Постанова 4819 № 648/1108/20

_____ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД______ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року місто Херсон єдиний унікальний номер справи 648/1108/20 номер провадження 22-ц/819/1341/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя (суддя-доповідач) Л.В.Базіль, суддів: В.О.Бездрабко, Л.А.Приходько, секретар А.О.Дундич, за участі представника позивача, адвоката Шевцова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 липня 2020 року ухваленого у складі судді Кусік І.В. зі складенням повного тексту рішення 17 липня 2020 року у цивільній справі № 648/1108/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, які втратили право користування майно ПОСТАНОВИВ: В квітні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило визнати відповідачів такими, що втратили право користування будинком, загальною площею 95,1 кв.м, житловою площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зняти відповідачів з реєстраційного обліку. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що з 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», яким 17.04.2019 року на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» було зареєстровано право власності на будинок, загальною площею 95,1 кв.м, житловою площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно є відповідне застереження в п.п. 4.5.3 Договору іпотеки від 07.07.2008 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рамках виконання основного зобов`язання. Згідно з довідкою від 05.02.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Посилаючись на зазначені обставини, АТ «Альфа-Банк», яке виступає правонаступником АТ «Укрсоцбанк», просило суд задовольнити позов. Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 14 липня 2020 року у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачі більше як шість місяців не проживають за місцем реєстрації без поважних причин, а тому втратили право користування житловим приміщенням, а отже відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Заявлена вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідачів у спірному помешканні не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України. В апеляційній скарзі уповноважений представник АТ «Альфа-Банк», адвокат Шевцов Олег Сергійович просить скасувати рішення Білозерського районного суду від 14.07.2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, заявник зазначив, що судом при розгляді справи було порушено права позивача на справедливий розгляд справи та доступ до правосуддя, оскільки судову повістку про судове засідання на 19.05.2020 року банк отримав в цей же день, при цьому судова повістка про розгляд справи на іншу дату представнику банка не була вручена, про розгляд справи по суті спору, що відбувся 14 липня 2020 року, представник позивача не був повідомлений. Зазначає, що правовою підставою позову є положення ст.319 ЦК України відповідно до якої власник має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном. 02.09.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 направили на адресу апеляційного суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просили скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх заперечень щодо задоволення апеляційної скарги, вказують на те, що банк, звертаючись до суду з даним позовом має на меті виселення їх зі спірного житлового будинку, позбавлення їх житла та права доступу до нього матиме наслідком те, що вони фактично стануть безхатченками. Вважають, що вони не можуть бути позбавлені житла без надання іншого житла, оскільки будинок, який є предметом іпотеки не був придбаний за кредитні кошти. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Судовим розглядом встановлено, що 07 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №02-23-Фо80887П-1227, відповідно до якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок житловий за номером АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності від 17.04.2019 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 є АТ «Укрсоцбанк». Відповідно до довідки заступника селищного голови Білозерської селищної ради від 05.02.2020 року № 02-23/367 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 05.03.2020 року АТ «Альфа-Банк» направило на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимогу про добровільне виселення зі зняттям всіх мешканців житла з реєстраційного обліку. Відповідно до статуту АТ «Альфа-Банк» від 26.11.2019 року, АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк». АТ «Альфа-Банк» звертаючись до суду з даним позовом просив усунути йому перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстрації в примусовому порядку зі спірного житлового будинку, який позивач набув у власність на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.71,72 Житлового Кодексу України та виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачі більше як шість місяців не проживають за місцем реєстрації без поважних причин, а тому втратили право користування житловим приміщенням. Заявлена вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідачів у спірному помешканні не відповідає способам захисту, визначених ст.16 ЦК України. Однак такі висновки суду першої інстанції не можна вважати правильними, оскільки суд в порушення вимог ст.264 ЦПК України не з`ясував характер спірних правовідносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача, не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є усунення позивачу перешкод в користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування будинком та зняття їх з реєстрації в примусовому порядку зі спірного будинку, який позивач набув у власність згідно ст. ст. 37,38 Закону України „Про іпотеку". Крім того, судом розглянуто справу за відсутності позивача (уповноваженого представника), не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Так, відповідно до ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Матеріали справи не містять даних про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, проте суд першої інстанції розглянув справу 14 липня 2020 року за відсутності позивача (уповноваженого представника) тим самим допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначені норми матеріального права визначають право власника житлового приміщення вимагати усунення порушень свого права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним, однак лише у спосіб, прямо визначений законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК Української РСР). Вирішення питання про виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 ЗУ «Про іпотеку», так і норма ст.109 ЖК УРСР (постанови ВСУ від 22.06.2016 року у справі № 6-197 цс16, від 21.10.2015 року у справі № 6-1484цс15. Такий правовий висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року у справі №643/18788/15-ц. У цій постанові, зокрема зазначено, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню вказані норми. Обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.109 ЖК УРСР та ст.40 ЗУ № »Про іпотеку», є передбачуваними. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. У рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський Суд вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року в справі 2004/1979/12 зазначила, що втручання держави у право на мирне володіння майном є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а втручання у право на повагу до житла - порушенням статті 8 Конвенції, якщо таке втручання не здійснене «згідно із законом», не переслідує легітимну мету чи не є «необхідним у демократичному суспільстві» (встановлення цієї необхідності передбачає, зокрема, встановлення пропорційності втручання переслідуваній легітимній меті). Порушення відповідних статей Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. Здійснюючи стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа -Банк», банк був обізнаний, що у спірному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а отже мав усвідомлювати, що права власника будинку АДРЕСА_1 обмежуються у зв`язку із наявністю прав осіб, які мають право користування вказаним житловим будинком та міг передбачити характер та вагу обтяжень його майбутньої нерухомості та не здійснив достатньо належної обачності при реєстрації права власності. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки задоволення позову та позбавлення відповідачів права на житло без надання іншого житла не буде відповідати принципу пропорційності. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до вимог ст.376 ЦПК України воно підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» з підстав зазначених у цій постанові. Зважаючи на те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги по суті спору відмовлено, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 липня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення. В задоволені позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, які втратили право користування майном відмовити з підстав зазначених в мотивувальній частині постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л.В. Базіль Судді В.О. Бездрабко Л.А. Приходько Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року. Головуючий Л.В. Базіль