Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/480/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/480/20 пров. № А/857/7466/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Бруновська Н.В., суддя Глушко І.В. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (головуючий суддя Дерех Н.В., розглянуто в порядку письмового провадження, повне судове рішення складено 02.06.2020) у справі № 500/480/20 за адміністративним позовом ТзОВ «Молочний дім Тернопіль» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочний дім Тернопіль» (позивач, ТОВ «Молочний дім Тернопіль») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (відповідач 1, ГУ ДПС у Тернопільській області), Державної податкової служби України (відповідач 2, ДПС України), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Тернопільській області №1328421/42845881 від 12.11.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №134 від 31.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №134 від 31.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її направлення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним виконані всі умови для реєстрації податкової накладної, проте складена позивачем податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про протиправність дій відповідача. Позивач вважає, що за таких обставин ДПС України зобов`язана зареєструвати спірні в даній справі податкові накладні, у зв`язку із чим просила задовольнити даний позов повністю. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі № 500/480/20 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Тернопільській області щодо відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1328421/42845881 від 12.11.2019. Зобов`язано Державну Податкову Службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних №134 від 31.05.2019, днем її подання. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки податкова накладна №134 сформована 31.05.2019, позивач підпав під критерії ризиковості платників податку, а саме платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців, і відповідно, реєстрація даної накладної була зупинена. Крім того, апелянт вважає, що надані позивачем документи не були достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію спірної податкової накладної, у зв`язку із чим було прийнято рішення про відмову у реєстрації такої накладної. Наголошує на тому, що ні видаткових накладних, ні складських документів платником Комісії надано не було. Також зазначив, що сума господарської операції, відповідно до спірної податкової накладної, становить 69737,70 грн., однак з поданих платіжних доручень вбачається, що оплата відбулась на суму 38684,34 грн. (платіжне доручення №1962 на суму 15331,80 грн., платіжне доручення №2082 на суму 3934,81грн., платіжне доручення №1839 на суму 14162,98грн., платіжне доручення №2134 на суму 5254,75грн.). Окрім того, вказав, що жодних документів, що підтверджують відповідну продукцію, наявність яких передбачена договором та/або законодавством не було подано, а саме: декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності, Комісії платником подано не було. Сторони в судове засідання не з`явились. З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, в зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягають задоволенню. Судом встановлено: Позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №134 від 31.05.2019. Після цього, позивачем була отримана квитанція від 13.06.2019, у відповідності до якої реєстрація податкової накладної була зупинена із посиланням на її відповідність вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в ЄРПН. 07.11.2019 позивачем подано повідомлення №23 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з відповідними додатками на підтвердження реальності господарських операцій по вищевказаним податковим накладним. Комісією Головного управління ДПС в Тернопільській області було прийнято рішення від 12.11.2019 №1328421/42845881 про відмову у реєстрації податкової накладної №134. Вказане рішення комісії ДФС в Тернопільській області про відмову у реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних мотивовані тим, що позивачем не надано копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів /послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності) наявність яких передбачена договором та/або законодавством. В подальшому, рішенням за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 03.12.2019 №42781/42845881/2 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, із зазначенням підстави ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час розгляду справи надав належні, достатні та допустимі докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними; надані документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, обставин, які б унеможливлювали її реєстрацію судом не встановлено. Відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача та не надав належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про їх невідповідність дійсному економічному змісту, а також підстав для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а відтак не довели правомірності рішення відповідача-1 про відмову в реєстрації податкової накладної №134 від 31.05.2019, поданої позивачем. Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати зазначені податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Згідно з пунктом 201.16. статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( Порядок № 117). Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Відповідно до пункту 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначено, що ПН/РК відповідає підпункту 1.6 пункту 1 «Критерії ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Критерії ризиковості платника податку викладені у листі ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку». У подальшому, відповідно до вимог пункту 10 Порядку зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117, ДФС визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку та погоджені Міністерством фінансів України згідно з листом від 06.08.2019 року № 26010-06-5/20111. Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій зареєстровані в ДФС 07.08.2019 року № 1962/99-99-29-01-01 та введені в дію 08.08.2019 року. Показники, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, зареєстровані в ДФС 07.08.2019 року № 1963/99-99-29-01-01 та введені в дію 08.08.2019 року. Відповідно до підпункт 1.6 пункту 1 вказаного листа ДФС платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: - керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; - платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); - платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; - платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; - платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; - в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, який пов`язаний з видом критерію ризиковості платника податку. П.1.6 «Критеріїв ризиковості платника податків» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: 1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.3 платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами; 1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками; 1.5. наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. В той же час, п.1.6 Критеріїв передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації. Як вбачається з матеріалів даної справи, з метою підтвердження реальності господарської операції, за результатами здійснення яких складено податкову накладну, у реєстрації якої відмовлено контролюючим органом, позивачем було подано до податкового органу пояснення та документальні підтвердження, а саме: договір купівлі продажу з додатком, договір про дистрибуцію, договори поставки, дистриб`юторський договір, договір поставки продукції з додатковими зобов`язаннями дистрибуції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, декларації імпортера, прибуткові накладні, посвідчення про якість, накладні, декларації виробника, договір оренди нежитлових приміщень, акт здачі приймання нерухомого майна та обладнання, договір позички транспортного засобу, накази (розпорядження), акти звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення. Крім того, з рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, в той же час, в них зазначено, що у реєстрації податкових накладних відмовлено у зв`язку із ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів /послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності) наявність яких передбачена договором та/або законодавством. При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яких саме документів не було надано, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Отже, суд вважає, що позивачем надано усі необхідні, на його думку, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків та пояснення для здійснення реєстрації податкової накладної. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Як вбачається з матеріалів даної справи, та підтверджено відповідачем у відзиві, позивачем були надані пояснення, до яких долучені документи, серед яких, на думку суду, також надані документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Наведене дає підстави вважати про відсутність сумнівів у здійсненні господарських операцій, за результатами яких складено податкові накладні, правомірність реєстрації яких є предметом оскарження в даній адміністративній справі. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Тернопільській області №1328421/42845881 від 12.11.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №134 від 31.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає до задоволення. У відповідності до п.28 Порядку №117, за яким податкова накладна/ розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень; протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно. Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення). Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 21 травня 2019 року в справі № 620/3556/18 та від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду вірно визначився з розподілом судових витрат, а тому судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 500/480/20- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.