Постанова Київський апеляційний суд № 756/12597/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9830/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 756/12597/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Київський міський центр зайнятості, третя особа - директор Київського міського центру зайнятості Білич Віктор Олександрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу директора Київського міського центру зайнятості Білича Віктора Олександровича, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Яценко Н.О., - В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київського міського центру зайнятості, третя особа директор Київського міського центру зайнятості Білич В.О., про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивувала тим, що працювала в Оболонській районній філії Київського міського центру зайнятості з 19 серпня 2017 року на посаді заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості. У липні та вересні 2018 року їй відповідачем оголошено дві догани, які вважає протиправними. Згідно наказу директора Київського міського центру зайнятості від 11.09.2018 звільнена із посади заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості «... у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків ...» на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. В якості причини звільнення, зазначені посилання на вищезазначені накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, а також зазначено про службову записку заступника директора Київського міського центру зайнятості ОСОБА_2 . Спірний наказ про звільнення містить також посилання на протокол засідання профспілкового комітету від 11.09.2018, проте, їй не відомий зміст такого протоколу. Вважала службову записку заступника директора Київського міського центру зайнятості ОСОБА_3 документом, який містить надумані посилання про обставини щодо нерівномірного навантаження на працівників відділу організації працевлаштування населення. Вважає, що відсутні правові підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора філії за відсутність з її боку контролю за роботою відділу організації працевлаштування населення без притягнення до такої відповідальності начальника такого відділу та підлеглих йому працівників відділу. При вирішенні питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності та при звільненні не враховані вимоги ч.3 ст.149 КЗпП України. Вважала, що у зв`язку із незаконним звільненням відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеною прогулу за період з 11 вересня по дату ухвалення рішення по справі. З огляду на викладене, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 31.07.2018 № 433 про притягнення до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 04.09.2018 № 485 про притягнення до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 11.09.2018 № 256-к про її звільнення; поновити її на роботі на посаді заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості; стягнути з Київського міського центру зайнятості на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2018 року; судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Київського міського центру зайнятості від 31.07.2018 № 433 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ Київського міського центру зайнятості від 04.09.2018 № 485 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ Київського міського центру зайнятості від 11.09.2018 року № 256-к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2018 року по 13 травня 2020 року в розмірі 332 061 грн. 64 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року виправлено арифметичну помилку в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 13.05.2020, а саме вказано суму судового збору, яка підлягає стягненню з Київського міського центру зайнятості на користь держави «4730 грн. 21 коп.» замість помилково вказаної суми «3524 грн.». Не погодившись з вказаним рішенням суду, директор КМЦЗ подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки суду не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, докази, що мають істотне значення для справи невірно оцінені судом, оскільки функціональні обов`язки, за невиконання яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності визначені посадовою інструкцією заступника Філії. Також суд першої інстанції не звернув увагу на зафіксований факт порушення зі сторони позивача щодо того, що за період її роботи на посаді заступника директора Філії роль директора у ЄІАС нею прописана, але періоди роботи на час відсутності директора Філії не закриті, що є прямим порушенням функціональних обов`язків позивача. Більше того, у пояснювальній записці від 03.09.2018 позивач погодилася з фактами викладеними у службовій записці заступника директора КМЦЗ від 31.07.2018, посилаючись на те, що виконувала обов`язки директора філії у зв`язку з його відсутністю на робочому місці. Позивачем не надано доказів того, що директор Оболонської філії КМЦЗ не знаходився на робочому місці, оскільки жодні докази перебування його у відпустці в такі періоди відсутні. За таких обставин вважає, що відповідачем обґрунтовано притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Також суд першої інстанції критично поставився до висновків засідання профспілкового комітету, не взяв до уваги докази, які були озвучені під час судового засідання. Судом помилково не прийнято до уваги вчинення позивачем нового дисциплінарного проступку після оголошення першої догани. Окрім іншого, не погоджується також із розрахунком середньої заробітної плати в розмірі 332 061,64, оскільки суд не вірно застосував норми Порядку та не взяв до уваги довідку про доходи від 18.03.2020 № 42, де останні два місяці для такого розрахунку є червень та липень 2018 року, де середньоденна заробітна плата складає 675,26 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд повно та всебічно встановив всі обставини справи та надав належну оцінку доказам. Вказувала, що заперечення відповідача на те, що вона не мала права підпису добових наказів є надуманими, оскільки довіреністю від 19.01.2018 за підписом директора КМЦЗ Білича В.О. їй було надано таке право. Окрім цього, посилання на невірний розрахунок середнього заробітку є безпідставним та спростовується довідкою про доходи № 52 від 23.04.2020. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача та третьої особи - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав в ні викладених, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Київського міського центру зайнятості від 19.08.2017 року №96-к позивача переведено на посаду заступника директора Оболонського районного центру зайнятості. (т. 1а.с.56) Наказом Київського міського центру зайнятості від 27.10.2017 року № 280-к реорганізовано районні центри зайнятості Київського міського центру зайнятості шляхом утворення районних філій Київського міського центру зайнятості. (т. 1 а.с.57) Відповідно до пункту 1 Положення про Філію затвердженого наказом КМЦЗ від 22.11.2017 року № 295, Філія створюється в Оболонському районі міста Києва. Філія виконує функції, покладені на неї КМЦЗ та діє на підставі цього положення. Згідно з пункту 3 Положення про Філію, Філія є відокремленим підрозділом КМЦЗ. Філія створюється КМЦЗ, йому підпорядковується та йому підзвітна. Наказом Київського міського центру зайнятості від 22.12.2017 року №357-к позивача переведено на посаду заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості. (т. 1 а.с.62) З метою об`єктивної перевірки фактів та з`ясування всіх обставин щодо порушення чинного законодавства в частині виконання визначених законодавством завдань та функцій Оболонською районною філією Київського міського центру зайнятості, наказом Київського міського центру зайнятості від 30.07.2018 № 430 створена робоча група, якою проведено службову перевірку щодо інформації, викладеної в поясненнях заступника директора Оболонської районної філії КМЦЗ ОСОБА_1 від 26.07.2018 (вх. № 1106/10- 16/18 від 26.07.2018) на лист Київського міського центру зайнятості від 23.07.2018 № 04- 555/10-22/18 (т. 1 а.с.76-77). Наказом Київського міського центру зайнятості від 31.07.2018 за № 433у зв`язку з фактами несвоєчасного виявлення розбіжностей між інформацією, внесеною фахівцями Оболонської районної філії з первинних документів, наданих безробітними під час реєстрації в районній філії з даними, які надходять з Державного реєстру неодноразово доводилися до керівництва філії, проте ті ж самі порушення і недоліки повторюються, що свідчить про відсутність контролю за роботою фахівців районної філії, формальне ставлення до виконання посадових обов`язків, та як наслідок - збільшення дебіторської заборгованості притягнуто до дисциплінарної відповідальності заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 та оголошено догану. (т. 1 а.с.85-86) З наказом Київського міського центру зайнятості від 31.07.2018 № 433 позивач ознайомлена 03.09.2018. Оскільки в період з 01.08.2018 по 17.08.2018 та з 18.08.2018 по 31.08.2018 перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, № АДІ311946 від 01.08.2018 та № АДІ 045667 від 17.08.2018 , а 01 та 02 вересня 2018 року припало на суботу та неділю, отже першим робочим днем позивача після лікарняного є 03.09.2018.(т. 1 а.с.85-88) 26.07.2018 на ім`я директора Київського міського центру зайнятості позивачем подано пояснювальну. Зміст наданих пояснень свідчив про те, що згідно наказу від 17.05.2018 № 35 директора Оболонської районної філії КМЦЗ «Щодо аналізу баз даних ЄІАС», виявлення персональних карток безробітних, яким не скорочено термін виплати допомоги у разі і звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин та підстав, відповідні до ст.37, п.п. З, 4, 7, 8, ст. 40, ст.ст. 40, 45 КЗпП України, покладено на начальника відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_7 та заступника начальника відділу Мусієнко Ю.М. (т. 1 а.с.35). За результатами службової перевірки була підготовлена довідка про результати службової перевірки, проведеної на виконання наказу Київського міського центру зайнятості від 30.07.2018 року (т. 1 а.с.79-84), яка і слугувала підставою для притягнення позивача 31.07.2018 року до дисциплінарної відповідальності. 31.07.2018 на виконання наказу КМЦЗ від 25.01.2018 №47 заступником директора КМЦЗ ОСОБА_2 проведена «вибіркова» перевірка добових наказів, в результаті якої виявлено, що в Оболонській Філії добові накази підписуються не лише директором, а й заступником директора. Згідно наказу директора Київського міського центру зайнятості від 04 вересня 2018 р. № 485 позивачу оголошена ще одна догана, з яким була ознайомлена в цей же день. (т. 1 а.с.93-94) Директор Київського міського центру зайнятості з поданням від 07.09.2018 за №14-666/10-22/18 звернувся до голови профспілкового комітету Київського міського центру зайнятості з проханням розглянути подання про узгодження звільнення заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету Київського міського центру зайнятості. На засіданні профспілкового комітету Київського міського центру зайнятості було розглянуто подання директора Київського міського центру зайнятості щодо звільнення заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 . Рішенням профспілкового комітету було погоджено звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, що зафіксовано протоколом засідання профспілкового комітету Київського міського центру зайнятості від 11.09.2018 року №

6. Згідно наказу директора Київського міського центру зайнятості від 11.09.2018 №256-к (т. 1 а.с.99) позивач звільнена із посади заступника директора Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості 13 вересня 2018 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України. В якості причин звільнення спірний наказ містить посилання на накази № 433 від 31.07.2018 та 485 від 04.09.2018, службову записку заступника директора Київського міського центру зайнятості Мушинської Л.М. від 03.08.2018 та протокол засідання профспілкового комітету Київського міського центру зайнятості від 11.09.2018 № 6. (т. 1 а.с.99) Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях позивача систематичного невиконання покладених на неї без поважних причин обов`язків та про те, що її звільнення суперечить пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому вважав підставними і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Перевіряючи дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача, колегія суддів встановила наступне. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці. Відповідно до ч.1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ниморгану і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору. Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни. Наказ про застосування до працівника стягнення не може містити стягнень, не передбачених ст.147 КЗпП. Таким чином, законодавець визначив, що підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинні бути відображені у відповідному наказі. Такі підстави повинні бути чіткими та обґрунтовані для того, щоб працівнику було зрозуміло за що його притягнуто до відповідальності. Частиною 1 ст.147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Згідно з ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Отже, з огляду на вищевикладене, перш ніж винести працівникові догану роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до роз`яснень викладених в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустила в роботі позивач, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення, що свідчить про недоведеність порушення позивачем трудових обовязків у зазначену дату та невиконання покладених на неї обов`язків, а відтак відсутня систематичність порушень та систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У Постанові від 07.02.2019 у справі № 742/722/17 Верховний Суд зазначив, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Встановлено, що на виконання вимог КМЦЗ позивачем були надані письмові пояснення, в яких вона обґрунтувала правомірність підписання добових наказів. Зокрема, як пояснювала позивач в судовому засіданні суду першої інстанції та не спростовано відповідачем, не відібрано пояснень у директора Оболонської районної філії, факт підписання зазначених наказів зумовлений відсутністю в ці періоди директора Оболонської філії КМЦЗ на робочому місці, про що в кожному випадку такого підписання як зазначала позивач сповіщала керівництво Київського міського центру зайнятості засобами телефонного зв`язку. Так, згідно з посадовою інструкцією заступника директора Оболонської районної філії КМЦЗ від 14.11.2017 №245 заступник директора заміщує на період відсутності у зв`язку з відпусткою, хворобою та з інших причин директора Філії. Відповідно до п. 1 Посадової інструкції заступника директора Оболонської філії Київського міського центру зайнятості, заступник директора виконує функції директора на період його відсутності у зв`язку із відпусткою, хворобою та з інших причин. Зміст наведеної норми посадової інструкції свідчить про те, що заступник виконує функції Директора, в тому числі й в частині підписання щоденних добових наказів, у разі відсутності на робочому місці директора філії, незалежно від причин такої відсутності. Як убачається з матеріалів справи, жодних пояснень приводу не підписання директором філії, керівництво Київського міського центру зайнятості від директора Оболонської філії не вимагало та не отримувало. Відповідно до п. 4 розділу III Положення про Оболонську районну філію Київського міського центру зайнятості, саме директор Філії несе персональну відповідальність за виконання покладених на Філію завдань та функцій. Підписання добових наказів не передбачене чітко конкретно визначеною нормою імперативного характеру і зумовлене лише особливостями використання програмного забезпечення, що використовується територіальними відділеннями Державної служби зайнятості. Будучи заступником Оболонської районної філії КМЦЗ була наділена правом, зокрема й затверджувати добові накази в період з 19 січня 2018 року по 18 січня 2021 року. Це право було довірене директором КСЦЗ ОСОБА_8 та на підтвердження надала суду довіреність від 19.01.2018 року № 17-26/09-22-18 за підписом ОСОБА_8 (т. 1 а.с.113). Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що довіреність була відкликана. Окрім того, також однією з підстав для притягнення до відповідальності міститься посилання відповідача щодо нерівномірного навантаження на всіх фахівців відділу, проте слід зазначити, що у працівників філії та у самого керівника, окрім позивача пояснення з цього приводу не відбиралися, оскільки протилежне не встановлено. А отже, є безпідставними твердження в апеляційній скарзі щодо того, що судом не встановлено перевищення службових обов`язків зі сторони позивача, на які посилався відповідач без перевірки роботи керівника філії. З огляду на що, суд правомірно вважав, що відповідачем не доведено правомірність застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у виді догани, про що видано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 485 від 04.09.2018. Як убачається з наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, враховуючи перебування позивача на лікарняному в період з 01.08 по 31.08.2018, за 12 календарних днів, з яких лише 8 робочих, позивача тричі притягнуто до дисциплінарної відповідальності. В той час у керівника філії взагалі будь-які пояснення відібрані не були, хоча відповідно до п. 4 розділу III Положення про Оболонську районну філію Київського міського центру зайнятості, саме директор Філії несе персональну відповідальність за виконання покладених на Філію завдань та функцій. Тобто, фактичні обставини справи свідчать про те, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора філії за відсутність контролю за роботою відповідного начальника відділу та його заступника, обов`язковою передумовою має бути також відібрання пояснень у керівника філії, начальника та заступника відділу та у безпосередніх виконавців та встановлення наявність чи-то відсутність також підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Однак відповідачем суду не надано доказів на підтвердження того, що такі пояснення були відібрані, як і не доведено правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора філії за неналежний контроль роботи цих працівників без перевірки роботи самих працівників за неналежний контроль за роботою яких притягнуто позивача. Викладені вище обставини свідчать про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (наказ № 433 від 31.07.2018) за відсутність з її боку контролю за роботою фахівців філії. Враховуючи ненадання відповідачем належних та допустимих доказів у підтвердження невиконання позивачем своїх посадових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, висновок суду про те, що дії відповідача по притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення позивача у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, були незаконними є вірним. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд критично поставився до висновку засідання профспілкового комітету та не взяв до уваги докази, які були озвучені під час судового засідання не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, були предметом перевірки в ході розгляду справи у суді першої інстанції та отримали належну правову оцінку і фактично зводяться до незгоди відповідача із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції невірно проведено розрахунок середньої заробітної плати, з огляду на наступне. Статтею 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, розрахунок розміру середньоденної заробітної плати проводиться виходячи з розміру заробітної плати за останніх два місяці роботи, які передували звільненню. З довідки про середню заробітну плату № 52 від 23.04.2020 вбачається, що за підготовленими розрахунками середньоденна заробітна плата позивача складає 692,17 грн. Розрахунок середньоденної заробітної плати складає (12377,27 грн. + 15309,46 грн.): (21 дн. + 19 дн) = 692 грн/день, де 12377, 27 грн. - зарплата за березень 2018, 15309,46 грн. - зарплата за квітень 2018, 21 дн. - кількість робочих днів в березні; 19 дн. - кількість робочих днів в квітні. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд для розрахунку середнього заробітку мав взяти довідку про доходи позивача за червень і липень 2018 року є помилковими, оскільки згідно довідки про заробітну плату від 23.04.2020 вбачається, що у вказаних відповідачем місяцях позивач фактично не відпрацювала необхідну кількість днів згідно графіку роботи (з 20 робочих днів у червні відпрацьовано лише 11 днів, а з 22 робочих днів у липні позивачем відпрацьовано лише 18 днів). Таким чином, підстав для здійснення перерахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегією суддів не встановлено, а розрахунки, проведені судом першої інстанції є вірними. З огляду на викладене, суд першої інстанції при постановленні рішення повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам і дійшов правильного висновку про задоволення позову. Враховуючи викладене, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу директора Київського міського центру зайнятості Білича Віктора Олександровича відхилити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 26 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: