Постанова Київський апеляційний суд № 372/582/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/582/20 Головуючий у І інстанції Зінченко О.М. Провадження №22-ц/824/13424/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 22 жовтня 2020 рокуКиївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, УСТАНОВИВ: у березні 2020 року позивач звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2015 рокустягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 (вісімсот) грн. щомісячно, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 800 (вісімсот) грн., в загальній сумі 1600 (тисяча шістсот) грн. щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 листопада 2015 року до досягнення дітьми повноліття. На даний час відповідач офіційно працює у ТОВ «Покрівельні системи», однак нерегулярно сплачує аліменти, будь-якої іншої допомоги на утримання дітей не надає, також не бере участь у додаткових витратах на дітей. Посилаючись на положення статті 192 СК України, збільшивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд постановити рішення, яким змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2015 року, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у вигляді матеріальної шкоди витрати на юридичні послуги у розмірі 6 780 гривень 00 коп. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 серпня 2020 року позов задоволено частково. Змінено розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначений рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 грн. щомісячно та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 листопада 2015 року до досягнення дітьми повноліття та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття, щомісячно починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 40 коп. на користь Державної судової адміністрації України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Серед доводів апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції проведено неповно та не об`єктивно, висновки суду обставинам справи не відповідають, судом проігноровано, що відповідач має третю дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на його утриманні, також проігноровано, що майнове становище ОСОБА_1 в бік покращення не змінилось. Зокрема, вважає, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставами для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що сторони даної справи з 29 травня 2004 року по 27 січня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 (вісімсот) грн. щомісячно, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 800 (вісімсот) грн., в загальній сумі 1600 (тисяча шістсот) грн. щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 листопада 2015 року до досягнення дітьми повноліття. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, вивчивши порядок утримання дітей та їхній спосіб життя, врахувавши стан здоров`я і матеріальне становище сторін, потреби дітей в одержанні аліментів, стан здоров`я дітей, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати дітей, дійшов висновку про те, що розмір аліментів в розмірі 2500 грн., який заявлявся позивачем, є завищеним, таким, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, тому частково задовольняючи позов, суд врахував прожиткових мінімум для дитини відповідного віку та вважав, що аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку будуть достатніми для матеріального забезпечення дітей і відповідають принципу рівноправності визначених обов`язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дітей в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для їх розвитку. Не зважаючи на те, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування доводів заяви ОСОБА_2 про збільшення (уточнення) позовних вимог від 22.04.2020 року, колегія суддів апеляційного суду із такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (абзац 4 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено частиною четвертою статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Як на підставу для збільшення розміру стягнутих аліментів та зміну способу їх стягнення, позивач вказує на те, що матеріальне становище відповідача з часу постановлення рішення про стягнення аліментів значно покращилось. Крім того, розмір стягуваних аліментів є недостатнім для утримання дітей, так як на даний час законодавчо встановлений мінімальний розмір аліментів є більшим, ніж передбачено у рішенні суду. З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 має постійне місце роботи та отримує регулярну заробітну плату, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Покрівельні системи» від 27 квітня 2020 року, наданою відповідачем до суду першої інстанції (а.с.94). Із вищевказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду менеджера з логістики, середньомісячна зарплата останнього з травня 2019 року по березень 2020 року становить 4622,14 грн. За таких обставин судова колегія вважає, що посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що його матеріальне становище не змінилось є безпідставним, оскільки на момент ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2015 року відповідач не мав постійного місця роботи, а на момент ухвалення оскаржуваного рішення працює в ТОВ«Покрівельні системи», що не заперечується останнім. Доводи ОСОБА_1 про те що у користуванні ОСОБА_2 є квартира, яка є спільною сумісною власністю сторін не заслуговують на увагу, оскільки наявність у позивача квартири, не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дітей до повноліття та сплати аліментів. Відповідачем не надано доказів на підтвердження незадовільного стану здоров`я та його скрутного матеріального становища як платника аліментів, хоча є доведеним той факт, що він має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 96). При цьому відповідач є працездатною особою і він не позбавлений можливості працювати для збільшення своїх доходів, а як наслідок повноцінно утримувати свою родину та підтримувати на належному рівні дітей від першого шлюбу. З огляду на викладене, суд першої інстанції, правильно розтлумачив норми матеріального права, внаслідок чого дійшов висновку про доведеність того, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання спільних дітей матеріальний стан відповідача покращився та він має змогу сплачувати аліменти у збільшеному розмірі. Пред`являючи позов про збільшення розміру та способу стягуваних аліментів, позивач надала належні і допустимі докази, які не спростовані відповідачем, покращення матеріального стану останнього з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, тому, із врахуванням стану здоров`я та матеріального становища дітей та їх батьків, ці зміни є підставою для збільшення стягнутої суми аліментів. Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. ІгнатченкоН.В.