Постанова Харківський апеляційний суд № 635/8305/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «23» жовтня 2020 року м. Харків справа № 635/8305/19-ц провадження № 22ц/818/3958/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , представниця відповідача - ОСОБА_4 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2020 року в складі судді Савченка Д.М. в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл набутого під час шлюбу майна, який в подальшому уточнила. Позовна заява мотивована тим, що з 09 травня 1998 року по 05 березня 2013 року вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Зазначила, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Вказала, що під час шлюбу 23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 на кредитні кошти в сумі 89 950,00 грн придбав автомобіль марки «GREAT WAII DEER» G5 CC1022SY за договором купівлі-продажу № 218кп, який укладено між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лада-Україна». Кредитні кошти повернуті під час шлюбу, тому автомобіль вважається спільним майном подружжя. Посилалася на те, що як вбачається з повідомлення регіонального сервісного центру від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_3 24 вересня 2014 року відчужив спірний автомобіль на підставі довідки-рахунку № 6313, не отримуючи при цьому її дозволу, як співвласника. У подальшому, а саме 09 лютого 2018 року спірний автомобіль знов зареєстрований за відповідачем та до теперішнього часу знаходиться у його власності та володінні. Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки «GREAT WALL DEER», 2237, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що станом на час звернення до суду складає 61 000,00 грн. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки «GREAT WALL DEER» 2237, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що станом на час звернення до суду складає 61 000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1152,60 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача на його користь судові витрати. Вважав, що до спірних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту порушення права позивачки, з часу розлучення, пройшло 7 років. Разом з тим вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи містять різну ринкову вартість майна: станом 01 березня 2019 року вартість спірного автомобіля становила 122 000,00 грн без його огляду, на 29 травня 2020 року - 77 000,00 грн. Зазначив, що спірний автомобіль він придбав для підприємницької діяльності за кредитні кошти, сума яких складала 89 950,00 грн. Позивачка згоди на придбання спірного автомобіля не надавала. До 12 вересня 2014 року він самостійно погасив кредит, тому спірний автомобіль не є сумісною власністю подружжя. Зазначив, що сума кредиту так само як і інші майнові права та обов`язки у разі поділу спільного майна подружжя також повинні бути поділені між ними, тобто необхідно до поділу майна включити і ці боргові зобов`язання. 15 липня 2020 року та 23 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшли заяви про залучення додатків до апеляційної скарги, які задоволено. 02 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка та її представниця вважали, що аналітична довідка про ринкову вартість транспортного засобу виготовлена без його огляду, хоча протягом всього часу судового розгляду справи в суді першої інстанції з 28 листопада 2018 року по 18 травня 2020 року автомобіль знаходився у відповідача, який не скористався своїм правом на надання клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи. Відповідач здійснив оцінку рухомого майна вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Вказали, що відповідач не обгрунтував перевагу доказового значення звіту про ринкову вартість автомобіля, зробленого Приватним підприємством «Золотий Лев» над аналітичною довідкою про ринкову вартість автомобіля, зроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта - Консалтінг». Зазначили, що ОСОБА_3 не надано доказів того, що він є фізичною особою - підприємцем і що автомобіль придбано для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, а не в інтересах сім`ї. Відповідачем не надано розрахунок, з якого вбачається розмір суми кредиту, виплаченого до розірвання шлюбу за рахунок спільних коштів, а також, розмір частки автомобіля, що відповідає виплаченому під час шлюбу розміру кредиту. Вказали, що необгрунтовані посилання відповідача і щодо застосування строку позовної давності, оскільки лише після отримання позивачкою повідомлення регіонального сервісного центру від 20 листопада 2018 року встановлено, що спірний автомобіль 24 вересня 2014 року був відчужений ОСОБА_3 на користь його представника ОСОБА_5 , який 09 лютого 2018 року відчужив його на користь ОСОБА_3 . Проте, в судовому засіданні встановлено, що ніколи автомобіль з користування відповідача не вибував та весь час знаходився за місцем реєстрації та проживання відповідача. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що оскільки спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і такий поділ відбувається після відчуження одним з подружжя такого майна без згоди іншого - стягненню підлягає Ѕ частина суми, що дорівнюється середньої ринкової вартості подібного за своїми технічними характеристиками майна на час розгляду справи. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 09 травня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2013 року розірвано (а. с.11). 23 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лада-Україна» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 218кп, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобіль марки «GREAT WALL DEER» G5 CC1022SY, двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_1 , а покупець зобов`язується оплатити та прийняти його. Відповідно до пунктів 2.1, 22 цього договору строк оплати - протягом 2 банківських днів з моменту укладення даного договору, протягом якого покупець вносить продавцю 100% вартості автомобіля в розмірі 89 950,00 грн. Форма оплати - кредит (а. с.8). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль марки «GREAT WALL», модель «DEER» G5 CC1022SY, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (а. с.66). Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 45102064 від 09 вересня 2014 року стан реєстрації: запис нечинний: вказаний автомобіль 29 жовтня 2007 року обтяжено заставою рухомого майна за договором застави автотранспорту № DN81AR03110053 від 24 жовтня 2007 року, розмір основного зобов`язання 126 678,00 грн. 05 вересня 2014 року дане обтяження вилучено (а. с.67-70). З відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області № 31/20-5057 від 20 листопада 2018 року вбачається, що згідно даних автоматизованого обліку РСЦ МВС України в Харківській області та державного реєстру МВС України автомобіль «GREAT WALL DEER» VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 23 жовтня 2007 року зареєстрований за ОСОБА_3 ; 24 вересня 2014 року перереєстровано на нового власника за довідкою-рахунок на ОСОБА_5 ; 09 лютого 2018 року перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу на ОСОБА_3 (а. с.13). Як вбачається з аналітичної довідки про ринкову вартість майна, виготовленої на замовлення ОСОБА_6 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Консалтинг» з урахуванням ціноутворюючих факторів, а також принад і недоліків об`єкту дослідження, найбільш ймовірна величина ринкової вартості об`єкту станом на 01 березня 2019 року з урахуванням округлення склала 122 000,00 грн (а. с.14-16). Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року у справі № 635/2245/15-ц визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.17). До суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав копію довідки, виданою Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» № 1775990 від 12 вересня 2014 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 не має заборгованості перед банком (а. с.98). Дата закриття кредиту 04 вересня 2014 року (а. с.115). До суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 29 травня 2020 року, складеного Приватним підприємством «Золотий Лев», відповідно до якого ринкова вартість спірного автомобіля на дату оцінки становила 77 000,00 грн (а. с.116-131). Також, до суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав виписки за кредитним договором № DN81AR03110053 від 24 жовтня 2007 року (а. с.113, 114, 148-155). За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63 та частиною першою статті 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Матеріали справи свідчать про те, що з 09 травня 1998 року по 05 березня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу, а саме 23 жовтня 2007 року, сторонами придбано автомобіль марки «GREAT WALL», модель «DEER» G5 CC1022SY, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 218кп від 23 жовтня 2007 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , який оформлено на ім`я ОСОБА_3 . З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2014 року спірний автомобіль було продано ОСОБА_3 за довідкою-рахунком. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, правильно вирішив, що спірний автомобіль є спільним майном подружжя, а тому зазначене майно підлягає поділу в рівних частках. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 розпорядився транспортним засобом на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1 , то позивачка має право на грошову компенсацію Ѕ вартості спірного транспортного засобу. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, яке підлягає поділу, необхідно визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018сво18 дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Визначаючи розмір грошової компенсації в Ѕ вартості спірного транспортного засобу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір грошової компенсації за належну їй частку в майні підлягає визначенню, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду справи, що встановлена аналітичною довідкою про ринкову вартість майна станом на 01 березня 2019 року. Як вбачається з аналітичної довідки про ринкову вартість майна найбільш ймовірна величина ринкової вартості спірного автомобіля станом на 01 березня 2019 року з урахуванням округлення склала 122 000,00 грн. Доказів, які б свідчили про те, що середня ринкова вартість автомобілю є іншою, відповідачем до суду першої інстанції не надано, клопотання щодо проведення відповідної експертизи не заявлено. Отже, Ѕ частка компенсації за вищезазначений автомобіль складатиме 61 000,00 грн. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вартість майна, що підлягає поділу визначається на час розгляду справи, а у разі, якщо такий поділ відбувається після відчуження одним з подружжя такого майна без згоди іншого - відповідно до середньої ринкової вартості подібного за своїми технічними характеристиками майна на час розгляду справи. Встановивши, що спірний автомобіль набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 розпорядився автомобілем, який є спільним майном, без згоди другого співвласника - ОСОБА_1 . До апеляційного суду ОСОБА_3 додав звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 29 травня 2020 року, складеного Приватним підприємством «Золотий Лев», відповідно до якого ринкова вартість спірного автомобіля на дату оцінки становила 77 000,00 грн. Однак, цей звіт як доказ колегією суддів на підставі частини 3 статті 367 ЦПК України не приймається, оскільки його не було надано та досліджено в суді першої інстанції. Доказів того, що цей доказ відповідач не міг надати з поважних причин до суду першої інстанції не надано. Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі на те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених, зокрема, частиною другою статті 72 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Отже, законодавець у частині другій статті 20 СК України передбачив субсидіарне застосування положень ЦК України, які стосуються позовної давності, до сімейних відносин у випадках, передбачених частиною першої статті 20 СК України. Згідно з частиною другою статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, яка також застосовується до спірних правовідносин, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2017 року в справі № 6-617цс17 та 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17. Як вбачається з матеріалів справи спірний автомобіль відчужено ОСОБА_3 24 вересня 2014 року, тобто після розірвання шлюбу, яке відбулося за судовим рішенням від 05 березня 2013 року. Про порушення свого права позивачка довідалась з відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області № 31/20-5057 від 20 листопада 2018 року, а з позовом звернулася до суду у листопаді 2019 року, тобто в межах строку позовної давності. Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо того, що спірний автомобіль він придбав для підприємницької діяльності за кредитні кошти, сума яких склала 89 950,00 грн і які він до 12 вересня 2014 року самостійно погасив, тому сума кредиту так само як і інші майнові права та обов`язки у разі поділу спільного майна подружжя також повинні бути поділені між ними, тобто необхідно до поділу майна включити і ці боргові зобов`язання є необгрунтованими, оскільки доказів щодо здійснення відповідачем підприємницької діяльності до суду першої інстанції не надано. Також, відповідач в даній справі не звертався до суду першої інстанції з позовом щодо поділу кредитних зобов`язань між подружжям і такі вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції. Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець О. Ю. Тичкова Повний текст постанови складено 23 жовтня 2020 року.