Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/2652/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7643/20 Справа № 171/2652/18 Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 відповідач- Акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської областівід 01 липня 2020 року, ухваленого суддею Семеновою Н.М. у м.Апостолове, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 13 липня 2020 року,- ВСТАНОВИВ : У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Дніпроенерго» про поновленні на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позову зазначив, що 02.07.2010 року його було прийнято на роботу на Криворізьку теплову електричну станцію ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», де він працював з 02.07.2010 року по 31.03.2017 року. Згідно наказу №170-к від 13.02.2014 року він був переведений на посаду слюсаря по ремонту обладнання котельних та пило підготовчих цехів 4 розряду по технічному обслуговуванню та підготовці обладнання. На підставі наказу №142-к від 21.03.2017 року його було звільнено за прогул з посади слюсаря по ремонту обладнання котельних та пило підготовчих цехів 4 розряду цеху по технічному обслуговуванню та підготовці обладнання Криворізької ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 року його поновлено на посаді та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду. Верховний суд 03 вересня 2018 року у складі суддів Касаційного цивільного суду, розглянув касаційну скаргу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2016 року і виніс ухвалу, якою відмовив у відкритті касаційного провадження, та залишив рішення суду апеляційної інстанції в силі. Вказане рішення апеляційного суду було виконано відповідачем 15.08.2018 року, про що було видано наказ №397-к. В зв`язку з тим, що виплата заробітної плати з моменту поновлення його на роботі не була виплачена, він звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області, та рішенням суду від 26 листопада 2018 року на його користь стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. Виходячи з розрахунку 44,23 грн. (середньогодинна заробітна плата). Йому стало відомо, що наказом б/н від 11.12.2018 року виконаний начальником ЦТО та ПУ його фактично не було поновлено на попередню роботу, а прийнято як новоприйнятого, в зв`язку з чим, ігноруючи рішення судів та чинне законодавство, відповідач з моменту поновлення і по теперішній час виплачує заробітну плату не як поновленому працівнику, а як новопризначеному, в результаті чого він замість 44,23грн (середньогодинна заробітна плата) отримує занижену середньогодинну заробітну плату в сумі 24,96 грн. Таким чином йому не було виплачено заробітну плату з 15.08.2018 року по 24.12.2018 року за 91 робочий день виходячи з розрахунку 44,23 грн. (середньогодинна заробітна плата). Посилаючись на положення статей 235 та 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час невиплаченої заробітної плати з 15.08.2018 року по 24.12.2018 рік в сумі 13 778,96грн. та скасувати наказ б/н від 11.12.2018 року про прийняття його як новоприйнятого на роботу та відновити його право на отримання заробітної плати з розрахунку 44,23 грн. (середньогодинна заробітна плата) зобов`язавши виконати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час невиплаченої заробітної плати, скасування наказу від 11.12.2018 р., про зобов`язання сплатити єдиний внесок. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, ухваленого при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення його позовних вимог. Скаржник вказує на те, що суддя суду першої інстанції ОСОБА_2 раніше розглядала справу №171/502/17 за його позовом до відповідача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі і стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу і ухвалила рішення, яким у повному обсязі відмовила йому в задоволенні позовних вимог. Під час апеляційного оскарження рішення судді ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції скасував це рішення, задовольнив його позовні вимоги в повному обсязі, тому він вважає, що суддя Семенова Н.М. не мала права розгляди дану цивільну справу №171/2652/18, а повинна була заявити собі самовідвід. Наголошує на тому, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018, яким було скасовано рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 та задоволено його позовні вимоги у справі №171/502/17, яке було залишено в силі судом касаційної інстанції 03.09.2018 року, було встановлено, що його середньогодинна заробітна плата становить 44,23 грн., тому відповідно до норм ч.4 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню. Позивач, посилаючись на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 та Постанову КМУ від 08.02.1995 року №100, вказує, що суд першої інстанції вийшов за рамки своїх повноважень, провівши самостійний розрахунок середньоденної заробітної плати, при цьому знизив розрахунок з 91 робочого дня до 55 робочих днів і при цьому зазначив, що довідка надана відповідачем за період серпень-листопад 2018 року, а самостійний розрахунок виконано судом за серпень-грудень 2018 року. Посилаючись на довідку №279 від 06.12.2018, зазначає, що ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року нараховано дохід в сумі 16174,26 грн. Відповідно до табелів обліку робочого часу за серпень-грудень 2018 року, розрахункових листів, складає 55 днів, кількість відпрацьованих за графіком годин становить 436.75. Тобто, середньогодинна заробітна плата за розрахунком суду першої інстанції становить: 16174,26 грн. /436,75 год. =37,03 грн., що на 7,40 грн. (44.23 грн.-37,03 грн.=7,40 грн.) менше за встановлені судовими рішенням Дніпровського апеляційного суду та Верховного суду України у справі №171/502/17 розрахунку середньогодинної заробітної плати-44,23 грн. При цьому розрахунок заробітної плати суд виконав не за табелями відпрацьованого часу 91 робочий день, а згідно довідки, наданої відповідачем, яка не підтверджується відповідними табелями відпрацьованого часу. Окрім того, позивач звертає увагу, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що він звернувся з вимогами про стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 15.08.2018 року по 24.12.2018 року за 91 робочий день, а не з серпня 2018 року по листопад 2018 року, що складає, виходячи з розрахунку:44.23 грн. (середньогодинна заробітна плата) х 91х 8 =738 (відпрацьованих годин за час вимушеного прогулу) =32199,грн., заробітна плата що повинна бути виплачена -738х24,96=18420.48=13778.96 грн. Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції, ігноруючи рішення судів вищих інстанцій у справі №№171/502/17 та Постанову КМУ від 08.02.1995 року №100 безпідставно відмовив йому у задоволенні позовних вимог. Як на правові підстави збереження заробітної плати скаржник вказує, що його було призвано на військову службу відповідно до вимог ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», також посилається на частину 3 статті 119 КЗпП України та зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив йому середньогодинну заробітну плату з 44,23 грн. до 24,96 грн., а не до 37,07 грн., як виконано у розрахунку суду, що стало підставою для зменшення його грошового утримання при службі у Збройних Силах України. Також, позивач наголошує на тому, що оскаржуваний ним наказ від 11.12.2018 року став виправданням зменшення йому середнього динної заробітної плати з 44,23 грн. до 24,96 грн. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду бригади з обслуговування пилосистем дільниці з обслуговування пилосистем та вентиляторів ремонтного Цеху з технічного обслуговування та підготовки устаткування Служби головного інженера відокремленого підрозділу ДТЕК Криворізька ТЕС АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО». Вказаною постановою стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 березня 2017 року по 26 червня 2018 року в розмірі 110 619,23 грн. (а.с.10-13). Наказом директора відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» №397-к від 15.08.2018 року скасовано наказ від 21.03.2017 року №142-к про звільнення ОСОБА_1 та останнього поновлено на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду бригади з обслуговування пилосистем дільниці з обслуговування пилосистем та вентиляторів ремонтного Цеху з технічного обслуговування та підготовки устаткування Служби головного інженера з 22 березня 2017 року. Підстава рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 року (а.с.6). З довідки №279 від 06.12.2018 р., виданої ОСОБА_1 видно, що він працює у Відокремленому підрозділі «Криворізька теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 02.07.2010 р., форма працевлаштування основне місце роботи, займає посаду слюсар з ремонту устаткування КПЦ, заробітна плата за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року становить 16174,26 грн. Заборгованості по заробітній платі не має. (а.с. 7) З посвідчення № НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 вбачається, що останній працює, на посаді слюсаря КПЦ 5 розряду, підрозділ ЦТО та ПО, має допуск до роботи в електроустановка напругою до 1000 В, в якості виробничого персоналу, відповідно до протоколу засідання комісії по перевірці знать від 29.10.2018 р. №53/10. (а.с.8). Відповідно до табеля обліку робочого часу за серпень місяць 2018 р. ОСОБА_1 відпрацював 8 днів, що становить 63,5 год.(а.с.58) Відповідно до табеля обліку робочого часу за вересень місяць 2018 р. ОСОБА_1 відпрацював 10 днів, що становить 80 год.(а.с. 59) Відповідно до табеля обліку робочого часу за жовтень місяць 2018 р. ОСОБА_1 відпрацював 21 день, що становить 168,25 год.(а.с. 60) Відповідно до табеля обліку робочого часу за листопад місяць 2018 р. ОСОБА_1 відпрацював 2 дні, що становить 15,25 год.(а.с. 61) Відповідно до табеля обліку робочого часу за грудень місяць 2018 р. ОСОБА_1 відпрацював 14 днів, що становить 109,75 год.(а.с. 62) Відповідно до розрахункового листа за серпень місяць 2018 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 5320,00 грн., за нараховані 63,50 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 1924,90 грн., за підвищення кваліфікації за 32 год. 969,93 грн., внески сплачені (а.с.65) Відповідно до розрахункового листа за вересень місяць 2018 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 5320,00 грн., за нараховані 80 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 2660,00 грн., доплата за шкідливі та тяжкі умови праці 394,20 грн., одноразова винагорода 29.76 грн., сума підвищення коефіцієнта 22,43 грн., за підвищення кваліфікації за 80 год. 2424,80 грн., сплачені внески (а.с. 65) Відповідно до розрахункового листа за жовтень місяць 2018 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 5320,00 грн., за нараховані 168,25 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 5071,33 грн., доплата за шкідливі та тяжкі умови праці 536,02 грн., одноразова винагорода 29.76 грн., сума підвищення коефіцієнта 22,43 грн., за підвищення кваліфікації за 8,25 год. 286,28 грн., сплачені внески (а.с. 66). Відповідно до розрахункового листа за листопад місяць 2018 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 5320,00 грн., за нараховані 15,25 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 462,94 грн., одноразова винагорода 29.76 грн., сума підвищення коефіцієнта 22,43 грн., оплата щорічної відпустки за листопад та грудень 1 047,80 грн., 437.16 грн., сплачені внески (а.с. 66). Відповідно до розрахункового листа за грудень місяць 2018 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 5320,00 грн., проведена оплата за вимушений прогул 110219,23 грн., оплата по щорічній відпустці за листопад грудень 2018 р. 4182,62 грн. та 1574,54 грн, за відпрацьовані 109,75 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 3695,38 грн., винагорода за святкові дні 480,00 грн., одноразова винагорода 29,76 грн., сума підвищення коефіцієнта 22,43 грн., сплачені внески (а.с. 67). Відповідно до розрахункового листа за січень місяць 2019 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 6120,00 грн., за нараховані 160,00 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 5819,91 грн., доплата за тяжкі умови праці 749,75 грн., сума підвищення коефіцієнта 22,43 грн., премія 1168,48 грн., сплачені внески, утримані аліменти (а.с. 68). Відповідно до розрахункового листа за лютий місяць 2019 року ОСОБА_1 , працює слюсарем з ремонту устаткування, оклад 6120,00 грн., за нараховані 71,75 год. йому було здійснено нарахування за посадовим окладом 2744,44 грн., доплата за тяжкі умови праці 353,55 грн., сума підвищення коефіцієнта 22,43 грн., премія 1669,15 грн., оплата навчання, підвищення кваліфікації 3465,60 грн., сплачені внески, утримані аліменти (а.с. 67, нижня частина аркуша). Дослідивши пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд встановив, що згідно з Індивідуальних відомостей (Форма ОК-5) про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 , підприємство АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код 38024613) сплачувало страхові внески в період роботи Позивача на підприємстві, зокрема в період з 22.03.2017 р. по 26.06.2018 р. У період з серпня 2018 року по грудень 2018 р. підприємством АТ «ДТЕК Дніпроенерго» сплачено страхові внески відповідно до нарахованої заробітної плати (а.с.226-230). В Індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, які надані до суду позивачем, вбачається, що страхові внески з березня 2017 року по червень 2018 р. сплачені в повному обсязі, що свідчить про виплату заробітної плати. Відповідно до довідки № 279 від 06.12.2018 р. ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по листопад 2018 р. нараховано дохід у сумі 16174,26 грн. Відповідно до табелів обліку робочого часу за серпень-грудень 2018 р., розрахункових листів, кількість відпрацьованих за графіком днів становить -55, годин - 436,75. Згідно табелів обліку робочого часу за серпень 2018 р. позивач з 15.08.2018 р. приступив до роботи, відпрацьованих 8 днів, кількість відпрацьованих годин 63,5, підвищення кваліфікації - 4 дні, кількість годин

32. Згідно табелів обліку робочого часу за вересень 2018 р. позивач відпрацював 10 днів, кількість відпрацьованих годин 80,0, підвищення кваліфікації 10 днів, кількість годин 80,0. Згідно табелів обліку робочого часу за жовтень 2018 р. позивач відпрацював 21 день, кількість відпрацьованих годин 168,25, підвищення кваліфікації 1 день, кількість годин 8,25 Згідно табелів обліку робочого часу за листопад 2018 р. позивач відпрацював 2, кількість відпрацьованих годин 15,25, відпустка 20 днів. Згідно табелів обліку робочого часу за грудень 2018 р. позивач відпрацював 14, кількість відпрацьованих годин 109,75, відпустка 6 днів. Судовим рішенням від 26.06.2018 р. встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 44,23 грн., що у відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Суд першої інстанції на підставі досліджених доказів, наданих сторонами по справі, відмовляючи позивачеві у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення заробітної плати з 15 серпня 2018 р. по 24.12.2018 р., в сумі 13778,96 грн., виходив з того, що останнім належними та допустимими доказами не підтверджено, а відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), табелем обліку робочого часу, доводи спростовані. Відмовляючи позивачеві у скасуванні наказу б/н від 11.12.2018 р. про прийняття ОСОБА_1 , як новоприйнятого на роботу, суд виходив з того, що цей наказ не підписаний та не зареєстрований директором станції, тому він не має статусу розпорядчого документу, також цей факт спростовано і посвідченням №176, виданим 29.10.2018 р., і, де зазначено що ОСОБА_3 допущений до роботи слюсарем КПЦ 5 розряду підрозділу ЦТО та ПО, відповідно до протоколу засідання комісії по перевірці знань № 53/10. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не може погодитись із доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі та наведеними ним розрахунками середньогодинної заробітної плати, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. В апеляційній скарзі, позивач посилається на п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок), яким встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. та вказує, що з відкорегованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленими у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний). заробіток. Відповідно до п.7 Порядку, на який посилається позивач у скарзі, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. У пункті 8 Порядку визначено, що. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Пункт 6 Порядку взагалі втратив чинність, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.1997 №185. Так, з наказу директора відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» №397-к від 15.08.2018 року вбачається, що ним скасовано наказ від 21.03.2017 року №142-к про звільнення ОСОБА_1 та останнього поновлено на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду бригади з обслуговування пилосистем дільниці з обслуговування пилосистем та вентиляторів ремонтного Цеху з технічного обслуговування та підготовки устаткування Служби головного інженера з 22 березня 2017 року. Підстава рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 року (а.с.6). Окрім того, з Довідки №279 від 06.12.2018 р., вбачається, що ОСОБА_1 працює у Відокремленому підрозділі «Криворізька теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 02.07.2010 р., форма працевлаштування основне місце роботи, займає посаду слюсар з ремонту устаткування КПЦ, заробітна плата за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року становить 16174,26 грн. Заборгованості по заробітній платі не має (а.с. 7). Наданими сторонами доказами підтверджено, що з часу поновлення позивача на роботі, останній працював, отримав заробітну плату, підвищував кваліфікацію, перебував у відпустці, що підтверджено табелями обліку робочого часу (а.с.58-62), а також розрахунковими листами за період серпень 2018 року - грудень 2018 року (а.с.65-67). Довідкою №279 від 06.12.2018 р. наданої ОСОБА_1 суду першої інстанції при подачі позову до суду першої інстанції підтверджено, що в період з серпня 2018 року по листопад 2018 р. (за 4 місяці праці) йому нараховано дохід у сумі 16174,26 грн. Довідка позивачем не оскаржується. Табелями обліку робочого часу за серпень-грудень 2018 р., розрахунковими листами, встановлено, що в період часу з 15 грудня 2018 року по кінець грудня 2018 року, кількість відпрацьованих позивачем за графіком днів становить 55 днів, що відповідає 436,75 годинам, зокрема у серпні позивач відпрацював 8 днів -63,5 годин, у вересні -10 днів 80 годин, у жовтні -21 день -168,25 годин, у листопаді -2 дні-15.25 годин; у грудні -14 днів -109,75 год., тобто судом правильно вирахувано, як кількість відпрацьованих у вказаний позивачем період днів, так і кількість відпрацьованих ним у цей період годин. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі бухгалтерських документів, шляхом ділення відповідно нарахованої заробітної плати і відпрацьованих протягом двох місяців робочих днів, наводить свої розрахунки середньогодинної заробітної плати, яка виплачувалась позивачу в період серпень - 2018 р.- грудень 2018 р. Серпень 2018 року нараховано 2894,89 грн. за 8 робочих днів, що становить 63,5 годин + вересень -5611,08 грн. (нараховано) -10 днів або 80 годин (2894,89 грн+5611,08 грн. =8505,97 грн. /143,5 годин =59,27 грн. за годину); вересень -5611,08 грн. -10 днів або 80 годин + жовтень 6025,59 грн. - 21 день -168,25 годин (5611,08 грн. + 6025,59 грн.=11636,67 грн. /248,25 = 46,87 грн. за одну годину); жовтень 6025,59 грн. - 21 день -168,25 годин + листопад 1642,70 грн. -2 дні або 15,25 годин (6025,59 грн.+ 1642,70 грн.=7668,29 грн./183,50 =41,79 грн. за одну годину); листопад 1642,70 грн. -2 дні або 15,25 годин + грудень 6289,35 грн. -14 днів,-109,75 годин (1642,70 грн.+ 6289,35 грн.=7932,05 грн./ 125 годин =63,46 грн. за одну годину). Наведеним вище розрахунком спростовуються доводи позивача, що в зазначений ним період часу з 15.08.2018 по 24.12.2018 відповідач нараховував йому заробітну плату за показником середногодинної заробітної плати меншим ніж 44,23 грн., оскільки розрахунок спростовує ці твердження позивача. Ці показники середньогодинної заробітної плати за серпень - вересень 2018 рок, з урахуванням відпрацьованого часу становлять 59,27 грн. за годину, за вересень - жовтень 2018 року з урахуванням відпрацьованого часу становлять 46,87 грн. за годину, за жовтень-листопад 2018 року з урахуванням відпрацьованого часу становлять 41,79 грн, за годину (у листопаді була відпустка 20 днів, відпрацьовано 2 дні), за листопад - грудень 2018 року з урахуванням відпрацьованого часу становлять 63,46 грн. за годину, тобто наведені у розрахунку показники середньогодинної заробітної плати, яка нараховувалась позивачеві в період після його поновлення на роботі не є меншими ніж показник 44,23 грн. за голину, а навіть набагато більшими, окрім показника 41,79 грн. середньогодинної заробітної плати за жовтень-листопад 2018 року, оскільки у листопаді позивач 20 днів був у відпустці та відпрацював лише два дні. Навіть, якщо скласти нараховану позивачу у Довідці №279 від 06.12.2018 р. за 4 місяці заробітну плату та поділити на відпрацьований (погодинно) позивачем час за цей період, отримуємо 49,46 грн. середногодинної заробітної плати (16174,26 грн./ 327 годин = 49,46 грн.). Натомість в своєму розрахунку, наведеному в апеляційній скарзі, позивач вказує, що суд вирахував розмір середньогодинної заробітної плати 37,03 грн., що на 7,40 грн. менше за встановлені судовими рішенням Дніпровського апеляційного суду та Верховного суду України у справі №171/502/17 -44,23 грн. середньогодинної заробітної плати, що не відповідає дійсності, оскільки позивачем невірно зазначені данні. Так, нараховану за 4 місяці заробітну плату (серпень-лиспопад 2018 року), яка становить 16174,26 грн. (Довідка №279) він ділить на 436,75 год. відпрацьованого часу і відповідно отримує показник -37,03 грн., однак, як зазначалось вище в період з серпня 2018 р. по листопад 2018 року ним було відпрацьовано 327 годин, а показник -436,75 годин, це показник відпрацьованих годин з урахуванням ще одного місяця - грудня 2018 року (109,75 годин), тобто показник середногодинної заробітної плати, розрахований за 4 місяці становить 49,46 грн., а не 37,03 грн. Доводи скаржника з посиланням на те, що його було призвано на військову службу відповідно до вимог ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також посилання на частину 3 статті 119 КЗпП України із зазначенням, що суд першої інстанції безпідставно зменшив йому середньогодинну заробітну плату з 44,23 грн. до 24,96 грн., що стало підставою для зменшення його грошового утримання на службі у Збройних Силах України, є не зрозумілими, оскільки ці твердження не підтверджено доказами, а наявні в матеріалах справи документи, підтверджують той факт, що після поновлення на роботі, позивач з 15 серпня 2018 року продовжував працювати на підприємстві відповідача, а не проходив військову службу. Що стосується доводів скаржника про скасування наказу без номера від 11.12.2018 року про прийняття ОСОБА_1 як новоприйнятого на роботу та відновлення його права на отримання заробітної плати з розрахунку 44,23 грн. середньогодинної заробітної плати та зобов`язання виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року у справі №171/502/17, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, такими, що не можуть бути задоволенні. Так, з оскаржуваного наказу без № від 11.12.2018 року «Про допуск до стажування працівників», вбачається, що цим наказом, який підготував та підписав начальник ЦТОтаПУ ОСОБА_4 , наказано для набуття практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов`язків на робочому місці слюсаря з ремонту устаткування котельних та пило підготовчих цехів 4 розряду цеху з технічного обслуговування та підготовки устаткування встановити термін стажування ОСОБА_1 протягом 5 змін з 12.12.2018р. по 18.12.2018р., тобто цей Наках не є наказом про прийняття ОСОБА_1 на роботу як новоприйнятого, а є наказом про допуск працівника до стажування. Наказом же директора відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» №397-к від 15.08.2018 року скасовано наказ від 21.03.2017 року №142-к про звільнення ОСОБА_1 та останнього поновлено на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду бригади з обслуговування пилосистем дільниці з обслуговування пилосистем та вентиляторів ремонтного Цеху з технічного обслуговування та підготовки устаткування Служби головного інженера з 22 березня 2017 року. Підстава рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 року, і у цьому Наказі не зазначено про прийняття ОСОБА_1 на роботу як новоприйнятого, а чітко визначено поновити на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду бригади з обслуговування пилосистем дільниці з обслуговування пилосистем та вентиляторів ремонтного Цеху з технічного обслуговування та підготовки устаткування Служби головного інженера (а.с.6). Тобто, Наказ без № від 11.12.2018 року «Про допуск до стажування працівників», не є Наказом про прийняття ОСОБА_1 як новоприйнятого на роботу, цей наказ не підписаний та не зареєстрований директором станції, тому, як правильно зазначив суд, цей Наказ не має статусу розпорядчого документу і ніяким чином не впливає на заробітну плату позивача, зокрема середньогодинну, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року у справі №171/502/17 виконано, стягнута судом апеляційної інстанції заробітна плата за час вимушеного прогулу виплачена відповідачем скаржнику, що підтверджено матеріалами справи, а отже порушення прав позивача, колегія суддів не вбачає та погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами, заявлених ним позовних вимог. Доводи позивача, що суддя Семенова Н.М. не мала права розгляди дану цивільну справу, а повинна була заявити собі самовідвід, оскільки її рішення про відмову в задоволенні його позову про поновленні на роботі та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу було скасовано судом апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки це дві різні справи з іншим предметом спору. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: