Постанова 4811 № 465/5402/16-ц

Справа № 465/5402/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/1504/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 40 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О., секретаря Жукровської Х.І. з участю представника позивача Романової Н.В., представника відповідача Жука Р.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2018 рокув складі судді Кузь В.Я. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадник банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,- встановила: У вересні 2016 року позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В обгрунтування вимог покликався на те, що 01.08.2008 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3005, за яким позичальник отримала кредит у розмірі 40000 дол. США із сплатою 14,5% процентів річних з кінцевим терміном погашення 01.08.2018. Додатковим договором від 30.06.2011 року проценти за користування кредитом зменшено до 12 % річних. Відповідно до укладеного 01.08.2008 року договору поруки № 3005, поручителем позичальника виступив - ОСОБА_3 . З метою забезпечення належного виконання зобов`язання позичальником, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01 серпня 2008 року уклали Іпотечний договір № 8345, яким останні передали в іпотеку АТ "Ощадбанк" нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконав, а саме своєчасно не погасив суму кредиту та відсотки по ньому. Сума боргу станом на 30.01.2018 року складає 37081,83 доларів США, з яких: заборгованість по основному боргу 5289,33 доларів США, заборгованість по простроченому кредиту 15859,00 доларів США, залишок по прострочених процентах становить 7405,92 долари США; залишок по строкових нарахованих процентах 221,48 доларів США, сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту 4600,72 доларів США, сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів становить 2833,38 доларів США, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 539,49 доларів США, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів становить 332, 51 долар США. Із покликанням на ст. 572, 590 ЦК, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" просили стягнути заборгованість за договором кредиту № 3005 від 01.08.2008 року у розмірі 37081,83 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., комору у підвалі 2,0 кв.м., яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки 607 400 гривень без ПДВ, що визначена на підставі звіту про оцінку майна, проведеної 05 лютого 2018 року суб"єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 ; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України " Про іпотеку", а також стягнути судові витрати. Оскаржуваним заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року уточнені позовні вимоги задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.08.2008 року реєстровий № 8345, із змінами та доповненнями, внесеними відповідно до договору від 05.09.2011 року реєстровий № 6559, а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., комору у підвалі 2,0 кв.м., яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 31.10.1996 року за № НОМЕР_1 та зареєстрованого Львівським МБТІ та ЕО і записаного у реєстрову книгу за номером запису 22042, з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 3005 від 01.08.2008 року, розмір якої станом на 30 січня 2018 року складає 37081,83 доларів США. Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки 607 400 гривень без ПДВ, що визначена на підставі звіту про оцінку майна, проведеної 05 лютого 2018 року суб"єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 .. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" судовий збір в розмірі 15050 грн. 71 коп. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року по цивільній справі № 465/5402/16-ц за позовом ПАТ «Державний ощадник банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором залишено без задоволення. Заочне рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , з оскаржуваним рішенням не погоджується, оскільки таке ухвалене всупереч матеріалам цивільної справи з огляду на наступне. Звертає увагу, що посилаючись на загальний розмір заборгованості суд у рішенні не зазначив усіх складових цієї заборгованості, що підлягають сплаті іптекодержателю з вартості предмета іпотеки, не перевірив обгрунтованості їх нарахування, зокрема нарахування штрафів і пені у валюті США. Також, просить врахувати, що оцінка майна проведена без ознайомлення з об`єктом оцінки, що суперечить вимогам національних стандартів оцінювання. Також, суд не з`ясував, чи існує між сторонами домовленість щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки. Просить скасувати заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовити. Ухвалою судового засідання від 14 липня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника відповідача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09 липня 2020 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Жук Р.С. звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що станом на даний час Господарським судом Львівської області розглядається справа № 914/1016/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника відповідача ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог АТ Ощадбанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 заборгувала банку кошти на загальну суму 37081,83 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позов є підставним і підлягає до задоволення. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3005. Згідно з п. 1.1. кредитного договору, Банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 40000 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 40000 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кредит надається на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 01 серпня 2018 р. на споживчі цілі під заставу. Згідно із п.1.3 надання кредиту здійснюється одноразово з кредитного рахунку № НОМЕР_2 у філії Львівське міське відділення ВАТ «Ощадбанк України» готівкою протягом одного робочого дня з моменту виконання позичальником умов, що зазначені в п. 1.4. цього Договору. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку №№1-3 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною. Тобто, відповідно до додатку №№1-3 договору, а саме повідомлення про умови кредитування від 01.08.2008 р., додатку 2 до кредитного договору про вид та предмет супутніх послуг та обґрунтування їх вартості від 01.08.2008 р., таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки від 01.08.2008 р., позивачка була повідомлена про надання їй достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, розрахунок такої вартості, про що свідчить її особистий підпис. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач свої зобов`язання за договорами виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 40000 дол. США, на підтвердження чого подано видатковий касовий ордер № 006929_001 від 01.08.2008 року (т. 1 а.с. 35). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться у п. 4.2.2 Кредитного договору, відповідно до якого при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку. Аналіз наведених норм закону та умов договору дає підстави для висновку про те, що звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань та є видом відповідальності боржника. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 умов кредитного договору не виконала, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором, відтак банк звернувся до суду з відповідним позовом та надав розрахунок заборгованості, яка згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 12.02.2018 року станом на 30.01.2018 року складає 37081,83 дол. США, з яких заборгованість по основному боргу 5289,33 доларів США, заборгованість по простроченому кредиту 15859,00 доларів США, залишок по прострочених процентах 7405,92 долари США; залишок по строкових нарахованих процентах 221,48 доларів США, сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту 4600,72 доларів США, сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів 2833,38 доларів США, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту 539,49 доларів США, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів становить 332, 51 долар США. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 серпня 2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений Іпотечний договір, за умовами якого іпотекодержателі передали в іпотеку АТ "Ощадбанк" нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належала їм на праві спільної сумісної власності відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого 31.10.1996 року Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів. З наданої суду копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З дослідженої копії спадкової справи 113/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що спадкова справа заведена п`ятою Львівською державною нотаріальною конторою за прийнятою претензією АТ «Ощадбанк». 24.06.2019 року до нотаріальної контори звернулася із заявою дочка померлого ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_1 . Відтак єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину внаслідок постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Ухвалою судового засідання від 14 липня 2020 року залучено до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_3 його дружину ОСОБА_1 . Разом з тим, після ухвалення оскаржуваного судового рішення, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі Кодекс № 2597-VIII). Згідно із ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутстваборжником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Відповідно до статті 113 Кодекс № 2597-VIII провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу № 2597-VIII матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство (у тому числі справи, які перебувають у провадженні іншого суду, юрисдикція якого віднесена до цивільної або адміністративної), надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Згідно із частинами першою третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час апеляційного перегляду справи) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства, що спростовує відповідні доводи автора клопотання про закриття провадження у справі Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є майнові вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо якої ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника, введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи апеляційним судом, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), відтак в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування судами щодо застосування відповідних норм права. Отже, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що стосуються укладених між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору, які не виконані останньою, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, згідно з наведеними вище приписами ГПК України. Таким чином, оскаржуване судове рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2018 року необхідно скасувати, а справу передати до господарського суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 , при цьому відсутні підстави для закриття провадження у справі з підстав, наведених у клопотанні представника відповідача ОСОБА_5 . Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, ст. 374, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,- постановила: Клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задовольнити частково. Заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2018 року скасувати. Справу № 465/5402/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадник банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передати до Господарського суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа № 914/1016/20 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 жовтня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко Н.О. Шеремета