Постанова Київський апеляційний суд № 761/11889/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 761/11889/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Притула Н.Г. 20 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Шахової О.В., Вербової І.М., секретаря судового засідання: Яворської А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд делюкс тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТО» тм «Kompas» про визнання недійсним договору, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гранд делюкс тур», ТОВ «ГТО» тм «Kompas» та просила визнати недійсним Договір про надання туристичних послуг №14/10-18 від 08 жовтня 2018 року та стягнути з відповідачів кошти у розмірі 40 000,00 грн. з вирахуванням підтверджених документально понесених витрат; стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що умови договору є несправедливими відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що позивач мала погане самопочуття та проблеми зі здоров`ям, а тому через хворобу не могла летіти у відпустку. У договорі не були зазначені у повному обсязі усі істотні умови. Відмова відповідача в повернені частини сплачених коштів призвела до погіршення самопочуття, що завдало позивачу моральної шкоди. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити. № апеляційного провадження: 22-ц/824/6394/2020 Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили. Київським апеляційним судом здійснювалося оголошення про виклик до суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд делюкс тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТО» тм «Kompas» на офіційному веб-порталі судової влади України. У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників цивільного процесу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено підстав для визнання договору недійсним, а тому не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача сплаченої суми та відшкодування моральної шкоди. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.10.2018 року між ТОВ «Гранд делюкс тур» (Турагент), який діяв на підставі Агентського договору від імені та за дорученням Туроператора - ТОВ «ГТО» тм «Kompas» та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Турист) був укладений Договір про надання туристичних послуг №14/10-18 (а. с. 14-20). За умовами зазначеного Договору, Туроператор через Турагента зобов`язується відповідно до заявки Туриста на бронювання забронювати комплекс туристичних послуг, а Турист зобов`язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити їх. Згідно з Договором позивач замовила Тур до Єгипту в готель Monte Carlo Sharm Resort Spa & Aqua Park 5*, Garden Room 2AD+1CHD, DBL, 20.10.2018 - 27.10.2018, Ultra All Inclusive, трансфер, страховка, авіа вартістю 88 000,00 грн. На виконання зобов`язань за договором, ОСОБА_1 08.10.2018 сплатила зазначену суму 88 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції. Відповідачами належним чином були виконані зобов`язання за Договором та надані послуги в обсягах визначених договором - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали їх в повному обсязі та здійснили поїздку. В той же час позивач зазначила, що вона через стан власного здоров`я не змогла разом з чоловіком скористатись послугами відповідачів. Як передбачено пунктом 3.4.4 Договору, Турист має право відмовитися від замовленого Турпродукту з урахуванням наслідків, передбачених цим Договором. Крім того, згідно з положеннями пункту 4.14 Договору, Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування Туроператору фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою. Умовами п. 3.3.5 Договору Турист зобов`язується оплатити фактично понесені Туроператором/Турагентом витрати, в тому числі і штрафні санкції, у випадку відмови від даного Договору до початку поїздки. Сторони домовились та зазначили в п. 4.19 Договору, що після отримання підтвердження та всіх необхідних документів для здійснення подорожі Туристом відмова останнім від фактичного отримання послуг не позбавляє Туроператора права на отримання оплати вартості туристичних послуг згідно замовлення. Розділ 6 договору передбачає умови компенсації за ненадані послуги. Зокрема, п. 6.4 Договору передбачає, що у випадку не використання замовлених послуг з будь-яких причин, Туроператор/Турагент не несе відповідальності за такі дії Туриста та не здійснює компенсації за неотримані послуги. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Турист має право відмовитись від виконання даного Договору за умови оплати Туроператору (безпосередньо або через Турагента) фактично понесених ним витрат за послуги, надані до цього повідомлення, не пізніше дати початку туру. Заява про відмову Туриста від надання туристичних послуг в письмовій формі приймається Туроператором через Турагента до виконання з дня отримання такої заяви. Умовами п.7.2 Договору передбачено сплату Туристом Туроператору через Турагента штрафу за відмову від поїздки в терміни 7-1 день до початку подорожі - в розмірі 100% загальної вартості туристичних послуг. Як визначили сторони в договорі п.10.1 - Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до закінчення терміну Туру. В частині фінансових взаємовідносин діє до моменту повного розрахунку сторін по Договору. Позивач зазначила, що через погане самопочуття, вона та її чоловік не здійснили поїздку та 17.10.2018 позивач звернулась до ТОВ «Гранд делюкс тур» про неможливість здійснення поїздки та анулювання Туру. Потім 05.11.2018 позивач звернулась до ТОВ «Гранд делюкс тур» про повернення частини сплачених коштів в сумі 40 000,00 грн. з вирахуванням фактичних витрат відповідачів, проте їй в цьому було відмовлено. 19.12.2018 позивач звернулась до ТОВ «ГТО» тм «Kompas» з претензією, проте відповідь не надійшла. Позивач вважає укладений договір недійсним на тій підставі, що він містить несправедливі умови. Також у договорі не зазначені істотні умови договору, які мають бути обов`язково зазначені, як передбачено ст. 20 Закону України «Про туризм». Так як договір є недійсним, відповідач зобов`язаний повернути сплачені позивачем кошти за вирахуванням понесених витрат, та внаслідок дій відповідачів їй спричинена моральна шкода Враховуючи вищевикладене, позивач звернулася до суду із відповідним позовом. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Матеріали справи свідчать, що 08.10.2018 року між ТОВ «Гранд делюкс тур» (Турагент), який діяв на підставі Агентського договору від імені та за дорученням Туроператора - ТОВ «ГТО» тм «Kompas» та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Турист) був укладений Договір про надання туристичних послуг №14/10-18. Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку. Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін. Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Таким чином, у договорі на туристичне обслуговування обов`язково зазначаються істотні умови договору щодо яких сторони досягають згоди. Як передбачено пунктом 3.4.4 Договору, Турист має право відмовитися від замовленого Турпродукту з урахуванням наслідків, передбачених цим Договором. Крім того, згідно з положеннями пункту 4.14 Договору, Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування Туроператору фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою. Умовами п.3.3.5 Договору Турист зобов`язується оплатити фактично понесені Туроператором/Турагентом витрати, в тому числі і штрафні санкції, у випадку відмови від даного Договору до початку поїздки. Сторони домовились та зазначили в п. 4.19 Договору, що після отримання підтвердження та всіх необхідних документів для здійснення подорожі Туристом відмова останнім від фактичного отримання послуг не позбавляє Туроператора права на отримання оплати вартості туристичних послуг згідно замовлення. Розділ 6 договору передбачає умови компенсації за ненадані послуги. Зокрема, п.6.4 Договору передбачає, що у випадку не використання замовлених послуг з будь-яких причин, Туроператор/Турагент не несе відповідальності за такі дії Туриста та не здійснює компенсації за неотримані послуги. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Турист має право відмовитись від виконання даного Договору за умови оплати Туроператору (безпосередньо або через Турагента) фактично понесених ним витрат за послуги, надані до цього повідомлення, не пізніше дати початку туру. Заява про відмову Туриста від надання туристичних послуг в письмовій формі приймається Туроператором через Турагента до виконання з дня отримання такої заяви. Умовами п. 7.2 Договору передбачено сплату Туристом Туроператору через Турагента штрафу за відмову від поїздки в терміни 7-1 день до початку подорожі - в розмірі 100% загальної вартості туристичних послуг. Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За наведеного, відповідно до змісту договору Договір про надання туристичних послуг №14/10-18 вбачається, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, які відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи погодження останнього підписом. У період з 03.05.2019 по 16.05.2019 Головним управлінням держпродспоживслужби в м. Києві було проведено перевірку за зверненням ОСОБА_6 та актом від 07.05.2019 не встановлено будь-яких порушень при наданні послуг позивачу. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що договір може бути визнаний судом недійсним за умов доведеності позивачем факту порушення стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог законодавства, істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для визнання вищевказаного договору недійсним, враховуючи вимоги чинного законодавства. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання договору про надання туристичних послуг недійсним. Доводи апеляційної скарги про не зазначення у повному обсязі усіх істотних умов договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Позивачка надала суду, звертаючись із позовом рахунок на оплату № 20 від 08 жовтня 2018 року до договору, в якому визначено повний (якого вимагає Закон України «Про туризм») перелік істотних умов для договору про надання туристичних послуг. Так зокрема в рахунку зазначено: перелік подорожуючих осіб, готель, тип розміщення та харчування, включено послугу страхування, характеристика транспортного засобу, період подорожі, трансфер, тип номеру (а. с. 28). Також додано копію квитанції № 0.0.1152970457.1 від 08.10.2018, в якому платником виступає сама Позивачка. В графі призначення платежу зазначено, що оплата здійснюється за туристичні послуги згідно рахунку № 20 від 08 жовтня 2018 року до договору №14/10-18. Сплата виставленого рахунку є акцептуванням всіх умов договору (а. с. 29). За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Встановлено, що договір не містить прихованих умов, в якому забезпечено повний баланс договірних прав та обов`язків сторін Договору. Посилання в апеляційній скарзі на несправедливість вимог договору відповідно до вищевказаної норми права не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи вищевикладене та за відсутності на підтвердження належного обґрунтування позивачем. Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Частина 2 статті 903 ЦК України визначає, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Встановлено, що згідно з Договором позивач замовила Тур в готель Monte Carlo Sharm Resort Spa & Aqua Park 5*, Garden Room 2AD+1CHD, DBL, 20.10.2018 - 27.10.2018, Ultra All Inclusive, трансфер, страховка, авіа вартістю 88 000,00 грн. На виконання зобов`язань за договором, ОСОБА_1 08.10.2018 сплатила зазначену суму 88 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції. Відповідачами належним чином були виконані зобов`язання за Договором та надані послуги в обсягах визначених договором - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали їх в повному обсязі та здійснили поїздку, що не заперечується позивачем. Звертаючись до суду із відповідним позовом позивач зазначила, що через погане самопочуття, вона та її чоловік не здійснили поїздку та 17.10.2018 позивач звернулась до ТОВ «Гранд делюкс тур» про неможливість здійснення поїздки та анулювання Туру. Потім 05.11.2018 позивач звернулась до ТОВ «Гранд делюкс тур» про повернення частини сплачених коштів в сумі 40 000,00 грн. з вирахуванням фактичних витрат відповідачів, проте їй в цьому було відмовлено. 19.12.2018 позивач звернулась до ТОВ «ГТО» тм «Kompas» з претензією, проте відповідь не надійшла. Разом з тим, відповідно до вищевказаних умов договору, погодженого сторонами, відмова туриста від фактичного отримання послуг не позбавляє Туроператора права на отримання оплати вартості туристичних послуг згідно замовлення та передбачено сплату Туристом Туроператору через Турагента штрафу за відмову від поїздки в терміни 7-1 день до початку подорожі - в розмірі 100% загальної вартості туристичних послуг. Позивач не зверталася до відповідачів про відмову від виконання договору на туристичне обслуговування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 40 000,00 грн. правильними. Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про туризм» заподіяна туристу моральна шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку встановленому законом. За наведеного, відсутність встановлення порушення прав позивача, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, матеріали справи та надані відповідні висновки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з якими погоджується і колегія суддів. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22.10.2020. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова