Постанова 4821 № 695/97/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1624/20Головуючий по 1 інстанції Справа №695/97/20 Категорія: 310020000 Степченко М. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Карпенко О.В., Храпка В.Д.. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; особа, яка подає апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року, постановлене під головуванням судді Степченка М.Ю. в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, - в с т а н о в и в : 17.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки між ними фактично припинені. Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Від відповідача ОСОБА_2 , як посилається позивач, не надходять достатні грошові кошти та матеріальна допомога на утримання й виховання їх малолітньої дитини. Донька ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад. На даний час дитині необхідно постійно придбавати дитячі речі, одяг, предмети дитячої гігієни, продукти харчування, іграшки. Особистих грошових заощаджень позивача та її заробітної плати не вистачає для утримання дитини, а зі сторони відповідача - батька дитини немає матеріального забезпечення доньки, він відмовляється в добровільному порядку сплачувати аліменти на її утримання. Позивач ОСОБА_1 вказує у позові, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, фізично здоровим, отримує неофіційний дохід від заробітків на будівництві та ремонтах, а тому може і зобов`язаний надавати допомогу на утримання дитини, вважає позивач. Інших осіб у відповідача на утриманні немає. ОСОБА_1 визначила, що мінімальна грошова сума на утримання дитини має становити 20000 гривень, так як аліменти слід стягувати в твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, тому розмір аліментів 2 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_5 до її повноліття . Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. з індексацією відповідно до закону, починаючи з 17.01.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Роз`яснено, що розмір стягуваних аліментів підлягає індексації відповідно до закону. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник ОСОБА_2 вказує, що рішення судом прийнято упереджено та односторонньо, так як судом неповно досліджено обставини, які мають значення для справи, неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, надано неправильну оцінку доказам та доводам, наданим сторонами по справі, що призвело до помилкової їх оцінки, та ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам закону. ОСОБА_2 вважає, що судом наведено суперечливі мотиви щодо обґрунтування рішення суду та задоволення вимог позивача в повному обсязі стягнення аліментів у розмірі 2000 гривень на користь позивача на утримання дочки до її повноліття. Так, скаржник ОСОБА_2 посилається, що суд у рішенні вказує, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів. Він зазначає, що у 2020 році прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становить : з 1 січня 2020 року 2218 грн., з 1 липня 2020 року - 2318 грн., з 1 грудня 2020 року - 2395 грн. При цьому, скаржник зазначає, що судом не встановлено достатність заробітку платника аліментів для їх сплати у присудженому розмірі, тому вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги доводів відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, а визнавав позов частково, погоджуючись на сплату аліментів у розмірі 800 гривень щомісячно. Скаржник посилається в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було встановлено розмір місячного бюджету дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого б мав виходити суд, присуджуючи розмір аліментів на її утримання. Також не встановлено достатність розміру, як і загалом розмір доходу як відповідача, так і позивача, яка також як мати зобов`язана утримувати дочку, не встановлено потреби дитини, на утримання якої стягуються аліменти та їх грошовий вимір, з яких виходив суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів, який мав би забезпечити достатній рівень утримання дитини. ОСОБА_2 вказує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 в сумі 1159 грн., що буде законним та співмірним як для прожиткового мінімуму для дитини 6 років, так і для врахування доходів скаржника, і вимог чинного законодавства. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2020 року у справі № 695/97/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі скасувати в повному обсязі та ухвалити нове законне рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив. Згідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду слід змінити, виходячи з таких підстав. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Стаття 376 ЦПК України визначає, що підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Стаття 263 ЦПК України передбачає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у сукупності, а висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. в повному обсязі не відповідає обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам, наданих сторонами та вимогам закону щодо визначення розміру аліментів на утримання дитини до повноліття. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог позивачем, посилаючись у рішенні, що відповідач є працездатним, не перебуває на обліку як безробітній, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, виходячи з принципу розумності та справедливості, оскільки визначив, що аліменти на утримання дитини підлягають стягненню у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн., як вказала у прохальній частині позову позивач, що вважав суд, буде відповідати вимогам чинного законодавства, справедливому та об`єктивному вирішенню справи з врахуванням інтересів дитини та її матеріального забезпечення батьком, який зобов`язаний утримувати неповнолітню дитину до її повноліття. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог позивача та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі саме у розмірі 2000 грн. з відповідача на користь позивача, оскільки висновки суду в цій частині є не достатньо обґрунтованими, не відповідають обставинам справи, судом не перевірено належним чином доводи та аргументи відповідача щодо його працевлаштування та отриманих доходів і їх мінливості та нерегулярності отримання ним коштів, не встановлено розмір доходу позивача, яка утримує дочку. Суд також не звернув належної уваги та не врахував вимоги закону щодо визначення розміру аліментів згідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, оскільки дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача, не надавши належної оцінки, та не спростувавши доводи відповідача, чим допустив порушення вимог процесуального права та норм матеріального права. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини умов відповідно до законів України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.02.2014 року, виданого Плешканівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 7). ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом, мотивувала позовні вимоги тим, що їх спільна з відповідачем донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з нею та потребує матеріальної допомоги. Позивач вказувала, що від відповідача ОСОБА_2 немає матеріального забезпечення для утримання дитини, та він відмовляється у добровільному порядку сплачувати аліменти на утримання дочки. Згідно даних довідки від 10.01.2020 року, виданої Плешканівського сільською радою Золотоніського району Черкаської області гр. ОСОБА_1 , 1986 року народження, зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 та має такий склад сім`ї, а саме: син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9). Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 відвідує дошкільний підрозділ Плешканівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-II дошкільний навчальний заклад» різновікову старшу групу, що підтверджується довідкою від 10.01.2020 року, виданою дирекцією Плешканівського НВК «Загальноосвітня школа I-II ступенів дошкільний навчальний заклад» (а. с. 10). У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За умовами ч. ч. 1 та 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно із ст. ст. 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, яка регламентує способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому, слід враховувати, що у разі спору, суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п?ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Керуючись вищезазначеними нормами матеріального права, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, врахувавши, що відповідач є працездатним, не перебуває на обліку як безробітній, не є інвалідом за станом здоров?я, забезпечуючи інтереси дитини, на утримання якої стягуються аліменти, перевіривши та оцінивши доводи скаржника, який частково визнає позовні вимоги про стягнення аліментів, не погоджуючись лише в частині розміру аліментів у 2000 гривень щомісячно, відсутність надання доказів суду відповідачем на спростування позовних вимог позивача в повному обсязі, врахувавши прожитковий мінімум на місяць для дітей відповідного віку від 6 до 18 років, який на час винесення оскаржуваного рішення, становить 2 318 грн., згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», рівність обох батьків щодо утримання дитини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. з індексацією відповідно до закону, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття з дня звернення з позовом до суду. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, не врахував всі обставини справи, не звернув увагу на той факт, що позивач не надала жодних доказів про доходи відповідача, його матеріальний стан за останній період перед зверненням до суду з позовом, який би дав підстави суду визначити розмір аліментів, що відповідав би вимогам закону щодо сплати відповідачем аліментів у твердій грошовій сумі у відповідному розмірі, оскільки позивач просила суд про стягнення аліментів у твердій грошові й сумі у розмірі 2 000 грн. Разом з тим, позивач не навела своїх розрахунків, чому саме таку суму просить стягувати щомісячно з відповідача, як і позивач не надала доказів щодо своїх доходів та розміру заробітної плати, щоб суд врахував матеріальне становище обох батьків та вірно визначив розмір аліментів на утримання дитини, приймаючи до уваги належне матеріальне забезпечення дитини. Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо неповного дослідження обставин справи, які мають значення для справи, та ненадання оцінки доводам відповідача в повному обсязі є обґрунтованими , тому приймаються до уваги колегією суддів апеляційного суду та підлягають задоволенню. Разом з тим, вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення є безпідставними та необґрунтованими скаржником, тому не підлягають повному задоволенню, а лише частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції слід змінити лише в частині щодо визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача. Тому рішення суду підлягає зміні, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає підлягає зменшенню із 2000 гривень до 1500 гривень щомісячно з індексацією відповідно до вимог закону. В решті рішення суду залишається без змін. Доводи скаржника в апеляційній скарзі з посиланням, що він здійснює догляд за своєю матір`ю, не є такими, що зумовлюють звільнення відповідача від покладеного на нього законом обов`язку по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Суд першої інстанції дав оцінку вказаним доводам відповідача, вірно вказавши, що відповідачем не підтверджено належними доказами вказані обставини щодо утримання ним хворої матері пенсійного віку. Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе відзначити, що сам по собі факт непрацездатності матері відповідача та її похилого віку не зумовлює звільнення його від обов`язку утримувати неповнолітню дитину, оскільки такий обов`язок утримувати дитину до повноліття передбачений діючим сімейним законодавством, а надання матеріальної допомоги матері відповідач здійснює добровільно, оскільки жодних доказів щодо обов`язкового утримання матері відповідачем матеріали справи не містять, та ним не підтверджено належними доказами, що мати потребує такої допомоги, оскільки не має інших дітей, які також таку допомогу мають надавати матері ОСОБА_2 . Стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати додатково матеріальну допомогу, оскільки пенсіонери отримують відповідні пенсії за віком. Свідчення такої потреби є отримання матері відповідача доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Вказана правова позиція, висловлена ВССУ в ухвалі від 03.06.2015 року по справі № 6-89св15. З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи відповідача, не дав належної оцінки всім доказам у справі, тому дійшов хибного висновку про повне задоволення позовних вимог позивача за встановлених обставин, оскільки доводи скаржника є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_2 не є суттєвими, і не дають підстав для їх задоволення. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення підлягає зміні з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог позивача та зменшення розміру аліментів, які судом визначено у твердій грошовій сумі з 2000 гривень до 1500 гривень щомісячно до повноліття дитини з відповідною індексацією згідно вимог закону, починаючи стягнення з 17.01. 2020 року. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги залишити за відповідачем, оскільки судом рішення суду змінено, позовні вимоги задоволено частково. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 гривень до 1500 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону до повноліття дитини, починаючи стягнення з 17.01. 2020 року. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді О.В. Карпенко В.Д. Храпко