Постанова Рівненський апеляційний суд № 555/648/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 555/648/20 Провадження № 22-ц/4815/1085/20 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 року (ухвалене у складі судді Собчука А.Ю.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У квітні 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» - Гербенюк О.С. звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 17.06.2011 року отримав кредит у розмірі 3700,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 09 жовтня 2017 року кредитний ліміт був збільшений до 11 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та « Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору. При укладанні договору сторони керувались ст. 634 ЦК України. Відповідно до якої договором приєднання є договір, умови, якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору і в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Враховуючи, що відповідачем не виконуються зобов`язання належним чином, просить суд стягнути з відповідача 25 096,66 грн. заборгованості, яка складається з: 15 522,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15 522,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту 4028,98 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 3874,07 грн. - заборгованість за пенею 500 грн. - штраф (фіксована частина) 1171,27 грн. - штраф (процентна складова). Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17.06.2011 року, яка станом на 22.03.2020 року становить за тілом кредиту 15 522 грн. 34 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із заочним рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, пені та штрафів. Стверджує, що сторонами кредитного договору були досягнуті усі істотні його умови. Підписана відповідачем анкета-заява містить в собі персональні дані, адресу проживання та іншу додаткову інформацію необхідну для отримання кредитної картки, зокрема, містить розмір відсоткової ставки. Своїм підписом відповідач висловив згоду про укладання договору та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. Відповідачем також було підписано довідку про умови кредитування, у якій, зокрема, зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць та пеня за невчасне погашення заборгованості становить пеня(1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму 50 грн. та більше. Зазначає, що відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України. При цьому, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначає, що сторони погодили розмір відсоткової ставки в договорі: 86,4% для картки "Універсальна" та 84% для картки "Універсальна голд". Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України. Просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, та ухвалити нове, яким такі позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 17.06.2011 року отримав кредит у розмірі 3 700,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 09 жовтня 2017 року кредитний ліміт був збільшений до 11 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.03.2020 року становить 25 096,66 грн. та складається з: 15 522,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту 15 522,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками 4028,98 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 3 874,07 грн. - заборгованість за пенею 500 грн. - штраф (фіксована частина) 1171,27 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 17 червня 2011 року процентна ставка не зазначена, протилежні доводи апелянта є безпідставними та спростовуються змістом наявної в матеріалах справи заяви (а.с. 24). Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), банк просив також стягнути заборгованість за процентами за користування кредитом, пеню та штрафи (фіксовану та процентну складову). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався також на витяг з тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом не може бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин червень 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (квітень 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "Приватбанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими. Такі висновки відповідають правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У поданій апеляційній скарзі, позивач стверджує, що істотні умови кредитування (розмір процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів та ін.) були, зокрема, встановлені довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000046281285. При цьому, з наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування, яка підписана відповідачем, вбачається, що вона складена по договору № SAMDN50000046281285, тоді як банк просить стягнути заборгованість за договором № б/н, а тому не може беззаперечно свідчити про те, що саме з викладеними в ній умовами кредитування ознайомився відповідач, підписуючи анкету-заяву від 17 червня 2011 року. Крім того, в анкеті-заяві від 17 червня 2011 року сторони погодили, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ними договір про надання банківських послуг. Сторони не погоджували, що довідка про умови кредитування являється складовою частиною договору про надання банківських послуг чи невід`ємною частиною останнього. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні. У поданій апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначає, що сторони погодили розмір відсоткової ставки в договорі: 86,4% для картки "Універсальна" та 84% для картки "Універсальна голд". До позовної заяви банком долучено розрахунок про нарахування 84 % річних на суму заборгованості. Такий розмір відсотків сторонами узгоджений не був, що було встановлено судом вище. Позивачем не надано розрахунку 3 % річних, який передбачений на підставі закону, який би містив відомості про розмір простроченої суми, на яку нараховуються відсотки, а також період, за який ці відсотки нараховані. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 4028,98 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 3874,07 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1171,27 грн. - штраф (процентна складова). За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.