Постанова 4874 № 924/197/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 21 жовтня 2020 року Справа № 924/197/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є. секретар судового засідання Мазур О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. (ухвалене о 17:20 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 03.07.2020р.) у справі № 924/197/20 (суддя Музика М.В.) за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина" за договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" за участю представників сторін: від Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" - Савчук Ю.М.; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке - не з`явився; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" - Перепелиця О.С. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Агрофірма "Гізівщина" звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати припиненою поруку ПП "Агрофірма "Гізівщина" за договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ПП "Агрофірма "Гізівщина". В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя строк поруки сплив. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. у справі № 924/197/20 в задоволенні позову Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" - відмовлено. Стягнуто з приватного підприємства "Агрофірма Гізівщина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" 57000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 30.03.2018 р. між сторонами у справі укладено Договір поруки №2П/10АФ-15, за умовами якого позивач поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" за належне виконання ТОВ "Серединецьке" умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу. Судом встановлено, що відповідачами 13.07.2016 р. та 30.03.3018 р. укладено додаткові угоди №2 та №3 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2016 р/, якими змінено графік сплати лізингових платежів, а також ціну договору, однак матеріалами справи не підтверджено обізнаність позивача із умовами вказаних вище додаткових угод. За таких обставин, врахувавши п. 6.3. Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р., суд дійшов до висновку, що позивач відповідає за зобов`язаннями ТОВ "Серединецьке" в обсязі, визначеному Договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. без внесених змін. Проаналізувавши п. 6.2. Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. суд вказав, що сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред`явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції ст. 559 ЦК України станом на момент укладення договору поруки, а саме трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителя за простроченими зобов`язаннями по кожному із періодичних платежів. Враховуючи, що останній платіж по Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.3015р. (без врахування додаткових угод) мав відбутися до 20.12.2017 р., суд вказав, що позивачем не доведено пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу для звернення із вимогою до поручителя. Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Розглядаючи спірні правовідносини суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 11, 509, 526, 546, 553, 554, 599, 626, 628 ЦК України. Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. у справі № 924/197/20 змінити в мотивувальній частині, з огляду на таке. Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необізнаності позивача із умовами додаткових угод № № 2, 3 до Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. та наявності його відповідальності у межах вказаного договору без внесених змін до нього (зі сплати платежів по лізингу до 20.12.2017 р.), й відповідно строку поруки позивача до 20.12.2020 р. Зазначає, що пунктами 6 додаткових угод від 13.07.2016 р. та від 30.03.2018 р. встановлено, що вони вступають в силу з моменту їх підписання сторонами, є невід`ємною частиною Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., і діють до закінчення його строку дії. Згідно умов Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. позивач поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" за належне виконання ТОВ "Серединецьке" умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу. Відповідно до п. 1.3. Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Скаржник звертає увагу, що сторони при укладенні Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд прийняли даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши вказаний договір, а тому всі його умови з моменту укладення стали однаково обов`язковими для виконання сторонами. Зазначає, що пунктом 12.4. Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. узгоджено, що всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додатковою угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. Вказує, що пунктами 6 Додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 р. та Додаткової угоди № 3 від 30.03.2018 р. встановлено, що останні є невід`ємною частиною Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек", з огляду на вказане, вважає, що за змістом договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. його предметом (основним договором) є Договір фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. з урахуванням додаткових угод №2 та №3 до цього договору фінансового лізингу, які є його невід`ємною частиною. А тому, на думку скаржника позивач погодився з обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором станом на дату укладення договору поруки - 30.03.2018 р. За таких обставин, вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необізнаності позивача із умовами Додаткових угод №№2, 3 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.3015 р. та наявності його відповідальності у межах вказаного договору без внесених змін до нього (зі сплати платежів по лізингу до 20.12.2017), й відповідно строку поруки позивача до 20.12.2020 р., не відповідає встановленим обставинам справи, та підлягає зміні. З огляду на вказане, ТОВ "Агротек" просить змінити рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року у справі № 924/197/20 в його мотивувальній частині з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Приватне підприємство "Агрофірма "Гізівщина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. З рішенням суду першої інстанції не погодився і позивач, який подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, за змістом якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. у справі № 924/197/20 скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити, виходячи з наступного. Позивач, з аналізу умов Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року, який укладений між ТОВ "Агротек", ПП "Агрофірма "Гізівщина" та ТОВ "Серединецьке", Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015року, який укладений між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" та нормативно-правових актів, які регулюють дані відносини, вважає, що порука у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції яка діяла на моменту укладення договору поруки, є припиненою. Положенням пункту 6.2. Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. передбачено, що строк дії Договору поруки не перевищує дати виконання основного зобов`язання за основним договором, що становить 20 грудня 2017 року. Така твердження випливає з першого та другого речення ч.4 ст.559 ЦК України. Перше речення визначає, що в Договорі має бути зазначено чітко строк дії договору, а не що інше. Друге речення визначає, якщо строк дії договору співпадає зі строком виконання основного зобов`язання, то порука припиняється через шість місяців, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя. У пункті 6.2. Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. сторони чітко визначили строк дії договору поруки, а саме початок дії договору з моменту його підписання, а припинення у строк виконання зобов`язання за основним договором (20 грудня 2017 року). Трирічний термін для пред`явлення вимоги до Поручителя з дня настання строку виконання основного зобов`язання є правом лізингодавця звернутися з вимогою до поручителя. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №641/9926/15-ц зазначає, що дія договору до настання певних обставин не означає, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу. З посиланням на практику суду касаційної інстанції зазначає, що оскільки договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, так як умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов`язань боржника за основним договором, зазначає, що ТОВ "Агротек" мав в шестимісячний строк від дня порушення ТОВ "Серединецьке" своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015 року пред`явити вимогу до поручителя. Враховуючи, що ТОВ "Агротек" не реалізував своє право на звернення протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання на пред`явлення вимоги до поручителя (ПП "Агрофірма "Гізівщина") позивач вважає, що порука, якою забезпечене зобов`язання за договором фінансового лізингу є припиненою. За наведеного вище, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне. За змістом договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. його предметом (основним договором) є Договір фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. з урахуванням додаткових угод №2 та №3 до цього договору фінансового лізингу, які є його невід`ємною частиною. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/490/19, предметом якої був розгляд тотожного за своїм змістом договору поруки, якою зазначено, що виходячи з дат укладення додаткових угод до Основного договору (13.04.2016р., 30.03.2018 р.) та дати укладення Договору поруки (30.03.2018 р.), а також враховуючи наведені умови Договору поруки, судом першої інстанції відхилено посилання позивача на його неповідомлення про внесення змін до Основного договору. Відповідно до п. 6.2. договору поруки №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється. якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Сторони у спірному договорі поруки за взаємною згодою встановили строк дії поруки позивача, що не суперечить законодавству, а саме: в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором. ТОВ "Агротек" зазначає, що якщо брати до уваги первісний графік внесення лізингових платежів по Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., порука позивача за зобов`язаннями відповідача 1 перед відповідачем 2, що випливає із договору фінансового лізингу від 11.03.2015 р. №10АФ-15, не є припиненою. ТОВ "Агротек" звернулося у межах трирічного строку, встановленого пунктом 6.2 Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р., до поручителя - ПП "Агрофірма "Гізівщина" за простроченими зобов`язаннями лізингоодержувача - ТОВ "Серединецьке" по Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. Враховуючи вищевикладене, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020 у справі 924/197/20 без змін. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від представника ПП "Агрофірма "Гізівщина" до суду апеляційної інстанції надійшли письмовий виступ у дебатах та доповнення до нього, відповідно до яких представник вказує, що ТОВ "Агротек" посилається на те, що порука не припинилася у зв`язку з тим, що в межах 3-х річного терміну ТОВ "Агротек" звернулося до суду із позовною заявою про стягнення зобов`язання за Договором фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015 року та договорами поруки, які забезпечували його виконання, зокрема Договір поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та Договір поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р. Господарським судом Хмельницької області даний спір розглянуто та ухвалено 27 липня 2020 року у справі №904/7638/17 ухвалено рішення, яким суд відмовив ТОВ "Агротек" у стягненні з поручителів (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина") у зв`язку з тим, що порука за Договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 р. та 2П 10АФ-15 від 30.03.2018 р. у відповідності до ч. 1 ст.559 ЦК України є припиненою. Вказує, що до аналогічного висновку прийшов Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 19 жовтня 2020 року у справі №904/7638/17 за змістом, якої вбачається, що порука ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року припинена. Враховуючи вищевикладене, просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" задоволити повністю, рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року у справі №924/197/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" задоволити повністю. В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представник Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та письмовому виступі в дебатах з доповненнями до нього. Вказав, що порука ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року припинена. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року у справі №924/197/20 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. В задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Агротек" просив відмовити. Представник ТОВ "Агротек" в судових засіданнях надав пояснення відповідно до яких вказав, що порука ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року не припинена у зв`язку із пред`явленням позову до лізингоодержувача та поручителя в межах трирічного строку. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив суд змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року у справі №924/197/20 та задоволити апеляційну скаргу ТОВ "Агротек", а апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Гізівщина" залишити без задоволення. Також вказав, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2020 року у справі №904/7638/17 не може бути взяте до уваги, оскільки в його резолютивній частині не вказано про припинення поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина". В судові засідання 19.10.2020 р. та 20.10.2020 р. представник ТОВ "Серединецьке" не з`явився. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що ТОВ "Серединецьке" було належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції по справі № 924/197/20, електронне листування, поштове повідомлення, направлене ТОВ "Серединецьке" (т. 2, а. с. 82-83, 88), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ "Серединецьке". Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Агротек" слід відмовити, апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Гізівщина" задоволити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 11.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №10АФ-15 (далі Договір; т. 1, а. с. 11-13), за умовами п. 1.1 якого відповідно до умов цього договору лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язаний прийняти майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення цього договору наведені в додатку №1 "Специфікація". Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 250000 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 5425000 грн. (вартість майна). Відповідно до п. 3.2 Договору майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акту приймання-передачі майна. Згідно з п. 4.1 Договору всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі. Пунктом 4.4 Договору передбачено, зокрема, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. В п. 4.5 Договору сторони узгодили, що лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна. Пунктом 5.3.1 Договору передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або і повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Вилучення майна у лізингоодержувача не звільняє останнього від обов`язку сплати всіх несплачених до дати вилучення майна лізингових платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій. За умовами п. 6.1. Договору право власності на майно переходить до лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеного у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. На підтвердження переходу права власності до лізингоодержувача сторони підписують договір купівлі-продажу (викупу) майна. Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти відсотків річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України). За умовами п. 8.1.1 Договору він може бути розірваний в однобічному порядку з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору. Припинення дії договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором, що мали місце під час його дії (п. 8.5 Договору). Згідно з п. 10.1 Договору ціна договору становить гривневий еквівалент 314117,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348 грн. 67 коп. Відповідно до п. 11. 1 Договору строк дії договору з 11.03.2015 р. по 20.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору. В п. 11.2 Договору зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому. Згідно із п. 11.3 Договору розірвання або припинення договору, а так само відмова сторони від договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов`язань по ньому. Пунктом 12.1 Договору передбачено, що специфікація, графік та акт приймання-передачі майна є невід`ємними частинами цього договору. За умовами п. 12.4 Договору всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додаткової угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. У додатку №1 до Договору лізингу "Специфікація майна" сторони погодили найменування майна - трактор John Deere 8335R, вартість з урахуванням ПДВ - 250000 доларів США (т. 1, а. с. 14). Додатком №2 до договору лізингу "Графік внесення лізингових платежів" визначено строки платежів (останній - 20.12.2017 р.), суми, які компенсують частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ, платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ, та суми чергового лізингового платежу, доларів США (т. 1, а. с. 15). В подальшому, 13.07.2016 р. сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору (далі - Додаткова угода №2), в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., виклавши п. п. 10.1., 10.2.1. та Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2) у новій редакції (т.1, а. с. 16)-17. Зокрема, п. 10.2.1 викладено в редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 83931,15 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 1821305 грн. 96 коп. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору". Пункт 10.1 викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 335181,15 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 7273430 грн. 96 коп. (надалі - Ціна Договору)". Також викладено в новій редакції Додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж - 20.12.2017 р.). Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за жовтень 2015 - червень 2016 року в розмірі 96772,15 доларів США. Також, сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р., виклавши його у такій редакції: "7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України)". У п. 5 Додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. до 20.12.2017 р. включно. 30.03.2018 р. сторони уклали до договору лізингу Додаткову угоду №3 (далі - Додаткова угода №3), за умовами якої станом на 30 березня 2018 року сторони зафіксували, що зобов`язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 232030,69 доларів США (т. 1, а. с. 18-19). Згідно з п. 2 Додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни до Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 р. Зокрема, сторонами викладено в новій редакції п.10.2.1 Договору: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 90730,47 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становлять 1968851 грн. 20 коп. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п.3.5.2 Договору". Пункт 10.1 Договору викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 341980,47 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 7420976 грн. 20 коп. (надалі - Ціна Договору)". Крім того, в новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2) (останній платіж - 20.06.2019 р.). В п. 3 Додаткової угоди №3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за період жовтень 2015 - грудень 2017 року в розмірі 257427,44 Доларів США. Також, враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони продовжили строк дії договору фінансового лізингу № 10АФ-15 від 11.03.2015 р. до 20.06.2019 р. включно (п. 5 додаткової угоди №3). Поруч з тим, 29.03.2018 р. зборами власників ПП "Агрофірма "Гізівщина" надано згоду на укладення ПП "Агрофірма "Гізівщина" з ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання ТОВ "Серединецьке" грошових зобов`язань за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями) , в тому числі, №10АФ-15 від 11.03.2015 р. (т. 1, а. с. 101). 30.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), Приватним підприємством "Агрофірма Гізівщина" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/10АФ-15 (далі - Договір поруки;, т. 1, а. с. 20-21), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (основний договір). У п. 1.2 Договору поруки сторони встановили, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують. За умовами п. 1.3. Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором: - лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - основному договору. Згідно з п. 6.1 Договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. В п. 6.2 Договору сторони погодили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя. За умовами п. 6.3. Договору поруки сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Згідно з п. 6.7 Договору поруки договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених у цьому договорі. Відповідно до п. 6.9 Договору поруки сторони погодили обов`язковість скріплення договору та всіх пов`язаних з ним документів відповідними печатками сторін. Договір поруки підписаний представниками сторін, скріплених відтисками їхніх печаток. Позивач, вважаючи, що його порука за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" припинена у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання Договору поруки), звернувся з позовом до суду. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. З огляду на приписи закону, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так i умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Представником Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" було долучено до матеріалів господарської справи № 924/197/20 копію рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі №904/7638/17 (т. 2, а. с. 55-64). Зокрема, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі №904/7638/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" 44662699 грн. 80 коп., з яких: 6088666 грн. 63 коп. - сума основної заборгованості; 38574033 грн. 17 коп. - сума річних., серед іншого було частково задоволено позов. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" 5984219 грн. 49 коп. заборгованості, 89763 грн. 29 коп. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Судом апеляційної інстанції із КП "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що вказане вище рішення у справі № 904/7638/17 було оскаржене до суду апеляційної інстанції. Відповідно до вступної та резолютивної частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 р. у справі № 904/7638/17 рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі №904/7638/17 залишено без змін. Також, судом апеляційним господарським судом із Єдиного державного реєстру судових рішень та КП "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2020р. у справі №904/7638/17 постановлено зупинити провадження у справі №904/7638/17 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №924/174/20 та №924/197/20. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020р. (головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В.) ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2020р. скасовано, справу №904/7638/17 передано господарському суду Хмельницької області для продовження розгляду. Скасовуючи вказану вище ухвалу, судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевий господарський суд під час розгляду справи №904/7638/17 може самостійно встановити обставини наявність яких є підставою для припинення порук за Договором №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та Договором №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. За таких обставин, Господарський суд Хмельницької області продовжив розгляд справи №904/7638/17. Надавши оцінку Договору поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та Договору поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. суд першої інстанції дійшов до висновку про припинення поруки за ними. Зокрема, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі №904/7638/17 було встановлено таке: "Щодо стягнення заборгованості з поручителів (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина"). Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 Цивільного кодексу України). У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України). Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи 11.03.2015р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) та ТОВ "СК Бужок" (поручитель) укладено договір поруки №1П/10АФ-15, предметом якого відповідно до п. 1.1. є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015p., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (далі основний договір). Також 30.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), приватним підприємством "Агрофірма Гізівщина" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/10АФ-15 (далі - договір поруки), предметом якого відповідно до п. 1.1. є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. (основний договір). Відповідачі заперечуючи проти позову стверджують, що за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. порука є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції). За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договорів поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину. Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства. Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Пунктом 1.3 договору поруки визначено що для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Пунктом 6.3. Договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11 березня 2015 року та №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року передбачено, що сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Однак, при вирішенні даного спору судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26.05.2020р. у справі №910/13109/18, згідно якого: "Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі". За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Пунктом 12.4. договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11 березня 2015 року передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору оформляються додатковою угодою, що підписуються сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. Пунктом 6.1. договорів поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015 року та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 року передбачено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. 13.07.2016р. між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено та підписано додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015 року, якою внесені зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, змінено вартість майна, ціну договору, визначено графік погашення для прострочених платежів, збільшено відповідальність до 365% річних за несвоєчасну сплату лізингових платежів. Пунктом 1 додаткової угоди №2 пункт 10.1 Основного договору викладається в новій редакції, де ціна договору становить гривневий еквівалент 335181,15 доларів США. Також викладено в новій редакції підпункт 10.2.1. Основного договору, де платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане майно становлять гривневий еквівалент 83931,15 доларів США. В порівнянні з першою редакцією Основного договору ціна договору збільшена на 21063,70 доларів США, а платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю збільшена на 21063,70 доларів США. Пунктом 4 додаткової угоди №2 пункт 7.2. Основного договору викладено в новій редакції, де відповідальність з 70% річних змінилася на 365% річних. 30.03.2018р.між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено та підписано додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р., якою внесені зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, змінено вартість майна, ціну договору, визначено графік погашення для прострочених платежів. Пунктом 2 додаткової угоди №3 пункт 10.1. Основного договору викладено в новій редакції, де ціна договору становить гривневий еквівалент 341980,47 доларів США. Також викладено в новій редакції підпункт 10.2.1. Основного договору, згідно якого платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане майно становлять гривневий еквівалент 90730,47 доларів США. В порівнянні з першою редакцією Основного договору ціна договору збільшена на 27863,02 доларів США, а платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю збільшена на 27863,02 доларів США. Однак, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ТОВ "СК Бужок" про укладення додаткової угоди №2 від 13.07.2016р., а також докази повідомлення ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" про укладення додаткової угоди №3 від 30.03.2018р., якими змінено ціну Основного договору та розмір відповідальності за його невиконання. Враховуючи, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що поручителі надали письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу №10АФ-15 від 11.03.2015р. і відповідальності за даним договором, та відповідно не були повідомлені про збільшення обсягу відповідальності ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина", в даному випадку фактично має місце збільшення кредитного ліміту за зобов`язаннями боржника (ТОВ "Серединецьке") без погодження з поручителями (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина"). З огляду на зазначене, порука за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції на момент укладення договорів поруки). Аналогічного висновку щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 грудня 2018 року у справі №569/8360/16-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №910/13109/18. Таким чином, у позові до поручителів (ТОВ "СК Бужок" та ПП "Агрофірма "Гізівщина") суд відмовляє в повному обсязі. При цьому, необґрунтованим та безпідставним є твердження позивача про те, що припинення поруки не є предметом даного спору, оскільки скасовуючи ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.03.2020р. про зупинення провадження у справі №904/7638/17 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №924/174/20 та №924/197/20, Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 26.05.2020р. зазначив, що місцевий господарський суд під час розгляд справи №904/7638/17 може самостійно встановити обставини, наявність яких є підставою для припинення порук за договором №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та договором №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р.". Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 (пункт 32), від 10.12.2019 р. у справі №925/698/16 (пункт 154) преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Відповідно до статей 1, 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справи положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини. При розгляді даної справи, апеляційний господарський суд керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 р. у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 р. у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004р. у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 р. у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі сторонами не зазначено й не обґрунтовано. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Господарський суд Хмельницької області при розгляді справи № 904/7638/17 та ухвалення рішення у вказаній справі фактично виконав вказівки суду апеляційної інстанції, зазначені в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №904/7638/17 та надав оцінку факту припинення поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. Посилання представника ТОВ "Агротек" на те, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі № 904/7638/17 не може бути взято до уваги при розгляді даної справи, у зв`язку із тим, що в його резолютивній частині не зазначено про припинення порук за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р., спростовуються наступним. За приписами ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Статтею 238 ГПК України унормовано, рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Судом звертається увага на те, що предметом спору у справі № 904/7638/17 є стягнення заборгованості з лізингоодержувача та поручителів, а питання про наявність чи припинення порук за відповідними договорами входить в коло доказування у справі та підлягає дослідженню судом для правильності вирішення спору, оскільки від цього залежить результат розгляду позовних вимог до поручителів, а тому в резолютивній частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі № 904/7638/17 не може бути зазначено про припинення порук за договорами поруки №1П/10АФ-15 від 11.03.2015р. та №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. Також, як зазначено вище, преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. З огляду на викладене, оскільки факт припинення поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018р. знайшов своє відображення в мотивувальній частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2020 р. у справі №904/7638/17, то такий факт є обов`язковим при розгляді справи № 924/197/20, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 та від 10.12.2019 р. у справі №925/698/16) та не підлягає повторному доказуванню в даній справі. Підсумовуючи все вище наведене, позов Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30.03.2018 р., який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ПП "Агрофірма "Гізівщина" підлягає до задоволення. Переглядаючи справу та перевіряючи рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. у справі № 924/197/20, апеляційний господарський суд взяв до уваги правову позицію суду касаційної інстанції щодо преюдиційності, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 та від 10.12.2019 р. у справі №925/698/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2020 р. у справі № 911/1442/19 та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ТОВ "Агротек" слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Гізівщина" задоволити, рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. у справі № 924/197/20 скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" задоволити.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2020р. у справі №924/197/20 скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задоволити. Визнати припиненою поруку Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (13130, Житомирська область, Любарський район, с. Гізівщина, вул. Шкільна, 1, код 34403368) за Договором поруки №2П/10АФ-15 від 30 березня 2018 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединеньке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4, код 32678262), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код 32232765) та Приватним підприємством "Агрофірма "Гізівщина" (13130, Житомирська область, Любарський район, с. Гізівщина, вул. Шкільна, 1, код 34403368). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4, код 32678262) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (13130, Житомирська область, Любарський район, с. Гізівщина, вул. Шкільна, 1, код 34403368) - 1051 грн. судових витрат за подання позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код 32232765) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (13130, Житомирська область, Любарський район, с. Гізівщина, вул. Шкільна, 1, код 34403368) - 1051 грн. судових витрат за подання позовної заяви. Видати накази.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4, код 32678262) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (13130, Житомирська область, Любарський район, с. Гізівщина, вул. Шкільна, 1, код 34403368) - 1576 грн. 50 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код 32232765) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (13130, Житомирська область, Любарський район, с. Гізівщина, вул. Шкільна, 1, код 34403368) - 1576 грн. 50 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

6. Справу №924/197/20 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "23" жовтня 2020 р. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є.