Постанова 4804 № 2-488/11

22-ц/804/2822/20 2-488/11 Єдиний унікальний номер 2-488/11 Номер провадження 22-ц/804/2822/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Принцевської В.П., Баркова В.М., секретар - Сікора М.М., учасники справи: позивач - Публічне Акціонерне Товариство «РОДОВІД БАНК », правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвали Першотравневого районного суду Донецької області про забезпечення позову від 08 листопада 2011 року та 24 липня 2017 року, в цивільній справі за позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: 27 жовтня 2011 року ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Разом із позовною заявою, посилаючись на ускладнення виконання можливого рішення на користь банку, подав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на бульдозер ДТ-75, рік випуску 1989, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , шасі (рама) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; трактор К-700 А, рік випуску 1988, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_4 , шасі (рама) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ; екскаватор універсальний ЕО-4111В, рік випуску 1987, двигун Б/Н, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_6 , які є предметом застави згідно із договором застави транспортного засобу № Д006/СІ-141/1.06.1 від 14.07.2006р., укладеним між Банком та Відповідачем; на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить Відповідачу на праві власності; на інше майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 і знаходяться у нього або в інших осіб. Просив також заборонити ОСОБА_1 виїжджати за межі України та перетинати її кордон до виконання кредитних зобов`язань перед ПАТ «РОДОВІД БАНК» в повному обсязі. Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 08 листопада 2011 року заяву ПАТ «Родовід Банк» про забезпечення позову задоволено частково. В цілях забезпечення позову ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 накладений арешт на бульдозер ДТ-75, рік випуску 1989, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , шасі (рама) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; трактор К-700 А, рік випуску 1988, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_4 , шасі (рама) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ; екскаватор універсальний ЕО-4111В, рік випуску 1987, двигун Б/Н, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_6 ,які є предметом застави згідно із договором застави транспортного засобу № Д006/СІ-141/1.06.1 від 14.07.2006р., укладеним між Банком та відповідачем; на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності. В іншій частині відмовлено. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 05 грудня 2011 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 задоволений: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком вирішено звернути стягнення на майно, яке належить боржнику та передано ним в заставу банку, а саме на бульдозер ДТ-75, рік випуску 1989, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , шасі (рама) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; трактор К-700 А, рік випуску 1988, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_4 , шасі (рама) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ; екскаватор універсальний ЕО-4111В, рік випуску 1987, двигун Б/Н, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_6 . Ухвала суду від 08 листопада 2011 року про забезпечення позову в частині арешту на бульдозер, трактор, екскаватор - скасована. В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 ,, накладеного ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 08.11.2011 року, посилаючись на те, що на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову позивач не надав інформацію про те, що вищевказана квартира, на яку накладено арешт, знаходиться в іпотеці. 27.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, а в його забезпечення була передана вищевказана квартира іпотекодержателю на підставі договору іпотеки від 27.12.2008 року (про що внесена інформація в Державний реєстр іпотек). Ухвалою Першотравневого суду Донецької області від 24 липня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Представник ОСОБА_2 , якій не є учасником справи, але вважає, що його права та інтереси порушені оскарженою ухвалою суду, оскаржив ухвалу суду про забезпечення позову від 08.11.2011 року, просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та постановити нову про відмову, у зв`язку із тим, що він є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки від 27.12.2008 року. Вказує, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм процесуально права: суд не перевірив належність майна відповідачу, на яке позивач просив накласти арешт, не залучив ОСОБА_2 до справи у якості заінтересованої особи, не врахував його інтереси. Отже, арешт, накладений ухвалою суду від 08.11.2011 року, порушує його право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки - перешкоджає реалізації іпотечного майна. ОСОБА_2 оскаржив також ухвалу від 24.07.2017 року, просив її скасувати. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним при оскарженні ухвали суду від 08.11.20-11 року про забезпечення позову. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лещенко О.Д. подала відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_2 в яких просила відмовити в задоволенні скарг, оскільки на даний час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує судовий спір про право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, і знаходилася під арештом у зв`язку із вимогами ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитних коштів. У серпні 2020 року судом відкрито провадження за вказаним спором, в межах справи накладений арешт на спірну квартиру. Представник правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надав відзив на скаргу ОСОБА_2 на ухвалу суду від 08.11.2011 року. Просив залишити скаргу без задоволення, оскільки правових підстав для скасування ухвали суду про забезпечення позову заявником не наведено. Рішення суду про стягнення боргу за кредитом не виконано, зобов`язання відповідача не погашені, тому заходи забезпечення позову є актуальними. Представник правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судове засідання в апеляційному суді не явився. Заявник ОСОБА_2 , також повідомлений належним чином, до суду не явився, його представник ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду справи через представника, про що є розписка в матеріалах справи, до суду не явився, про причини неявки суд не повідомив. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню. Зі справи вбачається, що звернувшись в 2011 році з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 08 листопада 2011 року заяву ПАТ «Родовід Банк» про забезпечення позову задоволено частково: накладений арешт на бульдозер ДТ-75, рік випуску 1989, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , шасі (рама) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; трактор К-700 А, рік випуску 1988, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_4 , шасі (рама) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ; екскаватор універсальний ЕО-4111В, рік випуску 1987, двигун Б/Н, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_6 ,які є предметом застави згідно із договором застави транспортного засобу № Д006/СІ-141/1.06.1 від 14.07.2006р., укладеним між Банком та відповідачем; на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 05 грудня 2011 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 задоволений: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком вирішено звернути стягнення на майно, яке належить боржнику та передано ним в заставу банку, а саме на бульдозер ДТ-75, рік випуску 1989, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , шасі (рама) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; трактор К-700 А, рік випуску 1988, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_4 , шасі (рама) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ; екскаватор універсальний ЕО-4111В, рік випуску 1987, двигун Б/Н, кузов НОМЕР_8, шасі (рама) НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_6 . Ухвала суду від 08 листопада 2011 року про забезпечення позову в частині арешту на бульдозер, трактор, екскаватор - скасована. В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 ,, накладеного ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 08.11.2011 року, посилаючись на те, що на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову позивач не надав інформацію про те, що вищевказана квартира, на яку накладено арешт, знаходиться в іпотеці. 27.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, а в його забезпечення була передана вищевказана квартира іпотекодержателю на підставі договору іпотеки від 27.12.2008 року (про що внесена інформація в Державний реєстр іпотек). Ухвалою Першотравневого суду Донецької області від 24 липня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд виходив з того, що правових підстав у нормах матеріального права, зокрема Закону України «Про іпотеку», щодо неможливості накладення арешту на майно боржника, яке знаходиться у заставі або перебуває в іпотеці немає, а застосовані заходи забезпечення позову не втратили свою актуальність та згідно положень ст. 154 ЦПК України не підлягають скасуванню. Разом з тим, зі справи вбачається, що 27.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, а в його забезпечення була передана вищевказана квартира іпотекодержателю на підставі договору іпотеки від 27.12.2008 року (про що внесена інформація в Державний реєстр іпотек). Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин). За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку». Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Як роз`яснено п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкту користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Разом з тим, накладений арешт на предмет іпотеки унеможливлює виконання умов договору іпотеки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення умов основного зобов`язання. Крім того, обтяження спірної квартири на користь заявника ОСОБА_2 відповідно до договору іпотеки було накладено раніше, ніж був здійснений арешт майна, а тому заявник має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Таким чином, накладений арешт на майно на підставі ухвали суду про забезпечення позову третьої особи порушує право заявника, як іпотекодержателя з найвищим пріоритетом, оскільки позбавляє його можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна. Таку правову позицію висловив і Верховний суд в постанові від 21.02.2018 року у справі № 725/4407/15-ц (провадження № 61-2353св18). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції вищевказаних норм закону і обставин не врахував і не з`ясував, передчасно постановив ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову в частині арешту на спірну квартиру. Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що заходи забезпечення позову, застосовані судом першої інстанції при встановленні факту повного засіву земельної ділянки позивача відповідачем, порушують право заявника ОСОБА_2 як іпотекодержателя майна, на яке накладений арешт оскарженою ухвалою від 08.11.2011 року. З огляду на викладене, доводи правонаступника стягувача про те, що ОСОБА_1 має непогашені зобов`язання перед стягувачем за кредитом, тому неможливо скасувати захід забезпечення позову, не мають юридичного значення для вирішення цього питання. Також не впливають на висновки колегії суддів ті обставини, на які посилається в запереченнях проти скарг представник ОСОБА_1 - існування спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право власності на спірну квартиру, оскільки він стосується інших правовідносин. Таким чином, враховуючи положення статті 376 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом арешту спірної квартири, яка була на час арешту предметом іпотеки, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала від 08.11.2011 року - скасуванню, з ухваленням нової ухвали про відмову в заяві про забезпечення позову. Відповідно, з тих же підстав, враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про іпотеку», підлягає скасуванню й ухвала про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову. Однак, оскільки ухвала від 08.11.2011 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру скасована колегією суддів, то немає необхідності в задоволенні заяви про скасування такого заходу забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376 , 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якого діє ОСОБА_3 - задовольнити. Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 08 листопада 2011 року про забезпечення позову скасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, і в задоволенні заяви ПАТ «РОДОВІД БАНК» про забезпечення позову в цій частині відмовити. Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 24 липня 2017 року про відмову в скасуванні забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності скасувати, заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 26 жовтня 2020 року. Головуючий: Є.Є. Мальцева Судді В.П. Принцевська В.М. Барков