Постанова 4874 № 918/99/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року Справа № 918/99/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В. секретар судового засідання Новосельська О.В. представники учасників справи: заявник- не з`явився; боржник- Запорожець І.А.; кредитор- Косів С.П., Васильєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференці з господарським судом Одеської області апеляційну скаргу боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк-Ворд» на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2020 у справі №918/99/19 (суддя Романюк Р.В.) за заявою Приватного підприємства «Обрій» м.Київ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк-Ворд» м.Рівне В лютому 2019 року Приватне підприємство «Обрій» звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд». Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.03.2019 відкрито провадження у справі №918/99/19 про банкрутство ТзОВ «Мілк Ворд»; виз-нано грошові вимоги ПП «Обрій» до ТзОВ «Мілк Ворд» у сумі 1 522 500 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено роз-порядником майна боржника арбітражного керуючого Закорка В.В.(т.1, арк.справи 2-5). 04.04.2019 на адресу Господарського суду Рівненської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» від 01.04.2019 №14-001-12640-2019 з гро-шовими вимогами до боржника в розмірі 20 603 949 грн. 18 коп. Заява Банку обґрунтована наяв-ністю у боржника заборгованості перед банком в сумі 20 603 949 грн. 18 коп., яка визначена ста-ном на 04.02.2019, з яких: 2 007 636 грн. 93 коп. заборгованість ТзОВ «Мілк Ворд» як позичальника за кредитним договором від 03.04.2017 №AL2017-01194, яка складається з 1 661 020 грн. забор-гованості за тілом кредиту, 338 311 грн. 83 коп. заборгованості за відсотками та 8 305 грн. 10 коп. заборгованості за комісійними доходами банку; 18 596 312 грн. 25 коп. заборгованість ТзОВ «Мілк Ворд» як поручителя за кредитним договором від 03.04.2017 №AL2017-01193, яка складається з 15 254 244 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3 265 797 грн. 03 коп. заборгованості за відсотка-ми та 76 271,22 грн. заборгованості за комісійними доходами банком.(т.«К», арк.справи 1-2). Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019 у справі №918/99/19 визна-но кредиторські вимоги до ТзОВ «Мілк Ворд» із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, зокрема, ПП «Обрій» в загальному розмірі 19 807 936 грн.; ПАТ АБ «Південний» в розмірі 84 576 грн. 32 коп. (заборгованість по комісії) - вимоги четвертої черги та 3 842 грн. судовий збір за по-дання заяви про визнання грошових вимог - вимоги четвертої черги. Вимоги ПАТ АБ «Південний» в розмірі 20 519 372 грн. 86 коп. відхилено.(т.5, арк.справи 79-85). Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019 у справі №918/99/19 в частині відхилення вимог ПАТ АБ «Південний» в розмірі 20 519 372 грн. 86 коп. скасовано. Визнано вимоги ПАТ АБ «Південний» до боржника ТзОВ «Мілк Ворд» частково у сумі 14 653 062 грн. 20 коп., з яких окре-мо внесено вимоги до реєстру вимог кредиторів в сумі 7 793 223 грн. 04 коп., як заставного креди-тора; в сумі 6 775 262 грн. 84 коп. черговість задоволення вимог четверта; в сумі 84 576 грн. 32 коп. черговість вимог шоста; судовий збір за подання заяви в сумі 3 842 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4 115 грн. 41 коп. черговість задоволення вимог перша. Вимоги ПАТ АБ «Південний» в розмірі 5 800 103 грн. 27 коп. відхилено. Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2020, зокрема, касаційну скаргу ТзОВ «Мілк Ворд» задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019 у справі №918/99/19 - скасовано в частині кредиторських грошових вимог ПАТ Акціонерний банк «Південний» до ТзОВ «Мілк Ворд» в розмірі 20 603 949 грн. 18 коп. Справу №918/99/19 у відповідній частині передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.(т.8, арк.справи 7-40). За наслідками розгляду, ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.07.2020 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (надалі в тексті - Банк) до божника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» (надалі в тексті - ТзОВ «Мілк Ворд») в розмірі 8 515 821 грн. 80 коп., черговість задоволення вимоги - четверта; судовий збір за подання заяви в сумі 3 842 грн. 00 коп., черговість задоволення вимоги - перша із включенням їх до реєстру вимог кредиторів.(т.2-а, арк.справи 8-17). Не погоджуючись із ухвалою, боржник подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, у якій просить поновити строк на оскарження та скасувати ухвалу господар-ського суду Рівненської області від 08.07.2020 у справі №918/99/19.(т.8, арк.справи 160-164). Обґрунтовуючи скаргу Товариство зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, постановивши ухвалу з порушенням норм матеріального та проце-суального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не врахував, що періоди виникнення за-боргованості та перевірити правильність нарахування заборгованості за кредитом, процентами та простроченими комісіями - встановити неможливо. Визнання судом як підтверджених кредиторсь-ких вимог Банку в частині пені, інфляційних втрат та 3% річних є помилковим в зв`язку з тим, що такі кредиторські вимоги не були заявлені Банком в місячний термін, передбачений Кодексом з процедур банкрутства. Неправомірно змінено черговість виконання зобов`язань майнового пору-чителя ТзОВ «Мілк Ворд» - застосувавши до нього п.2.3.1 кредитного договору, Банк здійснив зміну черговості виконання зобов`язань в період з 05.06.2019 по 14.04.2020, а не з 26.02.2019, в день, коли заборгованість за кредитним договором в позасудовому порядку була частково погаше-на. Судом неправомірно визнано підтвердженими кредиторські вимоги Банку щодо пені за несво-єчасне виконання грошового зобов`язання за період з 27.08.2018 по 26.02.2019 у сумі 2 898 833 грн. 37 коп., оскільки право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиня-ється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Крім того, вимоги кредитора щодо інф-ляційних втрат та 3% річних від простроченої суми не забезпечуються предметом іпотеки, оскіль-ки не входять до складу основного зобов`язання, а є позадоговірними способами захисту майнових інтересів кредиторів. Суд першої інстанції неправомірно здійснив припинення частини зобов`язань ТзОВ «Мілк Ворд» перед Банком у розмірі 7 793 223 грн. 04 коп. зарахувавши її на підставі заяви останнього. Проте, такі вимоги не є однорідними, оскільки в силу реституції за визнаним недійс-ним Договором купівлі-продажу обладнання, ТзОВ «Рента Компані» зобов`язана повернути ТзОВ «Мілк Ворд» отримане за цим договором майно - обладнання молокозаводу, тобто, вимоги борж-ника до ТзОВ «Рента Компані» мають речовий характер. Суд першої інстанції під час судового розгляду справи та на підставі зібраних доказів помилково встановив відсутність рухомого майна, яке складало предмет Договору купівлі-продажу у ПАТ АБ «Південний». Суд першої інстанції помилково погодився з твердженням Банку про існування у останнього грошового зобов`язання перед боржником на суму 7 793 223 грн. 04 коп., а також помилково зазначив, що ринкова вартість майна боржника була визначена на 16.04.2018 на підставі Звіту про незалежну оцінку майна ТзОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада». Крім того, разом із апеляційною скаргою Боржник подав клопотання про призначення у справі судової комплексної товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості рухомого майна, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 13.10.2020.(т.8, арк.справи 229-238; т.10, арк. справи 157-159). Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито про-вадження за апеляційною скаргою Товариства, а ухвалою від 22.09.2020 розгляд справи відкладено на 13.10.2020.(т.9, арк.справи 1, 151-152). Під час апеляційного провадження до суду надійшли: - 29.07.2020 від Товариства надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він додатково наголошує на безпідставності ухвали суду першої інстанції та звертає увагу, що неру-хоме майно перебувало у Банку. Зауважує, що суд помилково розглянув справу без участі борж-ника, кредиторів та арбітражного керуючого, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопо-тання про відкладення розгляду справи. Апелянт вважає, що через відмову у відкладенні боржник не зміг подати заперечення щодо вимог Банку, зокрема рецензії на звіт про вартість нерухомого майна, тому зазначає, що вказаний звіт містить безліч помилок та не відображає реальну вартість майна. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував положень чинного на час ухвалення оскаржуваного рішення законодавства про запобігання поширенню коронавірусної хвороби та не надав можливості апелянту подати додаткові заперечення. Наголошує, що рухоме майно було незаконно реалізоване Банком за заниженою ціною.(т.8, арк. справи 239-254). - 21.09.2020 від Банку надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечується проти її задоволення та прохання залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.(т.9, арк.справи 27-30). - 22.09.2020 надійшов відзив розпорядника майна Товариства, у якому він підтримує апе-ляційну скаргу та просить її задоволити, вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою. (т.9, арк.справи 50-59, 136-145). - 22.09.2020 від Скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи: Копію позовної заяви від 21.09.2020 за позовом ТзОВ «Мілк Ворд» до ПАТ Акціонерний банк «Південний» та ТзОВ «Рента Компані» про повернення майна боржника (у відповідності до ст.216 ЦК України). Копія договору купівлі-продажу 16.04.2018 укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд», від імені якого діє Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рента Компані». Копія Акту прийому-передачі обладнання від 08.02.2019. Копія рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 у справі №918/99/19. Копія ухвали Шевченківського районного суду м. Ки-єва від 20.05.2019 в справі №761/20136/19. Висновок про вартість майна рухомих речей та облад-нання, згідно переліку, що є додатком №1 до договору на проведення оцінки (витяг із звіту про оцінку № 2000909/1) станом на 09.09.2020. Витяг із Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Копія статуту громадської організації «Всеук-раїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів». Рецензія на звіт про незалежну оцінку майна - рухомих речей та обладнання згідно договору застави від 04.04.2017 та додатками від 18.09.2020. Копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67031001 від 21.07. 2020. Копія талону-повідомлення єдиного обліку №2779 про прийняття і реєстрацію заяви (пові-домлення) від ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію. Копія талону-повідомлення єдиного обліку №2772 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) від Закорко В.В. про кримінальне правопорушення та іншу подію. Копія ухвали Господарського суду Рів-ненської області від 06.03.2019 у справі 918/99/19. Копія ухвали Господарського суду Рівненської області від 20.06.2019 у справі 918/99/19. Копія ухвали Господарського суду Рівненської області від 13.08.2019 у справі 918/99/19. Запит б/н від 05.08.2020.(т.9, арк.справи 64-133). - 09.10.2020 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів: Копія позовної заяви ТзОВ «Мілк Ворд» про скасування запису про державну реєстрацію права влас-ності, визнання права власності від 08.10.2020. Копія ухвали Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у спра-ві №918/99/19 (918/925/20). Рецензія на звіт про незалежну оцінку майна: цілісного майнового комплексу (комплексу будівель і споруд), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Горо-доцький район, м.Городок, провулок Молочноконсервний, 1 від 05.10.2020. Висновок про вартість майна будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, загальною площею 12 838,2 м2, що зна-ходиться за адресою: Хмельницька обл., Городоцький р-н, м.Городок, провулок Молочноконсерв-ний, 1 від 08.10.2020.(т.9, арк.справи 164-186). - 12.10.2020 надійшли клопотання Боржника про долучення до документи щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.04.2018 майна боржника, які вже є в матеріалах спра-ви, відчуження рухомого майна, нерухомого майна, .(т.9, арк.справи 187-240; т.10, арк.справи 1-132). - 13.10.2020 надійшли додаткові пояснення Боржника до апеляційної скарги.(т.10, арк. спра-ви 138-144). У судових засіданнях апеляційної інстанції 22.09.2020 та 13.10.2020 Боржник підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Наголошував на тому, що судом першої інстанції винесено ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представники Банку заперечили проти задоволення скарги та наголошували на правомірності висновків суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог Банку в сумі 8 515 821 грн. 80 коп. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ АБ «Південний»-банк та ТзОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» і ТзОВ «Мілк Ворд»-позичальники уклали 03.04.2017 генеральну угоду про кре-дитування №AGS2017-01190 (надалі в тексті - Генеральна угода) відповідно до умов якої, Банк на прохання будь-якого з позичальників відкриває кредитні лінії (кредит) на умовах, в об`ємах, зі строками повернення, викладеними в цій угоді та відповідних кредитних договорах, укладених з кожним з позичальників окремо відповідно до положень цієї угоди.(т.«К», арк.справи 4-6). Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Генеральної угоди, по кожному кредитному договору, що уклада-ється з кожним з позичальників у рамках цієї угоди, встановлюється максимальний ліміт кредит-них коштів: ТзОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет», у розмірі 18 000 000 грн; ТзОВ «Мілк Ворд» у розмірі 2 000 000 грн. Загальний розмір кредитної заборгованості позичальників за всіма відкри-тими в рамках даної угоди кредитними лініями згідно кредитних договорів не повинен переви-щувати встановлений максимальний ліміт у розмірі 20 000 000 грн. 03.04.2017 в межах Генеральної угоди між банком та ТзОВ «Мілк Ворд» укладено кре-дитний договір №AL2017-01194 відповідно до умов якого Банк зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію, з максимальним лімітом 2 000 000 грн., а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит в строк до 31.03.2022 та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21,5% річних.(т.«К», арк.справи 16-23). Крім того, 03.04.2017 в межах Генеральної угоди між банком та ТзОВ «ТД «Мілк-Маркет» укладено кредитний договір №AL2017-01193 відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, Банк зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію, максимальний ліміт за якою складає 18 000 000 грн, а позичальник, зобов`язався повернути отриманий кредит в строк до 31.03. 2022 та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21,5% річних.(т.«К», арк.справи 7-14). Також, 03.04.2017 Банком та ТзОВ «Мілк Ворд» укладено Договір поруки відповідно до умов якого ТзОВ «Мілк Ворд» зобов`язалось відповідати перед Банком за порушення ТзОВ «Тор-говий дім «Мілк-Маркет» зобов`язань, що виникли з Генеральної угоди від 03.04.2017 №AGS2017-01190 та всіх додаткових угод до неї та кредитних договорів, в тому числі і тих, що будуть укла-дені в майбутньому.(т.«К», арк.справи 27-28). 05.04.2017 ТзОВ «Мілк Ворд» та ПАТ АБ «Південний» уклали договір застави, посвідче-ний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. №200, предметом якого є надання заставодавцем в заставу обладнання, опис якого зазначений у пункті 1.4 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має пріоритет згідно з черговістю їх державної реєстрації в разі невико-нання позичальником зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу за цим договором переважно перед іншими кредиторами заставодавця.(т.1, арк.справи 58-63). Заставою за цим договором забезпечується виконання солідарних зобов`язань позичальни-ка, що випливають з Генеральної угоди про кредитування від 03.04.2017 №AGS2017-01190, укла-деної заставодержателем та позичальниками, кредитних договорів: укладеного в рамках Генераль-ної угоди про кредитування 03.04.2017 заставодержателем та позичальником-1 №AL2017-01194 та №AL2017-01193, укладеного 03.04.2017 заставодержателем та позичальником-2 та всіх додатко-вих угод до них, в тому числі додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов вказаних договорів, згідно з якою розмір кредитної заборгованості позичальника/ів за всіма відкритими в рамках даної генеральної угоди про кредитування кредитними лініями згідно кредитних договорів не повинен перевищувати встановленого максимального ліміту 20 000 000 грн., терміном повернення не пізніше 31.03.2022, на цілі, вказані в кредитному договорі, а пози-чальник зобов`язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повер-нути заставодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору (пункт 1.2 Договору застави). В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором заставода-вець, згідно пункту 4.1 Договору застави, надав в заставу наступне обладнання (далі - предмет зас-тави), яке вказане в описі майна, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №1 та Додаток №2). У відповідності до пункту 1.5 Договору застави - на строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця за адресою: Хмельницька область, Горо-доцький район, м.Городок, провулок Молочноконсервний, будинок

1. За домовленістю сторін вартість предмету застави становить 18 959 684 грн. 95 коп. без ПДВ, з яких предмет застави, згідно додатку №1 - 16 998 100 грн. 45 коп., предмет застави, згідно додатку №2 - 1 961 584 грн. 50 коп. без ПДВ (пункт 1.7 Договору застави). Сторони передбачили право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у ви-падку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кре-дитним договором, вони не будуть виконані позичальником.(п.2.1.8 Договору застави). Згідно із пунктом 3.1 Договору застави заставодавець солідарно з позичальником несуть відповідальність перед заставодержателем. Заставодавець несе відповідальність перед заставодер-жателем в межах вартості предмету застави. Звернення стягнення на предмет застави відбувається у випадках, передбачених цим дого-вором і здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору. Здійснення стягнення і реалізація предмета застави здійснюється в позасудовому порядку або на підставі рішення суду. (п.п. 3.2-3.3 Договору застави). Відповідно до пункту 3.4 Договору застави, заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: передача предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобо-в`язання; продаж заставодержателем предмету застави шляхом безпосереднього продажу конкрет-ному покупцю, у тому числі через комісійні магазини, для чого заставодавець надає заставодер-жателю право укласти такий договір за ціною погодженою сторонами у пункті 1.7 цього договору або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд заставодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені заставодавця; продаж предмету застави через аукціон, через біржу або на публічних торгах. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, який визначається незалеж-ними суб`єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса; іншим способом, відповідно до законодавства України, чинного на момент звернення стягнення на предмет застави. Термін дії Договору застави згідно пункту 4.1 - до повного виконання позичальником зо-бов`язань за кредитним договором, а також виконання зобов`язань заставодавцем за цим догово-ром та всіма додатковими угодами до них. Договір застави підписами директорів та відтисками печаток Банку та ТзОВ «Мілк Ворд».(т.1, арк.справи 58-63). Вважаючи, що позичальник неналежно виконує зобов`язання за кредитним договором Банк 16.03.2018 надіслав на адресу позичальника та заставодавця письмове повідомлення про пору-шення забезпеченого обтяженням зобов`язання, яке містило вимогу №14-15097БТ погасити в 30-тиденний строк 15 559 234 грн. 63 коп. наявної заборгованості за кредитним договором, в іншому випадку Банк буде змушений ініціювати звернення стягнення на предмет застави, шляхом прода-жу обладнання будь-якій особі, в порядку визначеному статтею 30 Закону України «Про забезпе-чення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Зазначена вимога вручена нарочно представ-никам позичальників 23.03.2018, що стверджується підписами директорів та відтисками печаток юридичних осіб.(т.1-А, арк.справи 178-184). Вказане повідомлення було зареєстроване в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №55134194 від 16.03.2018 о 15:51:00, наданим Одеською філією Державного підприємства «Національні інформаційні систе-ми». Оскільки протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишалось невиконаним,- 16.04.2018 Банк визначив особу покуп-ця заставного майна, з якою в цей же час підписав договір купівлі-продажу з додатком. Продаж предмета застави було здійснено Банком за вартістю визначеною на підставі незалежної експерт-ної оцінки - 7 793 223 грн. 04 коп.(т.1-А, арк.справи 126-132). Матеріали справи містять копію рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №916/1075/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019, якими задоволено в повному обсязі позов ПАТ АБ «Південний» до з ТзОВ «Мілк Ворд» та ТзОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» про стягнення кредитної заборгованості. Заз-наченими рішеннями присуджено до стягнення у солідарному порядку з ТзОВ «Мілк Ворд», ТзОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» та ОСОБА_1 на користь Банку 1 856 853 грн. 22 коп. забор-гованості за кредитним договором №AL2017-01194.(т.1-а-1, арк.справи 46-48, 69-78). Разом з тим, в межах справи про банкрутство ТзОВ «Мілк Ворд» подано позовну заяву до ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Рента Компані» про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання від 16.04.2018. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 у справі №918/99/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11. 2019 визнано недійсним укладений 16.04.2018 ТзОВ «Мілк Ворд», від імені якого у відповідності зі статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та пунк-том 3.4 Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим №200 діяло - ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Рента ком-пані» Договір купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (Додаток №1 до цього договору), яке належало ТзОВ «Мілк Ворд» та перебувало в заставі Банку.(т.2-А, арк.справи 120-127, 203-281). Матеріали справи свідчать, що 05.04.2017 ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Мілк Ворд» уклали Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. №201 (надалі в тексті - Іпотечний договір) відповідно до якого боржником пере-дано в іпотеку Банку цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька об-ласть, Городоцький район, провулок Молочноконсервний, 1 в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем.(т.1, арк.справи 53-57). Відповідно до пункту 1.2 Іпотечного договору, за цим договором іпотекою забезпечується виконання солідарних зобов`язань позичальників, що випливають з Генеральної угоди про креди-тування від 03.04.2017 №AGS2017-01190, укладеної іпотекодержателем (ПАТ АБ «Південний») та позичальниками (ТзОВ «Торговий дім «Мілк Маркет» та ТзОВ «Мілк Ворд»), кредитних договорів, укладених в рамках цієї Генеральної угоди про кредитування від 03.04.2017 №AL2017-01193, укладеним іпотекодержателем та позичальником, та від 03.04.2017 №AL2017-01194, укладеним іпотекодержателем та позичальником та всіх додаткових угод до них, в тому числі додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов вказаних договорів (далі - Кредитний договір), в тому числі але не виключно стосовно збільшення розміру кредиту, зміни строку повернення кредиту, зміни відсоткової ставки, розмірів комісій, штрафів, згідно з яким іпо-текодержатель зобов`язується надати позичальникам кредит в розмірі та в строки, визначені Кре-дитним договором, а позичальники солідарно зобов`язуються на умовах, визначених в кредитному договорі повернути іпотекодержателеві кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, пла-ту за розрахункове обслуговування, а також сплатити комісії, штрафи та пені, передбачені умова-ми кредитного договору. Вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 12 393 512 грн. 75 коп., без ПДВ, що є ринковою вартістю предмета іпотеки, визначеною на підставі звіту від 07.02.2017 про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ТзОВ «Південно-Українське бюро кон-салтингу та оцінки».(пункт 1.9 Іпотечного договору від 05.04.2017). Сторони погодили, що іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (частково-го невиконання) позичальником своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним догово-ром.(п.3.2 Іпотечного договору). У відповідності до пункту 3.3 Іпотечного договору, звернення стягнення і реалізація предме-та іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку відповід-но до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснене у позасудовому порядку шляхом: продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким споро-бом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону Украї-ни «Про іпотеку»; переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».(п.4.1 Іпотечного договору). Відповідно до пунктів 4.4-4.5 Іпотечного договору у разі, якщо задоволення вимог іпотеко-держателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі цього договору, право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством України, у будь-який час на розсуд іпотекодержателя після закінчення 30-денного строку виконання вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та/або умов цього договору у разі, якщо ця вимога не буде задоволена іпотекодавцем у добровільному порядку. В день переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, заборгованість за кредитним договором по сплаті кредиту, процентів за корис-тування кредитними коштами, збитків, неустойки, а також заборгованість по відшкодуванню вит-рат, пов`язаних із зверненням стягнення на Предмет іпотеки, утриманням та збереженням пред-мета іпотеки вважається повернутою за рахунок вартості предмета іпотеки, прийнятого у влас-ність. З повідомлення Банку від 18.03.2019 №14-001-10468-2019 та доданого до нього витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02. 2019 №157157971 вбачається, що 21.02.2019 державним реєстратором Хмельницького бюро тех-нічної інвентаризації прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45642525 від 21.02.2018, на підставі якого за ПАТ АБ «Південний» зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, переданий в іпотеку на підставі Іпотечного договору серія та номер 201, виданого 05.04.2017 видавник: Київський міський нотаріальний округ, вимоги з розпискою серія та номер 14-15094БТ виданої 16.03.2018, видавник: ПАТ АБ «Південний». Вар-тість предмета іпотеки було визначено на підставі незалежної експертної оцінки у сумі 5 800 103 грн. 27 коп.(т.2, арк.справи 11-13, 73). Крім того, під час повторного розгляду справи судом першої інстанції Банком подано суду письмові пояснення до заяви з грошовими вимогами з розрахунком заборгованості, обрахованої з урахуванням вказівок Верховного суду, викладених в постанові від 27.02.2020 у справі №918/99/19. Так, за підрахунками Банку станом на 06.03.2019 заборгованість боржника-ТзОВ «Мілк Ворд» складає 16 309 044 грн. 84 коп., яку Банк просить суд визнати та включити до реєстру вимог до боржника.(т.1а-1, арк.справи 41-49, 61-68). В подальшому Банк уточнив заявлені вимоги і з урахуванням припинення зустрічних вимог банку та ТзОВ «Мілк Ворд» у розмірі 7 793 223 грн. 04 коп., просив суд визнати заявлені креди-торські вимоги та включити їх до реєстру вимог боржника ТзОВ «Мілк Ворд» у розмірі 8 515 821 грн. 80 коп. ПАТ АБ «Південний» зазначає про припинення частини зобов`язань у сумі 7 793 223 грн. 04 коп., шляхом їх зарахування, оскільки 07.04.2020 Банк надіслав ТзОВ «Мілк Ворд» заяву про зарахування зустрічних вимог на суму 7 793 223 грн. 04 коп., які виникли у кредитора перед боржником за визнаним судом недійсним правочином (Договір купівлі-продажу від 16.04.2018) і з моменту вчинення такої заяви, зобов`язання сторін вважаються припиненими. Копії цієї заяви надіслано всім учасникам справи та розпоряднику майна боржника.(т.1а-1, арк.справи 101-104). Крім того, оригінал вказаної заяви із відміткою кур`єрської служби про відмову представника Від-повідача від отримання відправлення оглянуто в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.10. 2020. Як зазначалось вище, ухвалою від 08.07.2020 господарський суд Рівненської області визнав вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до Товариства з об-меженою відповідальністю «Мілк Ворд» в розмірі 8 515 821 грн. 80 коп., черговість задоволення вимоги - четверта; судовий збір за подання заяви в сумі 3 842 грн. 00 коп., черговість задоволення вимоги - перша із включенням їх до реєстру вимог кредиторів.(т.2-а, арк. справи 8-17). Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга Товариства частково обґрунтована, а ухвалу суду першої інстанції належить змінити, з огляду на наступне: Предметом скарги є підставність задоволення вимог Банку та включення їх до реєстру кре-диторів у процедурі банкрутства боржника. Верховний суд у складі колегії судів Касаційного господарського суду у постанові від 27.02. 2020 скасовуючи прийняті у справі рішення на направляючи справу на новий розгляд зазначив, що при новому розгляді справи судам необхідно визначаючи розмір заборгованості боржника, належ-ним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розраху-нок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок. При цьому, обґрунтованість нарахування про-центів за період з 24.04.2019 по 25.02.2019 в сумі 2 740 287 грн. 70 коп. залишено без відповідної оцінки та уваги судами попередніх інстанцій. Переглядаючи ухвалу у даній справі, колегія суддів зауважує, що ч.ч. 1, 6 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції на час заявлення вимог Банком та первісному розгляду їх судом (надалі в тексті - Закон про банк-рутство) визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провад-ження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи від-хиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні госпо-дарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі ті, щодо яких були заперечення борж-ника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що виз-нані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. (Аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17). Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, ви-ходячи з вимог статті 25 Закону про банкрутство обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладе-на у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16). Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимо-гу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у поста-новах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/ 18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належ-ність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи стверджується, що обґрунтовуючи заявлені кредиторські вимоги Банк зазначає, що через прострочення ТзОВ «Мілк Ворд» сплати грошових коштів за кредитним догово-ром №AL2017-01193, обчислена на підставі п.4.2 Кредитного договору та ст.625 ЦК України, сума заборгованості станом на 26.02.2019 складала 20 252 294 грн. 89 коп. з яких: 15 254 244 грн. забор-гованість за тілом кредиту, 669 397 грн. 58 коп. заборгованість за строковими відсотками (нарахова-ними станом на 24.04.2018), 76 271 грн. 22 коп. комісія за щорічне обслуговування кре-диту (за період з 03.04.2017 по 26.03.2018), 2 898 833 грн. 37 коп. пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (за період з 27.08.2018 по 26.02.2019), інфляційні втрати 947 194 грн. 79 коп.(нарахо-вані за період з 24.04.2018 по 26.02.2019), 406 353 грн. 93 коп. відсотки за неправомірне користу-вання боржником грошовими коштами (нараховані за період з 24.04.2018 по 26.02.2019). При цьому, Банк зауважує, що 26.02.2019 заборгованість за кредитним договором №AL2017-01193 в позасудовому порядку була частково погашена, оскільки Банк керуючись ст.37 Закону України «Про іпотеку» та розділом 4 Іпотечного договору - звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності за вартістю визначеною на підставі неза-лежної експертної оцінки - 5 800 103 грн. 27 коп. Відповідно до п.2.3 Кредитного договору при поверненні кредиту, в тому числі частковому, Позичальник сплачує заборгованість в день повер-нення в наступному порядку: прострочені проценти; прострочена плата за кредитне обслугову-вання; нараховані проценти; зарахована плата за кредитне обслуговування; прострочений кредит; кредит; пеня, штраф. Пунктом 2.3.1 Кредитного договору встановлено право Банку має право змінювати черговість виконання зобов`язання Позичальника за цим Договором і спрямовувати кошти, отримані від Позичальника або від реалізації предмета застави, на виконання зобов`язань Позичальника без дотримання черговості, передбаченої п.2.3 цього Договору. Про заміну черго-вості виконання зобов`язань Банк повідомляє Позичальника додатково, на його письмову вимогу. Тому Банк зарахував 5 800 103 грн. 27 коп. як: - 406 353 грн. 93 коп. відсотки за неправо-мірне користування боржником грошовими коштами (нараховані за період з 24.04.2018 по 26.02. 2019); - 76 271 грн. 22 коп. комісія за щорічне обслуговування (за період з 03.04.2017 по 26.03.2018) - 669 397 грн. 58 коп. заборгованості за строковими відсотками (нарахованими станом на 24.04. 2018); - 947 194 грн. 79 коп. інфляційні збитки (нараховані за період з 24.04.2018 по 26.02.2019); - 2 898 833 грн. 37 коп. пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов язання(за період з 27.08.2018 по 26.02.2019); 802 052 грн. 38 коп. заборгованість за тілом кредиту. Банк зазначає також про припинення частини зобов`язань в сумі 7 793 223 грн. 04 коп. шляхом їх зарахування, позаяк 07.04.2020 Банк надіслав боржнику-ТзОВ «Мілк Ворд» заяву про зарахування зустрічних вимог на суму 7 793 223 грн. 04 коп., які виникли у кредитора перед борж-ником за визнаним судом недійсним правочином (Договір купівлі-продажу від 16.04.2018). Банк зауважує, що з моменту вчинення такої заяви, зобов`язання сторін вважаються припиненими. Відповідно до статті 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за раху-нок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За змістом частини 1 статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави. Одним із видів застави відповідно до приписів статті 575 ЦК України є іпотека. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпе-чення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпе-ченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Положення статті 33 Закону України «Про іпотеку» узгоджуються з приписами частини п`ятої статті 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне пра-во), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задово-лення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі. Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верхов-ного Суду від 14.11.2018 у справі №910/2535/18, від 19.09.2019 у справі №910/9508/17). Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин. Позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передбачене статтею 36 Закону України «Про іпотеку». Закон визначає, що умовами здійснення позасудового врегулювання є: необхідність визна-чення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застережен-ням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, та наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу. Нас-лідком завершення позасудового врегулювання є недійсність наступних вимог кредитора (іпотеко-держателя) до боржника щодо виконання основного зобов`язання (висновок викладений у поста-нові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №904/ 4356/17). Проте нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення, наприклад, окрім іпотеки, отримати в заставу від цього ж боржника рухоме майно тощо. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпо-текодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником . Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедли-вості та розумності (наведеної правової позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду в постановах від 14.11.2018 у справі №910/2535/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16, від 19.09.2019 у справі №910/9508/17). У даній справі судами встановлено, що зобов`язання за кредитними договорами були забез-печені як договором поруки, так і договорами іпотеки, застави. В свою чергу вартість визначеного в іпотечному договорі предмета іпотеки за домовленістю сторін становить 12 393 512 грн. 75 коп. без ПДВ та предмету застави за договором застави стано-вить 18 959 684 грн. 95 коп. без ПДВ, які окремо не покривають розміру заборгованості боржника перед Банком. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що в разі коли сума, одержана заставо-держателем від реалізації предмета застави (іпотеки) не покриває його вимог за основним зобов`я-занням на отримання суми, якої не вистачає (решти суми) за рахунок іншого виду забезпечення. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у пов-ному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечу-ються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збе-реження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушен-ням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання борж-ником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки - майновий пору-читель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (стаття 11 Закону України «Про іпо-теку»). У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абзац п`я-тий статті 28 Закону України «Про заставу», абзац третій частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається вихо-дячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`я-занням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 по даній справі - Закон про банк-рутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення. Таким чином, у даній справі встановленню підлягає розмір заборгованості за тілом кредиту, а також іншими нарахуваннями у відповідності до умов Кредитного договору та законодавства. Крім того, з урахуванням того, що Боржник у даній справі є одночасно як майновим, так і фінан-совим поручителем встановленню також підлягає обсяг його зобов`язань перед банком. Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що з моменту укладення 03.04.2017 Генеральної угоди в тому числі кредитних договорів №AL2017-01194 та №AL2017-01193 між Бан-ком, ТзОВ «ТД «Мілк-Маркет» та ТзОВ «Мілк Ворд» виникли кредитні відносини, оскільки взає-мовідносини сторін підпадають під дефініцію статті 1054 ЦК України, коли за кредитним догово-ром банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кре-дит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлю-ються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника по-вернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому, факт існування боргу та його розмір за кредитним договором №AL2017-01194 встановлено у судовій справі №916/1075/18 та становить 1 856 853 грн. 22 коп. і не потребує додат-кового доказування. З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення 03.04.2017 Договору поруки, ТзОВ «Мілк Ворд» поручилось перед Банком за виконання ТзОВ «ТД «Мілк-Маркет» зобов`язань за Кредитним договором, оскільки в силу ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель пору-чається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель, згідно зі ст.554 ЦК України, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо догово-ром поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель від-повідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, про-центів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Як уже зазначалось Боржник одночасно є поручителем, заставо- та іпотекодавцем. Правовідносини щодо договорів іпотеки здійснюються з урахуванням приписів ст.ст.572-593 ЦК України та вимог Закону України «Про іпотеку». Так, відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником ос-новного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо прі-оритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її ви-никнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Аналогічно врегульовано наслід-ки невиконання основного зобов`язання і ст.589 ЦК України. Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлю-ються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.(ч.1 ст.1048 ЦК України). Позичальник, згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в по-рядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встанов-лено договором. Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК Укра-їни). Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його вико-нання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість позичальника за тілом кредиту, комісією та процентах за користування кредитними коштами згід-но договору №AL2017-01193 стверджується матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням про перерахування кредиту в сумі 18 000 000 грн., випискою з банку по рахунку із зазначенням проведених платежів та їх зарахувань, повідомленням від 16.03.2018 про наявну заборгованість в сумі 15 254 244 грн. за тілом кредиту та 304 490 грн. 63 коп. за строковими процентами згідно Кредитного договору з вимогою її погашення в 30-ти денний строк та попередженням про можли-ве звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обладнання будь-якій особі, в поряд-ку визначеному статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Зазначена вимога вручена нарочно представникам позичальників 23.03.2018, що під-тверджується підписами директорів юридичних осіб та відтисками печаток останніх.(т.1-А, арк. справи 178-184). Звернувшись до боржників з письмовими вимогами про дострокове погашення всієї забор-гованості, Банк змінив строк виконання зобов`язань за Кредитними договорами, а тому останні припинили свою дію. Така ж правова позиція в аналогічній справі висловлена Верховним Судом в постанові від 14.02.2018р. у справі №564/2199/15-ц (провадження №61-2404св18). Відтак, колегія суддів вважає, що Кредитний договір №AL2017-01193 припинив свою дію з моменту спливу 30 днів після звернення Банку з вимогами про дострокове погашення всієї забор-гованості. Разом з тим, зобов`язання, які виникли на підставі цих Договору не припинилися. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, перед-бачена ч.1 ст.1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повер-нення кредиту. При цьому, колегія судів зауважує, що після спливу визначеного договором строку кредиту-вання чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України - право кре-дитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняєть-ся. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, станом на 24.04.2018 після спливу 30-ти денного строку, у Банку припини-лось право нараховувати строкові відсотки та комісію на підставі умов Кредитного договору № AL2017-01193. Натомість виникло право нараховувати -3% річних та інфляційні на підставі статті 625 ЦК України до моменту звернення до суду із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство. Як вбачається з матеріалів справи Банк заявив до включення до реєстру вимог кредиторів, зокрема вимоги про стягнення пені за період з 27.08.2018 по 26.02.2019, тобто по спливу чотирьох місяців з моменту отримання боржником вимоги про дострокове погашення заборгованості та за останні півроку до звернення із вимогами до суду. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України). Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Право-чин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.(стаття 547 ЦК України). Досліджуючи підставність нарахування пені, колегія суддів зауважує, що Банк заявив пеню за період з 27.08.2018 по 26.02.2019, однак матеріалами справи стверджено, що з 24.04.2018 з моменту спливу 30-денного строку після звернення Банку з вимогами про дострокове погашення всієї заборгованості - Кредитний договір №AL2017-01193 припинив свою дію. Жодних інших обумовлених письмово домовленостей щодо можливості нарахування пені Банком та позичальником не передбачено, тому після припинення кредитних відносин пеня нара-хована безпідставно, що не було враховано судом першої інстанції і зумовлює скасування ухвали суду в цій частині. Перевіривши розрахунок решти вимог, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 26.02. 2019 у Боржника як майнового та грошового поручителя існувала заборгованість в сумі 15 254 244 грн. за тілом кредиту, 669 397 грн. 58 коп. заборгованості за строковими відсотками (нарахованими станом на 24.04.2018), 76 271 грн. 22 коп. комісії за щорічне обслуговування кредиту (за період з 03.04.2017 по 26.03.2018), а також 947 194 грн. 79 коп. інфляційних втрат (нарахованих за період з 24.04.2018 по 26.02.2019) та 406 353 грн. 93 коп. -3% річних за період з 24.04.2018 по 26.02.2019. Крім того, з огляду на державну реєстрацію за ПАТ АБ «Південний» права власності на цілісний майновий комплекс, переданий в іпотеку на підставі Іпотечного договору, вартість якого визначено на підставі незалежної експертної оцінки у сумі 5 800 103 грн. 27 коп.(т.2, арк.справи 11-13, 73), - колегія суддів вважає правомірним зменшення кредиторських вимог на зазначену су-му, оскільки така реєстрація чинна і ніким не оспорена, і не скасована. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними твердження Скаржника про неповноту визначення періоду заборгованості за кредитом, оскільки виписки з банку по рахунку, повідом-лення про дострокове погашення боргу та здійснені позичальником проплати стверджують на пе-реконання колегії суддів підставність нарахованих сум.(т.1а-1, арк.справи 49). Відхиляються і посилання апелянта на неможливість нарахування на суму заборгованості як іпотекодавцеві 947 194 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 406 353 грн. 93 коп. -3% річних за період з 24.04.2018 по 26.02.2019, оскільки будучи не лише іпотекодавцем, а й поручителем Това-риство поручилось за виконання всіх зобов`язань позичальника за Кредитним договором №AL2017-01193. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає частково обґрунтованими вимоги ПАТ АБ «Південний» до боржника-ТзОВ «Мілк Ворд» за Кредитним договором №AL2017- 01193 від 03.04.2017 в сумі 11 553 358 грн. 25 коп. та за Кредитним договором №AL2017-01194 від 03.04. 2017 в сумі 1 856 853 грн. 22 коп. Разом з тим, Банк вважає припиненою частину зобов`язань у сумі 7 793 223 грн. 04 коп. шляхом їх зарахування, зазначаючи про надіслання боржнику-ТзОВ «Мілк Ворд» 07.04.2020р. зая-ви про зарахування зустрічних вимог на суму 7 793 223 грн. 04 коп., які виникли у кредитора перед боржником за визнаним судом недійсним правочином-Договором купівлі-продажу від 16.04. 2018 і з моменту вчинення такої заяви, зобов`язання сторін вважає припиненими. Копії цієї заяви надіслано всім учасникам справи та розпоряднику майна боржника. Як вбачається з рішення господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 у справі №918/99/19 - судом встановлено, що Договір купівлі-продажу обладнання від 16.04.2018 укладено ПАТ АБ «Південний» та ТзОВ «Рента Компані» з порушенням вимог чинного законодавства і на цій підставі вказаний правочин визнано недійсним. Правові наслідки недійсності правочину визначені ст.216 ЦК України, згідно частини пер-шої якої - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повер-нення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкоду-вання. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окре-мих видів недійсних правочинів (ч.3 ст.216 ЦК України). Спеціальним законом який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи є Кодекс України з процедур банкрутства. Згідно положень ст.42 цього Кодексу, в процедурі розпорядження майном боржника за заявою арбітражного керуючого або кредитора, господарський суд може визнати правочин недійс-ним. У разі визнання недійсними правочинів боржника, кредитор зобов`язаний повернути до скла-ду ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існува-ли на момент вчинення правочину (ч.3 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства). З матеріалів справи вбачається, що майно, яке складало предмет Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, визнаного судом в процесі розгляду справи про банкрутство ТзОВ «Мілк Ворд» - у ПАТ АБ «Південний» відсутнє. Крім того, оскільки Банк виступав за цим правочином продавцем від імені боржника і право власності на це майно перейшло до третьої особи, то (за відсутності доброї волі з боку покупця) - повернення об`єкту визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу можливо лише в примусовому порядку (за рішенням суду). Однак матеріали справи не містять доказів витребування майна в натурі чи звернення будь-якої із зацікавлених осіб до суду про застосування такого заходу в порядку реституції чи віндикації. Як вбачається зі Звіту про незалежну оцінку майна (т.1-а, арк.справи 185-215), на момент вчинення Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, ринкова вартість майна, яке складало предмет визнаного судом недійсним правочину визначена в розмірі 7 793 223 грн. 04 коп. Одним із доводів апеляційної скарги є те, що звіт про оцінку нерухомого майна не відоб-ражає його реальної вартості та є заниженим. Проте, колегія суддів вважає такі посилання апелянта безпідставними, оскільки звіт був складений та діяв фактично для укладення Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, який в межах цієї справи визнано недійсним. Провадження у даній справі про банкрутство відкрито 06.03.2019, однак ТзОВ «Мілк Ворд» не витребувало і не ставило вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до 21.09.2020. Рецензію на звіт про незалежну оцінку майна - рухомих речей та обладнання згідно договору застави від 04 квітня 2017 року та додатками від 18.09.2020 Товариство подало лише на стадії апеляційного оскарження. При цьому, разі витребування майна з чужого незаконного володіння вимоги всіх кредиторів до Боржника будуть задоволені в тому числі шляхом реалізації такого майна та збільшення ліквідаційної маси за його рахунок. Частиною 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою задоволення вимог кредиторів, у випадку неможливості повернути майно в натурі за визнаним судом недійсним пра-вочином, кредитор зобов`язаний відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За таких обставин, враховуючи, що зібраними у справі доказами підтверджується неможли-вість повернення кредитором АТ АБ «Південний» до ліквідаційної маси майна в натурі, відчуже-ного за недійсним правочином і тому Банк зобов`язаний відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Як вбачається з залученого до матеріалів справи Звіту про незалежну оцінку майна (т.1-а, арк.справи 185-215), на момент вчинення Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, ринкова вар-тість майна, яке було предметом визнаного судом недійсним правочину складала 7 793 223 грн. 04 коп., а тому суд погоджується з твердженням Банку про існування у нього грошового зобов`язання перед боржником саме на цю суму. Тобто у кредитора-ПАТ АБ «Південний» виник обов`язок сплатити грошові кошти на користь боржника ТзОВ «Мілк Ворд» у сумі 7 793 223 грн. 04 коп., в той же час останній є боржником перед Банком за грошовими зобов`язаннями в загальній сумі 13410211 грн. 22 коп. Згідно положень ст.601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встанов-лений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійс-нюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України, згідно частини 3 статті 203 якого, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Тобто згідно наведених норм закону, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Не заборонено законом і випадки часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру пер-шого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Проаналізувавши положення ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України, колегія суддів погод-жується із висновком суд першої інстанції, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними. Причому правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підс-тави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які виплива-ють із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахуванням можуть бути припи-нені зобов`язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провад-ження щодо виконання одного із зустрічних зобов`язань. Згідно частини 2 статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 ГК України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Тобто, це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Як вбачається з матеріалів справи, заяву про зарахування зустрічних вимог надіслано борж-нику 07.04.2020, що підтверджується описом вкладення (т.1а, арк.справи 104) та відправленням, оглянутим в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.10.2020. Крім того, примірник вказаної заяви було також надіслано іншим учасникам справи, що вказує про обізнаність щодо укладеного правочину всіх учасників судового провадження. До того, примірник заяви про припинення зобо-в`язання, шляхом зарахування зустрічних вимог з відповідними доказами подано 21.04.2020 до суду та залучено до матеріалів справи і цей факт додатково свідчить про обізнаність учасників справи про існування такого правочину та, у випадку його невизнання, давало можливість на його оскарження у встановленому законом порядку будь-кому із учасників. Матеріали справи свідчать, що жоден із учасників справи не заперечив проти цього право-чину та не оспорив його у встановленому порядку до суду. За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави ставити під сумнів його правомірність та не приймати до уваги умови щодо припинення частини зобов`язань, шляхом зарахування зустрічних вимог. Щодо правомірності та можливості укладення такого правочину в процедурі банкрутства, зокрема і співідношення з мораторієм на задоволення вимог кредиторів, введеним з відкриттям провадження у справі, то як зазначенено в частині 2 пункту 8 статті 41 Кодексу України з питань банкрутства, щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цьо-го часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. Тобто, враховуючи, що господарським судом у цій справі не винесено постанови про виз-нання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації, мораторій на задоволення вимог забезпечених кредиторів припинив свою дію автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном. З огляду на зазначене, Банк є забезпеченим кредитором і станом на день розгляду заяви про визнання його вимог, загальний розмір грошових вимог до боржника у сумі 13 410 211 грн. 47 коп. за Кредитними договорами №AL2017-01193 та № AL2017-01194 від 03.04.2017 підтверджується зібраними у справі доказами, то з урахуванням заяви про припинення частини зобов`язань шляхом зарахування - розмір грошових вимог Банку до Товариства визнається апеляційним судом у загаль-ній сумі 5 616 988 грн. 43 коп. (13 410 211 грн. 47 коп. - 7 793 223 грн. 04 коп.). Відповідно до ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банк-рутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банк-рутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття про-вадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відпо-відно до цього Кодексу. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засі-дання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники про-вадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання гос-подарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кре-диторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію борж-ника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за резуль-татами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кре-дитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що суд безпідставно не відклав розгляд справи, оскільки Боржник був повідомлений про дату та час засідання та будучи юридичною особою не обмежений колом осіб на представництво. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засі-данні. Відтак неявка учасника судового процесу в судове засідання за умови належного повідом-лення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Банку до Товариства підтверджені в сумі 5 616 988 грн. 43 коп., оскільки Банк був не вправі нараховувати пеню за пері-од 27.08.2018 по 26.02.2019 в сумі 2 898 833 грн. 37 коп., що не було враховано судом першої інстанції, а тому ухвалу суду першої інстанції належить змінити в частині розміру грошових вимог Банку, які підлягають задоволенню. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в ухвалі, що призвело до ухвалення частково необґрунтованого судового рішення. Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України та ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2020 у справі №918/99/19 задоволити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.07.2020 у справі №918/99/19 змінити, виклавши пункт 1 резолютивної частини в такій редакції: «

1. Визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до божника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» (33028, вул.Г.Мазепи, 31 оф.1, м.Рівне, код ЄДРПОУ 38346157) в розмірі 5 616 988 грн. 43 коп., черговість задоволення вимоги - четверта; судовий збір за подання заяви в сумі 3 842 грн., черговість задоволення вимоги - перша.».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

4. Матеріали справи №918/99/19 повернути господарському суду Рівненської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Розізнана І.В. Суддя Мельник О.В.