Постанова 4818 № 611/1009/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» жовтня 2020 року м. Харків справа № 611/1009/19-ц провадження № 22ц/818/3970/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року в складі судді Коптєва Ю.А. в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позовна заява мотивована тим, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-а-159/10 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної йому пенсії, виходячи з 8 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду другої групи, починаючи з 01 квітня 2009 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 520/3784/19 зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області донараховати та виплатити йому державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю за період 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року у справі № 2-а-159/10. Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 973/04.10.20 від 05 вересня 2019 року за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 520/3784/19 йому донарахована, але не виплачена державна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю за період 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року у справі № 2-а-159/10 у сумі 44 601,11 грн. Вказав, що розмір компенсації, яка обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого йому доходу за 2014-2019 роки на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року у справі № 2-а-159/10 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 520/3784/19, яка не має разового характеру на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» становить за 2014 рік 11 105,67 грн, 2015 рік 19 312,28 грн, 2016 рік 5530,53 грн, 2017 рік 6110,35 грн, 2018 рік 4370,90 грн та 2019 рік 1873,24 грн, а всього - 48 302,97 грн. Вважав, що відповідач прострочив виконання обов`язку з виплати пенсії у відповідному розмірі, що встановлено судовими рішеннями, якими підтверджено його право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період, починаючи з 2014 року по 2019 року. Просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 за період з 2014 року по 2019 рік на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року у справі № 2-а-159/10 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 520/3784/19 всього у сумі 48 302,97 грн. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 за період з 2014 року по 2019 рік на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 520/3784/19 у розмірі 48 302,97 грн; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, а також не звернув увагу на те, що даний спір, відповідно до статті 19 КАС України підлягає розгляду Харківським окружним адміністративним судом. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 02 липня 2019 року. Також, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 (а. с.16,17). Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року по справі № 2-а-159/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про визнання дій неправомірними, перерахунок державної та додаткової пенсії, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області щодо відмови у перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області в місячний термін з дня набрання чинності цією постановою здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як інваліду 2 групи, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 , відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 квітня 2008 року, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії (а. с.4-6). Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області залишено без задоволення, постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року залишено без змін (а. с.7-8). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року по справі № 520/3784/19 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року по справі № 2-а-159/10 відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області донараховати і виплатити ОСОБА_1 державну пенсію, виходячи з 8 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 року по справі № 2-а-159/10 (а. с.9-13). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року по справі № 520/3784/19 замінено сторону виконавчого провадження по справі № 520/3784/19 Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області, його правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (а. с.14). Як вбачається з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 973/04.10-20 від 05 вересня 2019 року відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 520/5783/19 на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2010 у справі № 2-а-159/10, ОСОБА_1 нарахована заборгованість за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірі 44 601,11 грн. Зазначено, що виплата заборгованості пенсії буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (а.с.15). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 КАС України). Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частина 1 статті 4 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин. Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 згаданого Закону використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення № 384/2011), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України (пункт 3 Положення № 384/2011). Згідно з пунктом 1 розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду. Пунктом 2 Положення № 28-2 визначено, що управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами Правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду. Серед основних завдань управління, відповідно до пункту 4 Положення, зокрема, є: призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII; здійснює інші повноваження, визначені законом. Тобто, органи Пенсійного фонду України є суб`єктами владних повноважень, наділені владними управлінськими функціями. Відповідно до частин 1, 2 статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Предметом цього спору є вимога про стягнення компенсації за втрату доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок). Таким чином, існує спір щодо захисту прав та інтересів позивача у зв`язку з невиконанням з боку суб`єкта владних повноважень своїх публічно-владних управлінських функцій. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №

159. Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Тобто, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону № 2262-XII, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Отже, спір, що виник у справі між позивачем та органом Пенсійного фонду України, як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, про стягнення компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону № 2050-ІІІ, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 759/9631/17, а також в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/4314/19 (провадження № 61-17087св19). Ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати закрити. Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Харківського окружного адміністративного суду за правилами КАС України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець О. Ю. Тичкова Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 року.