Постанова Київський апеляційний суд № 757/13856/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8717/2020 справа №757/13856/17-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Бондаренко Ярославою Сергіївною , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Сенька М.Ф. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ''ЄС Продакшен груп'', ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- встановив: В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив ухвалити рішення, яким: - визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію інформацію щодо ОСОБА_1 , що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ubr.ua у статті з відео під заголовком "Как жильцы дома на Круглоуниверситетской отбивались от ДУСи а саме: "Причем, покупатель отказался непростым - он и сейчас занимает хорошую должность в Государственном управлении делами президента, что, как подозревают протестующие, и позволяет ему безнаказанно нарушать все градостроительные нормы ..."; "… і дізналися, що головний забудовник працює в Дусі, в Державному управлінні справами Президента, і звати його ОСОБА_1 …"; "… Тому що, в Адміністрації Президента сидить оцей корупціонер, і він вирішує всі проблеми, які тільки в нього виникають…"; "… Але вони там користуючись якимось своїм правом чи безправ`ям нашим, скоріше, вони просто в судах отримують рішення, які їм потрібно. Раніше він нам сказав, що я сюди вклав стільки грошей вже, всі ці дозвільні документи, далі я побудую вже так, як я захочу. Ви тут ніхто, ніхто з Вами рахуватись не буде …"; - зобов`язати ТОВ "ЄС Продакшен груп" протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили, на сайті ubr.ua здійснити спростування поширеної недостовірної інформації, шляхом опублікування на сайті ubr.ua тексту наступного змісту: "Опровержение: Наше издание опровергает информацию которая была опубликована 31 января 2017 года под заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_2". Редакция сайта ubr.ua не имеет достоверных подтверждений, что ОСОБА_8 имеет отношение к стройке по адресу АДРЕСА_1 . Мы не распалагаем информацией о том, что ОСОБА_8 является коррупционером и том, что он каким либо образом оказывал влияние на те или иные структуры с целью получения разного рода разрешений на строительство обьекта по адресу АДРЕСА_1; Сведения которые содержались в статье с приложенным видео не нашли подтверждения своей достоверности и были записаны со слов ОСОБА_3 ; - зобов`язати ОСОБА_3 протягом тижня з дня набрання рішення законної сили спростувати інформацію викладену у відео в той самий спосіб, у який поширювалася ця інформація; - стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 98000 грн., з ТОВ "ЄС Продакшен груп" моральну шкоду в розмірі 1000 грн.; з ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що він є державним службовцем у Державному управлінні справами, де працює з 16 серпня 2015 року, загальний стаж державної служби понад 36 років. 31 січня 2017 року ubr.ua, власником якого є ТОВ "ЄС Продакшен груп", опублікована вказана вище стаття, автором якої є ОСОБА_10 . Частиною цієї статті є інтерв`ю ОСОБА_3 з приводу його причетності до вказаного будівництва. Вказує, що загальний зміст статті та окремі фрагменти з відео містять недостовірні відомості про нього, які висловила ОСОБА_3 , а саме про те, що він є покупцем землі, на якій здійснюється будівництво, що є неправдою; він є корупціонером, тобто злочинцем, хоча зазначеного не установлювалось у встановленому законом порядку. Поширення такої інформації призвело до погіршення самопочуття та репутаційних втрат. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено: Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформації про ОСОБА_1 , що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ubr.ua у статті з відео під заголовком "Как жильцы дома на Круглоуниверситетской отбивались от ДУСи". Зобов`язати ТОВ "ЄС Продакшен груп" протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили, на сайті ubr.ua здійснити спростування поширеної недостовірної інформації, шляхом опублікування на сайті ubr.ua тексту наступного змісту: "Опровержение: Наше издание опровергает информацию которая была опубликована 31 января 2017 года под заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2". Редакция сайта ubr.ua не имеет достоверных подтверждений, что ОСОБА_8 имеет отношение к стройке по адресу АДРЕСА_1 . Мы не распалагаем информацией о том, что ОСОБА_8 является коррупционером и том, что он каким либо образом оказывал влияние на те или иные структуры с целью получения разного рода разрешений на строительство обьекта по адресу АДРЕСА_1. Сведения которые содержались в статье с приложенным видео не нашли подтверждения своей достоверности." В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатомБондаренко Я.С. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині вирішення вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_3 разом з іншими особами, продовжуючи свої дії по приниженню його честі та гідності, надсилали колективні звернення до адміністрації Президента України, у яких порушувалось питання проведення службової перевірки. В подальшому ці звернення направлені за належністю в інші органи, але рішень, згідно із якими відносно нього були б порушені провадження, не приймалось. 31 травня 2017 року ОСОБА_3 з іншими особами провели пікет біля адміністрації Президента України із вимогами про його звільнення. З огляду на дії ОСОБА_3 та їх кваліфікацію судом, відмову у відшкодуванні моральної шкоди вважає протиправною. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 доводи апеляційної скарги підтримав із викладених в ній підстав. Відповідач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила в її задоволенні відмовити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ubr.ua розміщена стаття під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", в якій використані фрагменти відео з висловлюваннями ОСОБА_3 . Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поширена інформація є недостовірною, відтак підлягає спростуванню у спосіб, в який була поширена. В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак апеляційний суд, виходячи із наданих йому повноважень, не переглядає законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині. Відмовляючи у задоволенні вимог в іншій частині, суд виходив з того, що такі не підтверджені доказами. Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Відповідно до змісту статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. Отже праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Статтею 27 Закону України "Про інформацію" передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Автором є особа, від якої пролунали певні висловлювання, зміст яких став підставою для позову про спростування недостовірної інформації. Автор одночасно є і поширювачем інформації. Автор відповідає за зміст повідомленою ним інформації. Поширювачем інформації також може бути особа, із використанням технічних можливостей якої поширена автором інформація набула ще більшого розголосу. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Окрім того, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 277 ЦК України унормовано право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 вересня 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, роз`яснено, що а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію. Звертаючись із вимогами до фізичної особи, позивач просить зобов`язати ОСОБА_3 протягом тижня з дня набрання рішення законної сили спростувати інформацію викладену у відео в той самий спосіб, у який поширювалася ця інформація. При цьому, позивач, обираючи такий спосіб захист як спростування поширеної інформації, не визначає зміст спростування, а також не вказує на конкретний спосіб публічного сповіщення ОСОБА_3 про недостовірність поширеною інформації, отже з огляду на засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки фактично зводяться до посилань на подальші дії ОСОБА_3 щодо направлення звернень стосовно позивача до адміністрації Президента України та наслідки розгляду цих звернень. Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності вимог в частині відшкодування моральної шкоди з огляду на таке. Згідно статті 23 ЦК України:

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, порушення душевної рівноваги, необхідність докладання зусиль для їх відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди. Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов`язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу, певною мірою пом`якшити заподіяні переживання. Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач послався на появу значних хвилювань, проблем в сім`ї, необхідність доводити законність власної діяльності друзям, знайомим, керівництву, погіршення стану здоров`я, репутаційні втрати. Проте докази на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди в матеріалах справи відсутні, апеляційна скарга не містить посилань на такі докази, а зводиться до цитування загальних норм права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Бондаренко Ярославою Сергіївною , залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року в частині, що оскаржена, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова