Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3288/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3288/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 23 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, у якому просила: - визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року; - зобов`язати Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року; - зобов`язати Державну казначейську службу України на підставі ст. 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції, визнаючи протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року та зобов`язуючи надати обгрунтовану та повну відповідь на останню, дійшов висновку про безпідставність вимоги щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення, як такої, що є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судового рішення в справі, яка на разі не потребує задоволення. 02.01.2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по зазначеній вище адміністративній справі № 120/3288/19-а та надання суду звіту Державною Казначейською службою України про виконання рішення суду від 18.11.2019 року на підставі ч. 2 ст. 382 КАС України у місячний строк. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Державну казначейську службу України подати протягом одного місяця з дня отримання повного тексту даної ухвали звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі № 120/3288/19-а. Ухвалою окружного суду від 24.03.2020 року за наслідками розгляду звіту Державної казначейської служби України про виконання рішення суду встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 120/3288/19-а. Зобов`язано Державну казначейську службу України подати до суду у місячний строк після отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 120/3288/19-а. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині накладення штрафу на голову Державної казначейської служби України - відмовлено. 22.04.2020 року відповідачем подано звіт про виконання судового рішення по справі № 120/3288/19-а, до якого долучено листи від 26.02.2020 року №5-11-11/4036 та від 09.04.2020 року №5-11-11/6580 про надання інформації на заяву від 08.08.2019 року ОСОБА_1 . Натомість, позивач 04.05.2020 року подала клопотання про встановлення нового місячного строку Державній казначейській службі України для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 120/3288/19-а та накладення на голову Державної казначейської служби України штрафу у сумі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому половину суми штрафу стягнути на її користь, іншу половину до Державного бюджету України. Мотивуючи подане клопотання, позивач зазначила, що фактично відповідачем не надано відповіді на жодне із 4 поставлених нею у заяві від 08.08.2019 року питань, а тому судове рішення від 18.11.2019 року залишається невиконаним. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача та прийнято звіт Державної казначейської служби України про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року у справі № 120/3288/19-а. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити подане нею клопотання, встановивши відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 120/3288/19-а та наклавши штраф на голову Державної казначейської служби України в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину якого стягнути на користь позивача. В апеляційній скарзі апелянт посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції, як таких, що мають місце внаслідок неповного з`ясування всіх дійсних обставин справи, які мали бути вивчені та проаналізовані в судовому засіданні на підставі належних доказів. Окрім того, позивач просила здійснити розгляд апеляційної скарги без її участі, врахувавши при цьому, її похилий вік, майновий стан та стан здоров`я, В судове засідання сторони не з`явились, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового засідання. За вказаних обставин та з огляду на достатність в матеріалах справи доказової бази, судова колегія визнала за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено з матеріалів справи, основним аргументом позивача на підтвердження факту невиконання відповідачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року було ненадання суб`єктом владних повноважень відповідей на жодне із 4 поставлених нею питань у заяві від 08.08.2019 року. Суд першої інстанції, надаючи оцінку встановленим обставинам справи, дійшов висновку, що відповідачем листами від 26.02.2020 року №5-11-11/4036 та від 09.04.2020 року №5-11-11/6580 надано обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) позивача від 08.08.2019 року. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, відзначає наступне. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1-2 ст.55 Конституції України, ст.ст. 2,5 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з приписами ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржуються. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Відповідно до п.2 ч.2 ст.162 КАС України суд може лише зобов`язати відповідача вчинити певні дії. Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені ст.382 КАС України. Так, відповідно до ч.ч.1-2 вищевказаної статті КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. по справі №826/9960/15. Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Отже, судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У своєму Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту З, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40). Відповідно до ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Колегія суддів зауважує, що встановити судовий контроль згідно, зокрема ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі №800/592/17. Так, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Як вбачається з листів Державної казначейської служби України від 26.02.2020 року №5-11-11/4036 та від 09.04.2020 року №5-11-11/6580 про надання інформації на заяву ОСОБА_1 від 08.08.2019 року, останні містять вичерпну інформацію щодо дати надходження заяв позивача до Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, дати направлення їх та виконавчих документів до Державної казначейської служби України, дати реєстрації відповідних заяв в Державній казначейській службі України та їх вхідні номери. Як встановлено судом, надаючи інформацію про вжиті заходи, спрямовані на виконання судових рішень про стягнення шкоди (моральної та матеріальної) на користь позивача, казначейська служба повідомила, що на виконання п. 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, та з метою своєчасного виконання судових рішень за бюджетною програмою, постійно зверталось до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік або виділення коштів з резервного фонду Державного бюджету на зазначену мету. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація може свідчити про те, що відповідачем не було вчинено всіх дій, які б він мав виконати відповідно до вимог Порядку №845 та про можливу бездіяльність відповідача щодо виконання таких заяв, а не про не надання інформації позивачу щодо вчинення таких дій, оскільки інших дій, крім тих, які зазначені у відповіді відповідачем не вчинялось. Окрім того, відповідачем надано вичерпну інформацію стосовно перерахованих коштів на користь позивача на виконання виконавчих документів Вінницького міського суду Вінницької області коштів на користь позивача. Поряд з цим, казначейство у листі від 05.11.2019 року № 5-11-11/1900 відзначило, що виконання рішень у справах №127/14443/18 та №127/15455/16-ц має здійснюватись за бюджетною програмою 3504030, на яку у поточному році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" виділено кошти. Також, позивачу повідомлено про суму коштів, на яку відповідачем вже виконані судові рішення, яка сума коштів зазначена у виконавчих документах та орієнтовний час їх перерахування на користь позивача. З приводу виконання рішення суду прийнятого у справі №802/490/16-а позивачу повідомлено про ненадходження останнього на виконання до Казначейства. При цьому зазначено, що останнє 21.04.2020 року надійшло до ГУ Держказначейської служби у Вінницькій області та за яким 29.04.2020 року здійснено безспірне списання коштів на користь стягувачки в повному обсязі. Надаючи оцінку змістовності наданих відповідачем на заяву позивача відповідей, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що останні в призмі приписів Закону України «Про звернення громадян», містять обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) позивачки від 08.08.2019 року. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання позивача про встановлення відповідачу - Державній казначейській службі України, нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на голову Державної казначейської служби України задоволенню не підлягає. Доводи позивача про ненадання відповідачем відповідей на питання, поставлені нею у заяві від 08.08.2019 року, в повному обсязі спростовуються встановленими в ході розгляду справи обставинами та наявними в матеріалах справи доказами. Факт невиконання відповідачем рішення від 18.11.2019 року у справі № 120/3288/19-а позивачем не доведено. В даному випадку, позивач, бажаючи отримати більш детальну інформацію про подані нею заяви до казначейської служби, не позбавлена права звернутись з окремими заяви, де зосередити увагу на тих питаннях, які, на її переконання, потребують більш детального роз`яснення. Отже, колегією суддів встановлено, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у даній справі є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених КАС України підстав для скасування зазначеного судового рішення. В той же час, поданий відповідачем звіт свідчить про фактичне виконання Державною казначейською службою України вимог рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року у справі №120/3288/19-а. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 .. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.