Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/474/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/474/20 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Димерлія О.О. суддів: Шляхтицького О.І. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року по справі № 540/474/20 за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), у якому просить визнати дії старшого державного виконавця Василенко Олександра Володимировича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними та скасувати вказані постанови. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що стягнення виконавчого збору є безпідставним у зв`язку з тим, що рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2019 року по справі №766/21496/17 виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. У зв`язку із зазначеним вважає постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не законними та такими, що підлягають скасуванню. За наслідками розгляду зазначеної справи Херсонським окружним адміністративним судом 05 березня 2020 року прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняття незаконного рішення. В своїй скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі, а саме акту голови ОСББ «Молодіжне 2016» ОСОБА_2 від 12.04.2018 року, який підтверджує факт добровільного виконання рішення суду. Таким чином, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2019 року по справі №766/21496/17 було виконано не внаслідок дій державного виконавця, а в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з чим стягнення виконавчого збору є безпідставним. Відповідно до приписів ст. 311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2020 року старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Василенком Олександром Володимировичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60952387 з виконання виконавчого листа № 766/21496/17, виданого 13.12.2019 року Херсонським міським судом Херсонської області. Одночасно з цим, старшим державним виконавцем Василенком Олександром Володимировичем винесена постанова ВП № 60952387 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 9446,00 грн. та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження про визначення для боржника ОСОБА_1 загальної суми мінімальних витрат 186,10 грн. Не погодившись із вказаними постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII). Згідно положень ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. (далі - Інструкція №512/5) Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. З матеріалів справи убачається, що 14.01.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60952387 з примусового виконання виконавчого листа № 766/21496/17, виданого 13.12.2019 року Херсонським міським судом Херсонської області. Цього ж дня державним виконавцем в рамках здійснення виконавчого провадження № ВП №60952387 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої державним виконавцем відповідно до положень ст. 27 Закону №1404-VIII постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 9446,00 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата на 2020 рік у місячному розмірі: з 1 січня становила 4723 грн. Статтею 42 Закону №1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця: авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Згідно до п. 6 Розділу І Інструкції №512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п.1 Розділу VI Інструкції №512/5, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Пунктом 2 Розділу VI вказаної Інструкції №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку). Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що державний виконавець діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Крім того, суд відхиляє посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18, оскільки правовідносини у даній справі не є аналогічними тим, що розглядались Великою Палатою Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 14.02.2020 року та Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.02.2020 року. Щодо доводів апелянта про те, що позивач добровільно виконав рішення суду до відкриття виконавчого провадження з посиланням на Акт Голови ОСББ «Молодіжне 2016» Михайленко Є.С. від 12.04.2018 року (далі Акт), а тому немає підстав для стягнення виконавчого збору, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У рішенні Херсонського міського суду Херсонської області (далі суд) від 19 серпня 2019 року у справі 766/21496/17 судом досліджувався та надавалась оцінка Акту на який посилається позивач. Судом зазначено, що Акт не містить обґрунтування того, що доступ до квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з демонтуванням вхідних дверей перед квартирою АДРЕСА_2 не ускладнено, а тому приймається судом лише в частині встановлення факту наявності стінки перегородки, але вже з демонтованими дверми. Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку про те, що спірна перегородка в коридорі загального користування між квартирами обмежує доступ власника квартири АДРЕСА_1 з приміщення коридору загального користування до квартири АДРЕСА_1 , а тому права власника квартири порушені у зв`язку з протиправним встановленням стіни-перегородки. За результатами розгляду справи, Херсонський міський суд Херсонської області зобов`язано позивача усунути перешкоди у вільному користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно влаштованої стіни (перегородки) у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 . Більш того, Акт складений 12.04.2018 року, тобто до прийняття рішення суду (19.08.2019 року), не може підтвердити добровільне виконання позивачем такого рішення. Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області у справі 766/21496/17 позивачем надано не було. Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження позивача щодо виконання рішення суду у повному обсязі. Слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року по справі № 540/474/20 за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Єщенко О.В.