Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3583/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3583/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Головея В.М., Разюк Г.П. секретар судового засідання - Федорончук Д.О. за участю представників учасників справи: від позивача - Лех А.О., наказ №146-0, дата видачі: 08.07.19; від відповідача - не з`явився; від третьої особи - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Подільське лісове господарство" на рішення Господарського суду Одеської області від „21" липня 2020р., повний текст якого складено та підписано „24" липня 2020р. у справі № 916/3583/19 за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до відповідача: Державного підприємства "Подільське лісове господарство" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення 46610,78 грн., - головуючий суддя - Бездоля Ю.С. місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області В судовому засіданні 22.10.2020 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Подільське лісове господарство" про стягнення з останнього шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у вигляді збитків нанесених державі України в розмірі 46 610,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем завдано шкоду державі, внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, шляхом незаконного знищення дерев в кількості 7 одиниць до ступеня припинення росту в кварталі 25 ДП "Подільське лісове господарство" (5 дерев породи «Дуб» та 2 дерева породи «Ясень» з діаметом у корі біля шийки кореня 34 см., 31 см., 33 см., 38 см., 40 см., 38 см., 33 .) у заявленому до стягнення розмірі. Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2020 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне агентство лісових ресурсів України. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2020р. (суддя Бездоля Ю.С.) позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Одеській області задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Подільське лісове господарство" в дохід Державного бюджету України 46610 грн. 78 коп. шкоди. Стягнуто з Державного підприємства "Подільське лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області 1921 грн. судового збору. Рішення прийнято на підставі статей 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та мотивовано доведеністю позовних вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Подільське лісове господарство" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 у справі №916/3583/19 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області про стягнення з ДП "Подільське лісове господарство" шкоди завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 46 610,78 грн. відмовити повністю. Зокрема, апелянт вважає оскаржуване рішення прийнятим на підставі неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для притягнення постійного лісокористувача до відповідальності є не сам по собі факт незаконної рубки (вина), а невиконання покладених на ДП «Подільське лісове господарство» законом обов`язків, наслідком чого стало можливим здійснення крадіжки лісових ресурсів. Але даний факт не підтверджується матеріалами справи. Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази на предмет протиправності поведінки відповідача, апелянт вважає, що судом не було взято до уваги той факт, що актом ревізії, який є носієм доказової інформації зафіксовано лише факт незаконної рубки, при цьому необґрунтовано в чому полягає бездіяльність або неналежне виконання обов`язків з охорони лісу. Жодних посилань на вчинення відповідачем незаконної рубки чи невиконання своїх обов`язків по охороні лісу в акті ревізії не міститься. Апелянт зазначає, що в акті ревізії, який складений позивачем, у графі опис виявлених правопорушень відсутня інформація про виявлені правопорушення щодо незабезпечення охорони лісу з боку відповідача. Судом не взято до уваги, той факт, що позивачем визнається сам факт дотримання обов`язків по охороні і захисту лісу покладених на ДП "Подільське лісове господарство" - в акті перевірки у розділі 6 на питання чи здійснюється лісова охорона постійним лісокористувачем зазначено «так». На думку скаржника, у даному випадку позивачем повинна бути доведена неправомірність поведінки відповідача, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем має бути доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов`язків відповідно до закону. Разом з тим, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що дії або бездіяльність відповідача є неправомірними, а сам факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, який покладено в основу позову, за відсутності встановлених у передбаченому законом порядку недотримання, або порушення відповідачем комплексу заходів спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, за вказаних обставин не дає правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності, про яку зазначено у позові, на відповідача. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2020 року клопотання Державного підприємства "Подільське лісове господарство" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Державному підприємству "Подільське лісове господарство" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 року у справі № 916/3583/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Подільське лісове господарство" на рішення Господарського суду Одеської області від „21" липня 2020р. у справі №916/3583/19; призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Подільське лісове господарство" на 22 жовтня 2020 року о 15:30 год. У відзиві на апеляційну скаргу від 15.09.2020 позивач просив апеляційну скаргу Державного підприємства "Подільське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 року по справі №916/3583/20 без змін. 16.10.2020р. до суду надійшла заява представника Державного підприємства "Подільське лісове господарство" - адвоката Кодимська Л.В., якою заявник просить надати йому (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 заяву Державного підприємства "Подільське лісове господарство" про проведення судового засідання, призначеного на 22 жовтня 2020р. о 15:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено судове засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». В судовому засіданні 22.10.2020 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлений належним чином. Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, наказом Державної екологічної інспекції України №284 від 08.05.2019 на підставі Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції від 30.11.2018 №262, та відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №652 від 28.09.2017 затверджено провести планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством «Подільське лісове господарство» за адресою: 66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Мельниченка, буд. 27, код ЄДРПОУ 00992622. За результатами проведеної перевірки виявлено факт знищення дерев в кількості 7 одиниць до ступеня припинення росту в кварталі 25 Державного підприємства «Подільське лісове господарство» (5 дерев породи «Дуб» та 2 дерева породи «Ясень» з діаметром у корі біля шийки кореня 34 см, 31 см, 33 см, 38 см, 40 см, 38 см, 33 см), що підтверджується актом, складеним за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №09/12. Згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області здійснено розрахунок збитку, заподіяного природному середовищу, відповідно до якого загальний розмір шкоди склав 46610,78 грн. 24.02.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №52 та розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту на території Окнянського лісництва в кварталі 25 ДП «Подільське лісове господарство» з пропозицією добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну державі, між тим, як зазначає позивач, зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Під час розгляду справи в господарському суді, відповідач на обґрунтування відсутності своєї вини у заподіяні шкоди надав до суду статут відповідача, службову інструкцію майстра лісу, матеріали лісовпорядкування, штатний розпис за 2019 рік, наказ №29-ОД від 07.03.2019 «Про проведення планової весняної ревізії лісових обходів по ДП «Подільське лісове господарство», акт планової ревізії №3, наказ №30-ОД від 11.03.2019 «Про підвищення ефективності взаємодії органів національної поліції та державних органів лісового господарства з питань охорони лісів». Відповідно до п.3.1.1 Статуту відповідача Державне підприємство «Подільське лісове господарство» створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України) і зобов`язаний не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України). Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів. Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень. Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Згідно з статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, судом обґрунтовано стягнуто з ДП "Подільське лісове господарство" суму завданої шкоди. Аргументи скаржника про те, що матеріалами справи не доведена вина відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев, що судом фактично сформовано свою позицію на невиконанні відповідачем «всіх можливих» заходів не можуть бути прийняті до уваги з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, а також на положення чинного законодавства відповідно до якого цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а і постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок. Щодо твердження скаржника про те, що докази у справі, зокрема акт позапланової перевірки, є неналежним доказом у справі, слід зазначити, що судом першої інстанції встановлено, що акт позапланової перевірки був підписаний з боку відповідача без зауважень та відповідачем не було подано доказів оскарження вказаного акта перевірки у встановленому порядку. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість, доведеність позовних вимог, а тому задоволення їх в повному обсязі. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на встановлений ст. 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача по справі. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Подільське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 у справі №916/3583/19 залишити без змін. Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2020р. Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя В.М. Головей Суддя Г.П. Разюк