Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/1176/20

Справа № 930/1176/20 Провадження № 33/801/815/2020 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Денишенко Т. О., за участі осо-би, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, інваліда ІІІ групи з дитинства, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , за статтею 44-3 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 20 травня 2020 року серії ВАБ № 301372, у цей день 20 травня 2020 року о 10.20 годині вста-новлено, що ОСОБА_1 у м. Немирові по вул. Горького біля будинку № 103 здійснював роздрібну торгівлю посадковим матеріалом у невстановленому місці, а саме на тротуарі, порушивши таким чином пункти 4, 5, 7 постанови го-ловного санітарного лікаря України від 27 квітня 2020 року № 14 щодо протидії поширенню Covid-19, за що передбачена відповідальність за статтею 44-3 КУпАП. Постановою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопору-шення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП, на нього накладене адміністратив-не стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 до державного бюджету 420,40 гривень судового збору. Не погоджуючись з постановою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апе-ляційне оскарження, оскільки будучи обізнаним про судове засідання не зміг з`явитися в суд, а також повідомити про причини своєї неявки, адже був гос-піталізований до Немирівської ЦРЛ 16 липня 2020 року, де перебував на ліку-ванні до 27 липня 2020 року. Також ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову суду від 17 липня 2020 року та закрити провадження у справі, зазначаючи, що дійсно здійснював торгівлю у не відведеному для цього місці, однак, у нього були засоби індивідуального захисту: чорна маска, гумові рукавички та антисептик, що підтверджується фотознімками, наявними у мате-ріалах справи. При цьому скаржник критикує показання свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Свідок ОСОБА_3 , на його думку, є зацікавленою особою, адже працює у Немирівському районному управлінні Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій облас-ті та здійснює контроль за дотриманням карантинних обмежень. Свідок ОСОБА_4 , за твердженням скаржника, має судимість та перебуває під наглядом пра-воохоронних органів. Обома указаними свідками стверджується відсутність маски у ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності. Крім того скаржник вва-жає, що постанова головного санітарного лікаря України, за порушення якої щодо нього складений протокол про адміністративне правопорушення, стосу-ється торгівлі харчовими продуктами на агропродовольчих ринках та неконтро-льованої ( стихійної ) торгівлі на прилеглій до агропродовольчого ринку тери-торії, у той час як скаржник такої торгівлі не здійснював. Суд, накладаючи ад-міністративне стягнення у виді штрафу, не зазначив, яким нормативним актом при цьому керувався, а також не врахував вимог статті 33 КУпАП. Згідно норм статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністра-тивне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її вине-сення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за зая-вою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений органом, пра-вомочним розглядати скаргу. Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали спра-ви про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, в межах якої суд переглядає справу, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Немирівського районного суду Він-ницької області від 17 липня 2020 року підлягає задоволенню. Натомість апеля-ційна скарга ОСОБА_1 не містить достатніх, законних обґрунтувань, що дозволяли б її задоволити у повному обсязі. Зокрема слід визнати надума-ним посилання скаржника на невмотивованість оскаржуваної постанови норма-ми КУпАП. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд перегля-дає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм про-цесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не дослі-джувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Стаття 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за пору-шення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протие-підемічних правил і норм, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями ор-ганів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норматив-но-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієніч-ні, санітарно-протиепідемічні правила і норми та є обов`язковими для виконан-ня. Згідно зі статтями 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфек-ційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекцій-них хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину перед Кабінетом Міністрів України порушує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує форму-вання державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Організація та контроль за дотриман-ням встановленого на території карантинного правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Статтею 40 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначені повноваження Головного державного сані-тарного лікаря України. При цьому у ній не визначені повноваження на вста-новлення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-про-тиепідемічних правил і норм. Зазначеною статтею лише передбачено повнова-ження Головного державного санітарного лікаря України на внесення на зат-вердження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, проектів актів, якими встанов-люються державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та са-нітарно-протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти ( абзац другий пункту «а» частини першої статті 40 Закону України «Про забез-печення санітарного та епідемічного благополуччя населення»). У свою чергу загальнодержавним нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 ( із змінами ) «Про за-побігання поширення на території України корона вірусу COVID-19». Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші норматив-но-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути дове-дені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не дове-дені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Указом Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про дер-жавну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів ви-конавчої влади» передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються мі-ністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси гро-мадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Дер-жавна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 20 травня 2020 року серії ВАБ № 301372 слідує, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передба-чена статтею 44-3 КУпАП, а саме пунктів 4, 5, 7 постанови Головного санітар-ного лікаря України від 27 квітня 2020 року №

14. Однак постанова Головного державного санітарного лікаря від 27 квітня 2020 року № 14 «Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в місцях торгівлі харчовими продуктами на агропродовольчих ринках», якою встановлені вимоги щодо про-філактичних заходів при здійснення торгівлі харчовими продуктами на агро-продовольчих ринках, не зареєстрована у встановленому законом порядку, передбаченому для нормативно-правових актів, відтак недотримання викладе-них в ній рекомендацій не може тягти за собою відповідальність, передбачену статтею 44-3 КУпАП. Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, прак-тики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому зако-ном порядку. Суд не вправі на шкоду особі самостійно змінювати фабулу, ви-кладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, стано-вить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушен-ня, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обви-нувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушен-ням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( рі-шення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти Украї-ни» від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, та «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04 ). Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в поряд-ку, встановлених законом. Суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність адміністративної від-повідальності за порушення вимог, викладених у постанові головного санітар-ного лікаря, яка не є актом законодавства, а лише нормативним положенням, яким встановлюються правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, са-нітарно-протиепідемічні правила і норми, за порушення яких передбачена адмі-ністративна відповідальність за статтею 44-3 КУпАП. З огляду на неможливість для суду самостійно посилювати накладене стягнення, з огляду на викладення змісту вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопору-шення, який суд не наділений повноваженнями змінювати чи виправляти, апе-ляційний суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП. Докази зворотного у матеріалах адміністративної справи відсутні. Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП прова-дження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити. З огляду на вищевикладене апеляційний суд не дає оцінки іншим доводам апеляційної скарги. Щодо стягнення на користь скаржника судових витрат, то слід зазначити, що порядок вирішення питання розподілу судових витрат під час оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення КУпАП не врегульований. На підставі викладеного, керуючись нормами статей 7, 44-3, 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскаржен-ня постанови судді Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2020 року в адміністративній справі № 930/1176/20 щодо нього за стат-тею 44-3 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2020 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопору-шення, передбачене статтею 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Денишенко