Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3478/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3478/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника відповідача Єгоров А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року в адміністративній справі №160/3478/20 (суддя у 1 інстанції) за позовом Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат до Офісу великих платників податків ДПС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат звернулося з позовом до Офісу великих платників податків ДПС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19.02.2020 року № 0000925013. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесене на підставі акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими, адже податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19.02.2020 року № 0000925013. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної податкової служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6265,16 грн. відповідно до платіжного доручення № 3339 від 28 лютого 2020 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами перевірки позивача встановлено завищення останнім податкового кредиту і заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2019 року на суму 334142 грн., у тому числі по постачальникам: ТОВ ДЗНВА-КР - 165396,20 грн., ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ - 56135,47 грн., ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС Україна - 112610,42 грн. Так, в ході перевірки встановлено неможливість здійснення господарської операції з одержання (купівлі), постачання (продажу) та виробництва товарів (композиція полімерна КП-1 ТУ У 19.2-34488510-001:2013 (3824909790); пристрій подачі напруги УПН-ВП-250 (8536); пристрій подачі напруги УПН-В-250 (8536)) у зв`язку з невідповідністю наявним трудовим ресурсам (враховуючи те, що господарська операція потребує значного обсягу трудових витрат, наявності спеціальних знань (фаху) працівників, особистої уваги персоналу тощо). При цьому, позивачем не надано до перевірки: акти приймання продукції за кількістю та якістю; заявки, листи, виробничі звіти тощо; довіреності, журнал видачі довіреностей, для встановлення осіб, які приймали участь безпосередньо при здійсненні господарських операцій; документи, що підтверджують якість товару, продукції; товарно-транспортні накладні на транспортування ТМЦ. За таких обставин виявлено відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу тощо, відсутність даних, що підтверджували б придбання сировини для виробництва послуг транспортування; незначна кількість (4 особи) працівників, встановлена неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром протягом 2019 року у зв`язку з відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реальності задекларованого виробництва. В апеляційній скарзі відповідач також посилався на рішення Верховного Суду, в яких касаційний суд зазначив, що реальність господарських операцій повинна бути підтверджена первинними документами. Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, щоза результатом документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат з питання формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС складено акт від 17.01.2020 року № 8/28-10-50-13/00191307, у якому за результатом перевірки задекларованих взаємовідносин між позивачем з ТОВ ДЗНВА-КР, ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ, ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС Україна встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму 334142 грн. Вказаний акт перевірки обґрунтований неможливістю здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ ДЗНВА-КР, ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ, ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС Україна. На підставі висновків акту перевірки відповідачем 19 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000092501, яким публічному акціонерному товариству Криворізький залізорудний комбінат зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 334142 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 83535,50 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200---1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ). Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХГУ, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України. Також виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Вище вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.01.2018 р. №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 р. №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 р. №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04 04.2018 р № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15). Як слідує з матеріалів справи, позивачем у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року сформовано від`ємне значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., внаслідок чого контролюючим органом проведено позапланову документальну перевірку, за висновками якого, по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ ДЗНВА-КР, ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ, ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС Україна. За висновком контролюючого органу, документальне оформлення взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами вчинено без реального здійснення господарських операцій, внаслідок чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларуванню податкового кредиту за господарськими операціями з вище вказаними контрагентами. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ ДЗНВА-КР, слід зазначити наступне. Так, поставки ТОВ ДЗНВА-КР на адресу позивача пристроїв подачі напруги УПН-ВП- 250, УПН-В-250, композиції полімерной КП-1 та ізоляторів ІТ-40 здійснювались на підставі договору поставки № 294 від 09.04.2019р., специфікацій до нього №№ 4, 5 від 19.09.2019р., № 6 від 01.10.2019р. та заявок позивача № 53-15/1998 від 24.09.2019р., № 53-15/2087 від 01.10.2019р., N° 53-15/2168 від 10.10.2019р. Господарські операції з поставки зазначених товарів підтверджуються наступними первинними документами: видатковими накладними № 64 від 01.10.2019р., № 65 від 08.10.2019р., № 69 від 15.10.2019р., № 70 від 15.10.2019р., рахунками-фактурами № 59 від 01.10.2019р., № 60 від 08.10.2019р., № 62 від 15.10.2019р., № 63 від 15.10.2019р., товарно-транспортними накладними № 31 від 01.10.2019р., № 32 від 08.10.2019р., № 34 від 15.10.2019р., № 34 від 15.10.2019р. Вказані товари оприбутковані позивачем, що підтверджується прибутковими ордерами № 332 від 10.10.2019р., № 325 від 08.10.2019р., № 323 від 15.10.2019р., № 322 від 15.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю ДЗНВА-КР виписано податкові накладні: № 1 від 01.10.2019р., № 4 від 08.10.2019р., № 6 від 15.10.2019р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, контролюючий орган на сторінці 25 Додатку 5 до акту перевірки підтверджує факт відображення даних господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ. Так, поставки ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ на адресу позивача запасних частин до тепловозу ЧМЕ-3 здійснювались на підставі договору поставки № 334 від 17.03.2017р., специфікацій до нього № 29 від 23.05.2019р., № 31 від 19.06.2019р., № 32 від 18.07.2019р. та заявок позивача № 53-15/1456 від 16.07.2019р., № 53-15/1458 від 16.07.2019р., № 53- 15/1766 від 22.08.2019р. Господарські операції з поставки зазначених товарів підтверджуються наступними первинними документами: видатковими накладними № 24 від 25.09.2019р., № 25 від 26.09.2019р., № 26 від 27.09.2019р., № 27 від 30.09.2019р., рахунками-фактурами № 25 від 25.09.2019р., № 26 від 26.09.2019р., № 27 від 27.09.2019р., № 28 від 30.09.2019р. Дані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується прибутковими ордерами № 940 від 03.10.2019р., № 941 від 18.10.2019р., № 942 від 03.10.2019р., № 943 від 22.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ виписано податкові накладні: № 1 від 25.09.2019р., № 2 від 26.09.2019р., № 3 від 27.09.2019р., № 4 від 30.09.2019р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, на сторінці 29 Додатку 5 до акту перевірки контролюючий орган підтверджує факт відображення даних господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача. Стосовно взаємовідносин з ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС-УКРАЇНА. Поставки ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС-УКРАЇНА на адресу позивача рудстійки та пиловика здійснювались на підставі договору поставки № 639 від 07.08.2019р., специфікації до нього № 1 від 07.08.2019р. та заявки позивача № 53-15/В-1122 від .2019р. Господарські операції з поставки зазначених товарів підтверджуються наступними первинними документами: видатковими накладними № 6 від 12.09.2019р., № 8 від 18.09.2019р., № 14 від 12.09.2019р., N 15 від 12.09.2019р., № 17 від 12.09.2019р., № 18 від 12.09.2019р., № 20 від 12.09.2019р., N 21 від 12.09.2019р., № 22 від 18.09.2019р., № 23 від 25.09.2019р., № 24 від 25.09.2019р., рахунками-фактурами № 3 від 12.09.2019р., № 11 від 12.09.2019р., N 12 від 12.09.2019р., N 14 від 12.09.2019р., № 15 від 12.09.2019р., № 17 від 12.09.2019р., N 18 від 12.09.2019р., № 19 від 18.09.2019р., N 20 від 18.09.2019р., N 21 від 25.09.2019р., № 22 від 25.09.2019р., залізничними накладними від 30.08.2019р., 02.09.2019р., 09.09.2019р., 17.09.2019р. Дані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується прибутковими ордерами № 289 від 10.10.2019р., № 299 від 10.10.2019р., № 291 від 10.10.2019р., № 290 від 2019р., № 292 від 10.10.2019р., № 293 від 10.10.2019р., № 294 від 10.10.2019р., № 295 10.10.2019р., № 296 від 10.10.2019р., № 297 від 10.10.2019р., № 298 від 10.10.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю МІКРОТЕХСЕРВІС-УКРАЇНА виписано податкові накладні: № 3 від 12.09.2019р., № 6 від 12.09.2019р., № 18 від 18.09.2019р., № 7 від 12.09.2019р., № 8 від 12.09.2019р., № 9 від 12.09.2019р., № 11 від 12.09.2019р., № 12 від 12.09.2019р., № 19 від 18.09.2019р., № 22 від 25.09.2019р., № 23 від 25.09.2019р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій. При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України. Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено. Зміст укладених позивачем з ТОВ ДЗНВА-КР, ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ, ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС Україна не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку. Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку. Також є хибними твердження відповідача, що аналізом ЄРПН не встановлено факт придбання контрагентами позивача товару у кількості, який реалізований позивачу, оскільки товар міг бути придбаний в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, які не є платниками ПДВ, що відповідачем фактично не досліджувалось. Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16. З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ ДЗНВА-КР, ТОВ НВП ДОН-ТЕХНОЛОГІЯ, ТОВ МІКРОТЕХСЕРВІС Україна відповідають усім необхідним ознакам для визнання господарських операцій реальними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та піддягає скасуванню. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року в адміністративній справі №160/3478/20 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року в адміністративній справі №160/3478/20 - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21 жовтня 2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва