LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС283/1148/19

від 23.10.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,…

Ухвала 23 жовтня 2020 року м. Київ справа № 283/1148/19 провадження № 61-13413ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Андрушівської районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на оздоровлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на її оздоровлення в сумі 14 203,60 грн. Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення додаткових витрат на дітей і на себе залишено без розгляду. Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року (повний текст якої складено 10 серпня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року - без змін. 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306305304036, заявник отримала зазначену ухвалу Верховного Суду 29 вересня 2020 року. 07 жовтня 2020 року на виконання вимог вказаної ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку уточнену касаційну скаргу на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в якій вказала, що не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, вважає їх незаконними і такими, що базуються на недостовірних даних. Касаційна скарга підлягає поверненню заявнику з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Посилання заявника на ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 299/3019/16-ц, постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав» та узагальнення Верховного Суду України від 11 грудня 2008 року, не заслуговує на увагу, оскільки вказані документи не є постановою Верховного Суду, тому зазначення їх у касаційній скарзі не свідчить про оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Формальне посилання заявника на статтю 411 ЦПК без наведення обґрунтування необхідності скасування судових рішень з підстав, наведених у згаданій статті, не свідчить про оскарження судових рішень на підставі пункту четвертого частини другої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими судами попередніх інстанцій обставинами та оцінкою ними доказів, і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи заявника про те, що оскаржувані судові рішення базуються на недостовірних даних, також не є підставою касаційного оскарження. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, заявник у відведений судом строк не виконала вимог цієї ухвали, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), не вказала, недоліків касаційної скарги не усунула, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Андрушівської районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»