Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1161/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1161/20 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м.Одесі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА: В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при перерахунку з 01.01.2018 його пенсії надбавки за кваліфікацію 1 клас в розмірі 4%; роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15% від посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премії в розмірі 10% від посадового окладу; виплати пенсії в 2018 р. з урахуванням лише 50% суми підвищення, а в 2019 р. - 75%; зобов`язати провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням вказаних надбавок та премії, здійснивши виплату донарахованих сум з урахуванням 100% суми підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру. В обґрунтування позову зазначалось, що додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував у складі щомісячного грошового забезпечення в період проходження військової служби і які до 01.01.2018 року враховувались при обчисленні та подальших перерахунках пенсії до перерахунку пенсії з 01.01.2018 року не увійшли. Також, позивач зазначає, що при проведенні перерахунку відповідачем було протиправно виплату пенсії здійснено лише з урахуванням 50% розміру підвищення пенсії, а з 01.01.2019 року - 75% розміру підвищення пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018, та 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з урахуванням вже проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовити в цій частині позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинені в межах чинного пенсійного законодавства. Апелянт зазначає, що відповідно вимогам п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, за яким виплату перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1.01.2018 у таких розмірах: з 1.01.2018 - 50%; з 1.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 1.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1.03.2018. Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачем до суду не надано. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначено пенсію по інвалідності з основним розміром 80% грошового забезпечення із сум грошового забезпечення, а саме: посадового окладу; окладу за військове звання; процентної надбавки за вислугу років 40%, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за кваліфікацію 1 клас в розмірі 4%; надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15% від посадового окладу надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу; премії в розмірі 10% посадового окладу. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 в березні 2018 року ГУ ПФУ було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року з урахуванням лише окладу за посадою, окладу за військовим, надбавки за вислугу, а додаткові види грошового забезпечення до перерахунку пенсії не увійшли. Крім того, після проведеного перерахунку, виплату пенсії в 2018 році відповідач здійснював лише з урахуванням 50% розміру підвищення пенсії, а в 2019 р. - 75%. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині визнання протиправними дій УПФ щодо неврахування надбавок при перерахунку пенсії позивача та похідних вимог про зобов`язання врахувати зазначені надбавки для перерахунку пенсії позивача. Проте, суд першої інстанції зазначив про протиправне обмеження суми підвищення пенсії позивача, що є порушенням його конституційного права, гарантованого статтею 46 Конституції України, та підлягає відновленню, шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії в повному обсязі з 01.01.2018 з урахуванням вже проведених виплат. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Предметом апеляційного розгляду є апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про непогодження з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з урахуванням вже проведених виплат. З цього приводу слід зазначити наступне, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять приписів щодо виплати призначеної пенсії та виплати перерахованої пенсії частками або у будь-яких відсотках від суми підвищення пенсії внаслідок її перерахунку. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 містить положення, які регулюють процес виплати вже перерахованої пенсії, проте як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» делегував Кабінету Міністрів України лише право встановлювати умови, порядок та розмір проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Жодна норма Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не уповноважує Кабінет Міністрів України встановлювати порядок виплати перерахованих пенсій. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині встановлення порядку виплати перерахованих пенсій не відповідає вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та фактично звужує право позивача на отримання пенсії в розмірі, який встановлений внаслідок проведеного перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Так, згідно із ч.3 ст.52 Закону №2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Таким чином, суд вважає, що п.1 та п.2 Постанови №103 всупереч положень Закону №2262-ХІІ змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача. За правилами ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2019 у справі за №281/459/17, від 24.10.2019 у справі за №761/14626/17 та у справі за №295/7219/16-а. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності», а тому відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року було передбачено Законом № 2262, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, оскільки отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ у січні 2018 року. Отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані, оскільки фактично звужують право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії без внесення змін до відповідного Закону. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції приходить про протиправне обмеження суми підвищення пенсії позивача, що є порушенням його конституційного права, гарантованого статтею 46 Конституції України, тому судом першої інстанції вірно зобов`язано відповідача здійснити виплату позивачу пенсії в повному обсязі з 01.01.2018 з урахуванням вже проведених виплат. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик