Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/822/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7800/20 Справа № 204/822/20 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Каратаєвої Л.О., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 2 000 грн. щомісяця до досягнення сином 3-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позивачка зазначає, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення її сином трирічного віку, тому вона потребує матеріальної допомоги, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , аліменти на утримання його дружини ОСОБА_2 у розмірі 1 000 грн. щомісячно до досягнення сином трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустивши по справі негайне виконання у межах суми платежу за один місяць; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням матеріального становища позивачки, стану здоров`я та матеріального становище платника аліментів та іншим обставин, суд вважав за необхідне, стягнути у судовому порядку з відповідача аліменти та утримання його дружини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною трьох річного віку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що відповідач доводиться батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходяться на утриманні позивачки. ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, через що рівень її матеріального забезпечення значно зменшився. Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням матеріального становища позивачки, стану здоров`я та матеріального становище платника аліментів та іншим обставин, суд вважав за необхідне, стягнути у судовому порядку з відповідача аліменти та утримання його дружини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною трьох річного віку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право дружини на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) вагітність або проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку; 2) походження дитини від чоловіка (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення, факт біологічного походження); 3) здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. Для виникнення у дружини права на аліменти від її чоловіка потрібна сукупність вказаних вище фактів. В той же час при вирішенні питання про розмір таких аліментів на утримання дружини необхідно враховувати положення ч.4 ст.84 СК України, відповідно до якої право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Доводи наведені у апеляційній скарзі зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Л.О. Каратаєва Т.Р. Куценко