Постанова 4824 № 755/17514/19
від 21.10.2020 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 755/17514/19 провадження номер: 22-ц/824/7020/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка Миколи Сергійовича на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у складі судді Савлук Т.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Христюк Ірини Вячеславівни, заінтересована особа: акціонерне товариство «Альфа-Банк», В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Дніпровський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві) Христюк І.В., заінтересована особа: акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ«Альфа-Банк»), в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. щодо ненаправлення стягувачу ОСОБА_1 повідомлення від 24 вересня 2019 року про повернення стягувачу виконавчого документа №755/13260/19 - ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року без прийняття до виконання; - визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. від 24 вересня 2019 року про повернення стягувачу виконавчого документа №755/13260/19 - ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року без прийняття до виконання; - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. щодо не прийняття до виконання виконавчого документа №755/13260/19 - ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . - зобов`язати державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. прийняти до виконання виконавчий документ №755/13260/19 - ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та йому надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду. Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові. Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кругленко М.С.подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки судді першої інстанції про наявність підстав для повернення скарги через невідповідність її змісту вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, що ставляться до змісту позовної заяви, є необґрунтованими, оскільки чинним ЦПК України не передбачено застосування процесуальної аналогії. Вказує, що суддя першої інстанції не врахував, що вказані норми ЦПК України не застосовуються до змісту та порядку подання скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця в межах здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Зазначає, що у поданій до суду першої інстанції скарзі ОСОБА_1 визначив суб`єктний склад учасників справи та зазначив, що стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - АТ «Альфа-Банк». Вказує, що ОСОБА_2 ознайомився зі змістом повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання лише 23 жовтня 2019 року, а зі скаргою на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця він звернувся до суду 31 жовтня 2019 року, тобто, в межах 10-денного строку, визначеного ст.449 ППК України. Тому вважає, що заявником не пропущено строк на оскарження рішення, дії (бездіяльності) державного виконавця. За таких обставин, на думку представника заявника, ухвала судді першої інстанції про залишення скарги без руху з підстав неподання ОСОБА_2 заяви про поновлення строку на оскарження рішень, дій (бездіяльності) державного виконавця не ґрунтується на вимогах ч.2 ст.449 ЦПК України, а тому ухвала судді про повернення скарги заявнику є також незаконною та підлягає скасуванню. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак суддя першої інстанції прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В., заінтересована особа: АТ «Альфа-Банк», в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. щодо ненаправлення стягувачу ОСОБА_1 повідомлення від 24 вересня 2019 року про повернення стягувачу виконавчого документа №755/13260/19 - ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року без прийняття до виконання; - визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. від 24 вересня 2019 року про повернення стягувачу виконавчого документа №755/13260/19 - ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року без прийняття до виконання; - визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. щодо не прийняття до виконання виконавчого документа №755/13260/19 - ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . - зобов`язати державного виконавця Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. прийняти до виконання виконавчий документ №755/13260/19 - ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без руху, суддя першої інстанції виходив із того, що скарга не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а саме, у скарзі не визначено суб`єктний склад учасників справи, з урахуванням положень ст.42 ЦПК України, заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з даною скаргою, а також не надав доказів на підтвердження фактичного отримання ним постанови державного виконавця, яка оскаржується. Постановляючи ухвалу про повернення скарги заявникові, суддя першої інстанції дійшов висновку, що станом на 15 січня 2020 року ОСОБА_1 у встановлений судом строк недоліки не усунув, вимоги ухвали судді Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року не виконав. Однак з такими висновками судді першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. У пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою та змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення ст.121 ЦПК України (ст.185 ЦПК України, у редакції чинній на час звернення до суду зі скаргою). Колегія суддів вважає помилковим висновок судді першої інстанції про те, що заявником у скарзі не визначено суб`єктний склад учасників справи. Згідно із роз`ясненими, які містяться у пункті 17 (абз.1) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зі змісту скарги вбачається, що в ній визначено суб`єктний склад учасників справи, а саме, стягувач - ОСОБА_1 , боржник - АТ «Альфа-Банк», та вказано особу рішення, дії та бездіяльність якої оскаржується - державний виконавець Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Христюк І.В. Також колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без руху з тих підстав, що заявником не подано клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з даною скаргою та не надано доказів на підтвердження фактичного отримання постанови державного виконавця, яка оскаржується, оскільки ці обставини не є передбаченими нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» підставами для залишення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця без руху. За таких обставин у судді першої інстанції були відсутні підстави для залишення скарги ОСОБА_1 без руху. Враховуючи те, що ухвала судді ухвали судді Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року про залишення скарги ОСОБА_1 без руху постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції про повернення скарги від 15 січня 2020 року не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 15 січня 2020 рокупостановлена з порушенням норм процесуального права і відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М.С.підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка Миколи Сергійвича задовольнити. Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: