Постанова Київський апеляційний суд № 752/25671/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/25671/19 Головуючий у 1-й інст. - Мазур Ю.Ю. Апеляційне провадження 22-ц/824/12136/2020 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Мазур Ю.Ю. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,- В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 31910,51 грн., 3% річних у розмірі 2125,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 8779,46 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. Посилається на те, що 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг. Таким чином, відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило. Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов`язань за Договором у відповідача заперіод з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2019 року виникла відповідна заборгованість. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження володіння чи користування відповідачем квартирою АДРЕСА_1 та не звернув увагу на інформацію, яка надійшла на запит суду при вирішенні питання про відкриття провадження і згідно якої місце проживання відповідача зареєстроване за вказаною адресою. Крім того, відповідач отримував пільги за вказаною адресою, що підтверджується розрахунком заборгованості. Позивачем до позовної заяви надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого об`єктом обтяжень є квартира АДРЕСА_1 , а іпотекодавець - відповідач. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником вказаної квартири. Проте, судом не взято до уваги відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач не може надати докази, які підтверджують право власності відповідача на квартиру, оскільки законодавством не передбачено права чи обов`язки надавачів житлово - комунальних послуг вимагати і зберігати копії вказаних документів. Зазначає, що для виникнення правовідносин з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони. Відмовляючи у задоволенні позову суд безпідставно звільнив відповідача від виконання обов`язку з оплати отриманих послуг. Відповідач не подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які постачає ПрАТ «АК «Київводоканал» до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачем суду не надано доказів на підтвердження володіння або ж користування відповідачем вказаною квартирою, а отже існування договірних відносин оформлених безпосередньо з останнім щодо постачання послуг ПрАТ «АК «Київводоканал». Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 05.08.2014 р оку в газеті «Хрещатик» № 110(4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал, в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» - позивача, як виконавця житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж). Представник позивача вказує, що повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що після розміщення повідомлення в газеті та договору, позивач надав позивачу відмову від договору та надання йому вказаних послуг. Відповідно до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживачзобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Згідно ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які постачає ПрАТ «АК «Київводоканал» до його квартири та доказів існування договірних відносин оформлених безпосередньо з ОСОБА_1 щодо постачання послуг ПрАТ «АК «Київводоканал». На думку колегії суддів, посилання суду першої інстанції на безпідставність стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь позивача, оскільки відповідач договору на надання житлово-комунальних послуг з позивачем не укладав є помилковим, оскільки відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Крім того, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с.27). Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Таким чином, суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження володіння або користування ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом в обгрунтування заборгованості ОСОБА_1 позивачем наданодовідку складену ПАТ «АК «Київводоканал»про те, що станом на 30.09.2019 рокусума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «АК «Київводоканал»за надані послуги з централізованого постачання холодної води та послуги з водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 складає 31 910,51 грн., а також розрахунок заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2014 року по 30 вересня 2019 року(а.с.8-9, 13). Колегія суддів звертає увагу, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити яким чином здійснювалось нарахування заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 . Згідно наданої позивачем копії реєстру територіальної громади для виконавців комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 4 особи, в тому числі 2 особи віком від 18 років. (а.с.14). Крім того, позов подано лише до ОСОБА_1 , в той час, як згідно копії реєстру територіальної громади для виконавців комунальних послуг у квартирі зареєстровано 4 особи. Таким чином, не зрозуміло звідки позивачем взято об`єми нарахувань за надані послуги вказані у розрахунку заборгованості - показання засобів обліку води або затверджені нормативи (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції) та на скількох осіб здійснено нарахування заборгованості. Крім того, позивачем суду не надано доказів на підтвердження затверджених тарифів за надані послуги, розмір яких використано при здійсненні розрахунку заборгованості. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З`ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки наданий розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 . Інших доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача за житлово - комунальні послуги представником позивача не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» з інших підстав. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375,376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовити з інших підстав. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Заришняк Г.М. Мараєва Н.Є.