Постанова 4876 № 908/3012/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.10.2020 Справа № 908/3012/19 м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Кузнецової І.Л., суддів Чус О.В., Широбокової Л.П., при секретарі судового засіданні: Мацекос І.М., розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства Укртрансгаз та Приватного акціонерного товариства Мелітопольгаз на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2020 у справі №908/3012/19 (суддя Мірошниченко М.В., повне рішення складено 16.03.2020) за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ до Приватного акціонерного товариства Мелітопольгаз, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення суми ВСТАНОВИВ: - рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2020 у справі №908/3012/19 позов Акціонерного товариства (далі-АТ)Укртрансгаз задоволено частково, з Приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) Мелітопольгаз на користь позивача стягнуто 33993829грн 14коп. основного боргу, 4427374грн 90коп. пені, 374596грн 66коп. трьох процентів річних та 954594грн 53коп. втрат від інфляції, в решті в позові відмовлено; - приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо невиконання відповідачем зобов"язань за договором транспортування природного газу №1512000739 від 17.12.2015 в частині своєчасної оплати вартості послуг балансування обсягів природного газу, які подаються до газорозподільчої системи та відбираються з неї, щодо неправомірного застосування позивачем при здійсненні розрахунку вартості послуг у листопаді 2018 року, січні-лютому 2019 року коефіцієнта компенсації, який дорівнює 1.2 внаслідок того, що небаланс у вказаному періоді, віднесений позивачем на відповідача, складає не більше 5 процентів від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, щодо необхідності коригування періоду нарахування пені, оскільки позивачем при здійсненні такого нарахування не були враховані приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а також щодо відсутності підстав для зменшення пені за клопотанням відповідача; - не погодившись з прийнятим рішенням, АТ"Укртрансгаз" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить це рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 3718870грн 90коп. основного боргу, 435859грн 80коп. пені, 36441грн 74коп. трьох процентів річних та 39449грн 36коп. інфляційних втрат; - у поданій скарзі йдеться про те, що при визначенні розміру коефіцієнта компенсації позивач виходив з п.9.2 договору, згідно з яким при розмірі небалансу до 5 процентів від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, який дорівнює 1, а в інших випадках встановлено використання коефіцієнта 1.2, про те, що відповідач, як замовник послуг транспортування у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування, про те, що обсяг природного газу, відібраного відповідачем в спірні місяці склав 100 процентів розміру його небалансу внаслідок чого при визначенні вартості послуг було застосовано коефіцієнт 1.2, про те, що у спірних правовідносинах відповідач є замовником послуг виключно стосовно обсягів природного газу, які він відбирає для власного споживання, наприклад для виробничо-технічних втрат та не здійснює відбір газу інших замовників, про те, що згідно інформацією відповідача, відображеною в алокаціях про фактичні обсяги природного газу, відібраного з точки виходу відповідача , між замовниками послуг транспортування за спірні газові місяці вказано, що відповідач в цих періодах не здійснив подачі природного газу через точки входу до газотранспортних систем, однак при цьому ним було здійснено відбір газу, який і склав обсяги його негативних небалансів, про те, що при визначенні коефіцієнту компенсації позивач виходив з того, що обсяг, який був поданий відповідачем у спірні місяці до газотранспортної системи склав 0.000 тис.м куб., у зв"язку з чим, обсяг відібраного відповідачем природного газу у такі періоди завжди буде становити 100 процентів і для визначення вартості послуг повинен застосовуватися коефіцієнт 1.2, а також про те, що внаслідок безпідставності перерахунку господарським судом заборгованості відповідача із застосуванням коефіцієнту 1, а не 1.2 безпідставним є і перерахунок судом пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних; - відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав і також звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду від 10.03.2020 у даній справі, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог; - при цьому відповідачем, з посиланням на підстави для скасування рішення суду, встановлені ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотання товариства про зменшення пені на 90 процентів, але станом на час розгляду справи товариство знаходилося у вкрай складній фінансовій ситуації, яка зумовлена тривалим перебуванням його в процедурі банкрутства, перебуванням майна та розрахункових рахунків під арештом через примусове стягнення за рішенням суду 31 286 611грн 23коп. боргу, сплатою вказаної суми у червні 2018 року, утворенням заборгованості по сплаті податків і зборів біля 9 млн грн, яка на теперішній час відсутня внаслідок стабілізації фінансового стану, перебуванням з листопада 2019 року за рішенням суду на користь АТ"Укртрансгаз" всіх рахунків та майна знов під арештом, що утворення заборгованості не було наслідком винних дій відповідача, а можливість розрахуватися за природний газ для потреб виробничо-технічних витрат перед позивачем напряму залежить від затвердженого гранично допустимого розміру цих витрат, які не були враховані при визначенні тарифу, що у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових обставин, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає таке питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи у їх сукупності, що надані позивачем як докази підтвердження надання послуг балансування документи мають сумнівний характер в частині визначення базової ціни газу, яка застосовується під час розрахунку заборгованості, що абсолютно всі документи, на підставі яких позивач намагається стягнути заборгованість по оплаті послуг балансування складені позивачем в односторонньому порядку та не мають посилань на будь-які первинні дані бухгалтерського обліку, а також що позивач не довів суду обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а господарський суд в порушення положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України визнав ці обставини встановленими; - в судових засіданнях, які відбулися 04.08. та 21.09.2020 представниками відповідача, з метою встановлення дійсної вартості послуг, були заявлені усні клопотання про призначення по справі судової експертизи; - 15.10.2020 представники відповідача в судове засідання не з"явилися, на адресу апеляційного суду в електронному вигляді від адвоката Писаренка А.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; - позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, посилаючись на безпідставні твердження відповідача про зменшення розміру неустойки, на те, що виходячи з положень ст.42 Господарського кодексу України за порушення договірних зобов"язань та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України, на те, що незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об"єктивні обставини чи суб"єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов"язання, на те, що відповідач та позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, відповідачем не доведено необхідних, відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, обставин для застосування зменшення неустойки, а також на те, що оскільки між сторонами було укладено договір на транспортування природного газу, то відповідач погодився на умови цього договору та взяв на себе зобов"язання щодо його виконання, у зв"язку з чим, твердження відповідача про відсутність належних доказів в обґрунтування заборгованості є безпідставними. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у тому числі, і в судових засіданнях 04.08. та 22.09.2020, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають в силу наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015, керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, ПАТ"Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ"Мкелітопольгаз" (замовник) уклали договір транспортування природного газу №1512000739, на підставі п.2.1 якого оператор зобов"язався надавати замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених договором, а замовник сплачувати оператору встановлену договором вартість послуг. Відповідно до п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей передбачених цим договором. Згідно з п.2.3 договору послугами, які можуть бути надані замовнику за цим договором є, у тому числі, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. П.2.5 договору передбачено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу. В п.2.6 договору сторонами узгоджено, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі Відповідно до п.2.7 договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. П.4.1 договору встановлено обов"язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг. Згідно з п.п.7.1, 7.2 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті. Відповідно до п.7.3 договору тарифи, передбачені п.7.1 цього розділу, є обов"язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору. П.9.1 договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов"язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. В п.9.2 договору узгоджено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою Вбалансування = БЦГ х К х QБГ, де БЦГ базова ціна газу, QБГ обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування, К коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1.2. При розмірі небалансу до 5 процентів від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює

1. Відповідно до п.п.9.3, 9.4 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов"язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п"яти банківських днів. Згідно з п.11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору. Предметом позову по даній справі є вимога АТ"Укртрансгаз" до ПрАТ"Мелітопольгаз" про стягнення заборгованості за надані послуги балансування протягом листопада - грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року загальною вартістю 37712700грн 04коп., а також нарахованих на зазначену суму 4863234грн 74коп. пені, 411038грн 40коп. трьох процентів річних та 994043грн 89коп. інфляційних втрат. Позивач, як оператор газотранспортної системи, надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказаний період про що в односторонньому порядку ним було складено наступні акти про надання послуг балансування: - №11-18-1512000739-БАЛАНС від 30.11.2018 за листопад 2018 на суму 3369693грн97 коп. (отриманий відповідачем 20.12.2018); - №12-18-1512000739-БАЛАНС від 31.12.2018 за грудень 2018 на суму 15399474грн58 коп. (отриманий відповідачем 23.01.2019); - №01-19-1512000739-БАЛАНС від 31.01.2019 за січень 2019 на суму 11178295грн32 коп. (отриманий відповідачем 25.02.2019); №02-19-1512000739-БАЛАНС від 28.02.2019 за лютий 2019 на суму 7765236грн17 коп. (отриманий відповідачем 25.03.2019). Вказані акти разом з розрахунками вартості послуг балансування, рахунками на оплату зазначених послуг та звітами по точках входу/виходу замовника послуг транспортування позивачем направлено на адресу відповідача, докази направлення знаходяться в матеріалах справи. Надаючи послуги балансування, позивач зробив висновок , що за період листопад 2018 року лютий 2019 року відповідач, як замовник послуг транспортування за вказаний період відібрав у газотранспортної системи на точці виходу обсяг природного газу 3003.676 тис. куб. м, в той час як через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, що внаслідок цього складає негативний баланс відповідача на загальну суму 37712700грн 04коп., яку було розраховано із застосуванням коефіцієнта 1.2. Різниця виникла внаслідок відбору природного газу відповідачем з точки виходу з газотранспортної системи для власних виробничих потреб, які зазначені в алокаціях (звітах) як "власні потреби газорозподільчого підприємства". Відповідач не погоджується з порядком нарахування та відповідними сумами перерахування крім нарахування за грудень 2018 року, оскільки позивачем було застосовано коефіцієнт 1.2, а не 1, що і складає різницю в розрахунках сторін. Господарський суд зазначив, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати виходячи із співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише з того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, як вважає позивач. В процесі розгляду справи господарський суд встановив, що у відповідності зі звітами про надані послуги з транспортування за період з листопада 2018 по лютий 2019 (включно) позивачем визначено наявність у відповідача негативного місячного небалансу в обсязі: 1) у листопаді 2018 - 243,473 тис. куб.м.; 2) у грудні 2018 1145,505 тис. куб.м.; 3) у січні 2019 885,740 тис. куб.м., 4) у лютому 2019 728,958 тис. куб.м. Згідно даних, відображених у актах прийому-передачі природного гаду, складених сторонами: - у листопаді 2018 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 12945916 куб.м., всього з урахуванням транзиту 12969733 куб.м.; - у грудні 2018 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 17297002 куб.м., всього з урахуванням транзиту 17328851 куб.м.; - у січні 2019 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 17765822 куб.м., всього з урахуванням транзиту 17799966 куб.м.; - у лютому 2019 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 14609503 куб.м., всього з урахуванням транзиту 14640521 куб.м. З огляду на викладене, господарським судом було визначено, що небаланс у листопаді 2018, січні-лютому 2019, віднесений позивачем на відповідача, складав не більше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, тому позивач під час здійснення розрахунку вартості послуг балансування неправомірно застосував коефіцієнт 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг. Перевищення ж 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи відбулось лише у грудні 2018, тож в цьому місяці коефіцієнт 1,2 застосовано позивачем правомірно. На підставі викладеного, враховуючи положення п. 9.2 договору, базову ціну газу (БЦГ) за 1000 куб.м. з податком на додану вартість, обсяг негативного місячного балансу, відповідний коефіцієнт компенсації господарським судом було здійснено розрахунок вартості послуг балансування за відповідний газовий місяць за період: листопад 2018, лютий 2019 (за формулою: В балансування = БЦГ х К х QБГ), згідно з яким: 1)за листопад 2018 послуги балансування склали суму 2808078,32 грн. (2808078,32 = 11533,428 грн. х 1 х 243,473 тис.куб.м.); 2)за грудень 2018 послуги балансування склали суму 15399474,58 грн. (15399474,58 = 11202,82 грн. х 1,2 х 1145,505 тис.куб.м.) як і заявлено до стягнення позивачем; 3) за січень 2019 послуги балансування склали суму 9315246,09 грн. (9315246,09 = 10516,908 грн. х 1 х 885,740 тис.куб.м.); 4) за лютий 2019 послуги балансування склали суму 6471030,15 грн. (6471030,15 = 8877,096 грн. х 1 х 728,958 тис.куб.м.). За результатом проведеного перерахунку заявленого до стягнення розміру основного боргу, господарським судом було встановлено, що обґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача суми 33993829грн 14коп. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, надані позивачем у період: листопад 2018 - лютий 2019, докази оплати якої в матеріалах справи відсутні. Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 ст.611 Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ч.2 ст.265 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. П.19 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що оператор газотранспортної системи це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб. Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу (в редакції від 21.12.2018) небаланс це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників. Пунктом 2 розділу XIII Кодексу газотранспортної системи передбачено, що замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій. За приписами пункту 3 глави 1 розділу XIV Кодексу перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом. Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу (в редакції від 21.12.2018) при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ХІV Кодексу підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. З наведених норм випливає, що для визначення коефіцієнта компенсації за встановленою договором формулою, що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.09.2020 по справі № 904/2732/18 та від 14.07.2020 по справі №923/1064/18. Оскільки господарський суд встановив, що небаланс у листопаді 2018 року, січні лютому 2019 року, віднесений позивачем на відповідача склав не більше 5 процентів від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що позивач під час здійснення розрахунку вартості послуг балансування неправомірно застосував коефіцієнт 1.2. Отже, з урахуванням вищезазначених фактичних обставин, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором транспортування природного газу №1512000739 від 17.12.2015 в частині своєчасної оплати вартості послуг балансування обсягів природного газу та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростовували відповідне порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача безпосередньо 33933829грн 14коп. основного боргу. Також є вірним і перерахунок господарським судом пені за період, встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, трьох процентів річних та втрат від інфляції у зв"язку із визначенням заборгованості по спірних місяцях у вказаній вище сумі. З огляду на викладене апеляційна скарга АТ"Укртрансгаз" задоволенню не підлягає. При розгляді апеляційної скарги ПрАТМелітопольгаз колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому істотне значення можуть мати обставини, які стосуються причин невиконання або неналежного виконання зобов`язання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. Ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, представлених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У даному випадку, при відмові в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені господарським судом правильно зазначено, що розмір пені, встановлений сторонами в договорі, визначений у відповідності до положень ч.2 ст.231 Господарського кодексу України і не перевищує законодавчо передбачений розмір відповідальності. Відповідач не довів суду в установленому чинним Господарським процесуальним кодексом України порядку того факту, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що даний випадок є винятковим. Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При цьому в розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом. Матеріали даної справи свідчать про те, що доводи стосовно документального підтвердження вартості послуг балансування, зокрема, стосовно базової ціни газу не були предметом дослідження в господарському суді. У цьому зв"язку усне клопотання скаржника про призначення по справі судової експертизи задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги ПрАТ"Мелітопольгаз" відсутні. Тому рішення господарського суду слід залишити без змін. Клопотання ПрАТ"Мелітопольгаз" про відкладення розгляду справи задоволенню також не підлягає з огляду на таке. Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Між тим, клопотання скаржника, що надійшло на електронну адресу суду в електронному документі не містить кваліфікованого електронного підпису уповноваженого представника підприємства. Керуючись ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: - рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2020 у справі №908/3012/19 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення; - постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови; - повна постанова складена 26.10.2020 Головуючий суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В.Чус Суддя Л.П.Широбокова