщень за вказаною адресою в м. Харків, останні не укладали договорів оренди з ТОВ «Гроут». Таким чином, суть позиції контролюючого органу зводиться до: 1) відсутності інформації про походження товару; 2) обриву ланцюга постачання та відсутності інформації щодо легального ввезення товару на митну територію України; 3) відмови ТОВ «РОЗЕТКА. УА» в наданні ІМЕІ номерів, які містять інформацію про реальне походження товару; 4) відсутності у ТОВ «Гроут» складських приміщень для зберігання технологічної продукції. На переконання контролюючого органу, вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість реального здійснення операцій з придбання товару ТОВ «РОЗЕТКА. УА» у ТОВ «ГРОУТ». Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених в акті перевірки доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваних ППР, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів. Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій). Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість. Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності. Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті. За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 серпня 2017 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Гроут» (постачальник) укладено договір №2017/222, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у встановлений строк у власність покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини (надалі по тексту - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами і сплатити за нього певну грошову суму. Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, сертифікований в Україні і пройшов митне оформлення, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави, засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. Поставка Товару Покупцю за домовленістю Сторін здійснюється Постачальником на умовах DDP згідно правил Інкотермс-2010 - м. Київ, вул. Кирилівська, 82 або на умовах EX WORK зі складу Постачальника м. Харків, вул. Пушкінська,109, та/або за іншою адресою, погодженою сторонами у відповідних Замовленнях. У передбачених чинним законодавством випадках Постачальник зобов`язаний надати Покупцю ТТН, а також відповідає за її ненадання/несвоєчасне надання у визначеному законом порядку. Належне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: замовлень на товар (а.с.158-195 том 1); видаткових накладних (а.с.125-157 том 1); ТТН (а.с.50-124 том 1); податкових накладних (а.с.219 т.1, а.с.1-64 том 2); платіжних доручень (а.с.196-218 том 1). Оприбуткування позивачем придбаних товарів на складі підтверджується роздруківками рах.281 та карток складського обліку (а.с.30-228 том 3; а.с.1-92 том 4). Як свідчить зміст акта перевірки, під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не здійснювалась інвентаризація залишків товару на складі, відтак відсутні докази ймовірного порушення позивачем порядку оприбуткування товарів на складі. Стосовно використання позивачем придбаних у ТОВ «Гроут» товарів в рамках власної господарської діяльності судом першої інстанції було встановлено, що мобільні телефони, придбані позивачем у ТОВ «Гроут» були реалізовані на користь фізичних і юридичних осіб, що підтверджується відповідними копіями видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи. При цьому, окружним судом обґрунтовано враховано відсутність необхідності аналізувати всі без виключення операції продажу позивачем мобільних телефонів на користь треті осіб, оскільки дані обставини не є спірними. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючи орган стверджує про неможливість реального здійснення операцій щодо придбання товару позивачем у «Гроут» вказуючи на відсутність інформації щодо походження товару, обрив ланцюга постачання та відсутності інформації щодо легального ввезення товару на митну територію України, відмови позивача у наданні IMEI номерів, що містять інформацію про походження товару, відсутність у ТОВ «Гроут» складських приміщень для зберігання технологічної продукції. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, доводи відповідача на відсутність інформації про походження товару, є необґрунтованими, адже позивач не є імпортером спірних товарів, а отже не зобов`язаний володіти документами про походження товару, які надаються декларантом до митного оформлення. Відповідачем також не надано доказів проведення документальних перевірок контрагента позивача в рамках яких було б встановлено неправомірне формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками операцій з придбання спірних мобільних телефонів, що свідчить і про безпідставність посилань контролюючого органу щодо обриву ланцюга постачання товару. Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про реєстрацію третіми особами в ланцюгу постачання податкових накладних при поставці спірних мобільних телефонів, не є беззаперечним доказом «обриву ланцюгу постачання», натомість може свідчити про порушення такими особами порядку реєстрації ПН, або не реєстрації ПН при поставці товару, що в будь-якому випадку має бути перевірено виключно за результатами проведення документального контрольного заходу, а не на підставі припущень інспекторів, які гуртуються лише на інформації ЄРПН. Враховуючи персоналізацію юридичної відповідальності, позивач не може нести відповідальність за порушення норм податкового і митного законодавства іншими особами, а товар, що придбавається позивачем слід вважати цілком легальним, за відсутності доказів, що підтверджують зворотне. Відповідачем, як к суб`єктом владних повноважень, не надано доказів нелегальності ввезення спірного товару на митну територію України. Також судом першої надано належну оцінку твердженням контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Гроут» складських приміщень у ТОВ «Гроут» за адресою, яка вказана в ТТН, та вірно враховано, що такі знаходяться у ТОВ «Гроут» на праві суборенди. Щодо посилань апелянта про ненадання позивачем до перевірки переліку ІМЕІ придбаних у ТОВ «Гроут» телефонів, то колегія суддів враховує відсутність законодавчо встановленого обов`язку для суб`єктів господарювання здійснювати облік і зберігання інформації про РЕЗ у формі ІМЕІ. Як свідчать обставини справи, позивач на виконання вимог п.44.1, 44.3 Податкового кодексу України здійснює зберігання первинних бухгалтерських, податкових і перевізних документів, що були надані до перевірки, а також наявні і в матеріалах даної справи. Отже, відповідачем не доведено та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків. Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентом, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції. Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально. З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: Повний текст постанови виготовлено 23.10.2020 року.