Постанова КАС ВС № 1.380.2019.000255

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.000255 адміністративне провадження № К/9901/6387/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Жука А.В., Мартинюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 (головуючий суддя - В.Я. Макарик, судді - Н.В. Бруновська, З.М. Матковська) у справі № 1.380.2019.000255 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов`язання до вчинення дій, встановив: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії щодо відмови ОСОБА_2 у внесенні змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 № 303 о/с в частині заміни слова «призначити» на словосполучення «перевести в інтересах служби»; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2009 № 3008 о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби»; - зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії внести зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 № 303 о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в даному судовому провадженні позивач реалізує своє право, не пов`язане з проходженням або звільненням з публічної служби, а звернувся за захистом соціального права на вибір виду пенсійного забезпечення, передбаченого частиною одинадцятою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до вказаних у позові наказів фактично відбулось переведення його з однієї посади на іншу посаду з меншим посадовим окладом в інтересах служби. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.05.2018 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з покликанням на положення Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018. Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області про внесення змін до наказу, у чому йому було відмовлено листом від 26.09.2018. 04.04.2019 позивач звертався з тим же питанням до Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області. У відповідь на таке звернення отримав відмову від 08.04.2019. Вважає, що невірне формулювання у спірних наказах впливає на обчислення заробітку (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії згідно статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії щодо відмови ОСОБА_2 у внесенні змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 01.12.2009 №303 о/с в частині зміни слова «призначити» на словосполучення «перевести в інтересах служби». Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2009 №3008 о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби». Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії внести зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 №303 о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби».

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки у спеціальних нормативно-правових актах немає визначення поняття «переведення в інтересах служби», таке спеціальним законом не врегульовано, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України. Оскільки, в даному випадку мали місце організаційно-штатні зміни, які не залежали від волі ОСОБА_2 , тобто фактично наказ про його переведення та призначення на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ, увільнення від посади заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ - начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, відбулось з ініціативи роботодавця, а відтак, мало місце «переведення в інтересах служби», що і було підставою призначення ОСОБА_2 на посаду.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства, а тому норми Кодексу законів про працю України на дані правовідносини не поширюються. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем пропущено строк оскарження внесення зміни до наказів Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2009 №3008 о/с, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 №303 о/с, оскільки даний позов подано з приводу порушення прав позивача в період проходження публічної служби, тому в даному випадку застосовуються норми частини п`ятої 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто місячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Кодексу законів про працю України. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки предметом розгляду у даному випадку є не справа щодо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, а справа щодо оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат. Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції у Львівській області вважає аргументи, викладені в касаційній скарзі, безпідставними, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

10. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві на касаційну скаргу з її доводами та вимогами не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Рух касаційної скарги

11. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

12. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.11.1974 по 04.06.2010 включно.

14. Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 04.06.2010 № 958 о/c та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 було звільнено у відставку згідно з пунктом 65 «А» - «за віком». Вислуга років на день звільнення у календарному обчислені складає: 35 років 09 місяців 12 днів, у пільговому обчислені: 40 років 09 місяців 23 дні.

15. Згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06.04.2004 № 228 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника Управління - начальника кримінальної міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з місячним посадовим окладом 240 гривень, встановивши згідно із наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.11.2003 № 1236 надбавки за особливі умови служби в розмірі 50 відсотків, за безперервну службу в органах внутрішніх справ у розмірі 90 відсотків.

16. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 19.04.2007 № 117 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ - начальника штабу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з місячним посадовим окладом 240 гривень, встановивши згідно Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/96 (зі змінами та доповненнями) надбавки за особливі умови служби в розмірі 50 відсотків, за безперервну службу в розмірі 90 відсотків, щомісячну премію в розмірі 33,3 відсотки, доплату від суми пенсії, яка б могла бути нарахована в розмірі 50 відсотків та згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.01.2004 № 82дск підвищення посадового окладу на 50 відсотків за інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, з 19.04.2007.

17. Відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №56 о/с від 31.01.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ - начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ з місячним посадовим окладом 1600 грн.

18. Наказом Міністра внутрішніх справ України від 30.11.2009 №3008 о/с «По особовому складу» призначено полковника міліції ОСОБА_1 (К-049186), начальником Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, звільнивши його з посади заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - начальника Львівського міського управління. Підставою для видання зазначеного наказу стали подання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25.11.2009 №1/1-4870 та рапорт ОСОБА_1 від 25.11.2009.

19. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 01.12.2009 № 303 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ з місячним посадовим окладом 1350 гривень, встановивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків, увільнивши від посади заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ - начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ з 30.11.2009 (підстава: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2009 № 3008 о/с).

20. Позивач звернувся на Урядову гарячу лінію щодо перерахунку пенсії. 21. 16.05.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь, якою ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Відмова у здійсненні перерахунку пенсії обґрунтовувалася Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та довідкою скерованою на їхню адресу в березні 2018 року Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області. 22. 11.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою, в якій просив внести зміни в наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 01.12.2009 № 303 о/с замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби». 23. 26.09.2018 Головне управління Національної поліції у Львівській області надало відповідь, якою позивачу було відмовлено у внесенні щодо нього змін в наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 № 303 о/c замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби», оскільки переведення в інтересах служби Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, не передбачено, у Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області відсутні законні підстави для внесення змін до наказу від 01.12.2009 № 303 о/с щодо заміни слова «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби». 24. 04.04.2019 представник позивач звернувся на ім`я голови комісії з припинення (ліквідатора) Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області із листом щодо внесення відносно ОСОБА_2 змін у наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 за № 303 о/с замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби».

25. Згідно письмової відповіді Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.04.2019 № М-184/Оп/05/13/02-209 позивачу надано відмову у внесенні змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2019 за № 303 о/с.

26. Позивач вважає, що зазначеними діями відповідачів порушується його право на вибір окладу, передбаченого статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Нормативне врегулювання

27. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

28. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

31. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

32. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

33. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

34. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінка Верховного Суду

35. У справі, що розглядається, судами встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2009 № 3008 о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби» та зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії внести зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 01.12.2009 № 303 о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, замінивши слово «призначити» словосполученням «перевести в інтересах служби»

36. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.07.2018 (дата звернення із заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області) позивачу було відомо про порушене право спірними наказами від 30.11.2009 № 3008 о/с та від 01.12.2009 № 303 о/с.

37. З адміністративним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду 16.01.2019.

38. Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, прийшов до висновку, що оскільки позов у цій справі заявлено з метою захисту соціального права позивача - права на вибір виду пенсійного забезпечення, тому позивачем не пропущено строк на звернення до суду.

39. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позов у даному випадку подано з приводу порушення прав позивача в період проходження публічної служби, тому позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду. Разом з тим, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

40. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

41. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

42. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено, колегія суддів дійшла висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду.

43. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

44. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

45. Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

46. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

47. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

48. На дотримання строків звернення до адміністративного суду як однієї з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема і в ухвалі Верховного Суду від 31.08.2020 у справі №9901/157/20.

49. Посилання скаржника в касаційній скарзі, що предметом розгляду у даному випадку є не справа щодо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, а справа щодо оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки з матеріалів справи встановлено, що звернення позивача до суду обумовлено протиправними діями відповідачів щодо відмови у внесення змін до наказів, прийнятих під час проходження позивачем публічної служби, тобто фактично позивач оскаржує невірне формулювання у спірних наказах. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

51. Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

52. В свою чергу частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

53. Враховуючи пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, а підстави, вказані позивачем не можуть бути визнані поважними, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, щодо скасування судових рішень судів попередньої інстанції та залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду. Керуючись статтями 240, 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 1.380.2019.000255 скасувати.

3. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов`язання до вчинення дій - залишити без розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко Судді А.В. Жук Н.М. Мартинюк