Постанова 4811 № 442/4680/17

Справа № 442/4680/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В. Провадження № 22-ц/811/1619/18 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:61 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Крайник Н.П. та Шеремети Н.О., за участю секретаря Сеньків Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 „про спонукання до виконання умов мировок угоди, в якій просили зобов`язати згадану відповідачку виконати мирову угоду від 28.12.2012 року, яка визнана ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.12. 2012 року у справі № 1306/56/2011 (провадження №2/1306/21/2012) та стягнути з ОСОБА_1 в користь позивачів 12 600 доларів США в гривневому еквіваленті по 6 300 доларів США кожній. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 28 грудня 2012 року у вищезгаданій цивільній справі № 1306/56/2011 між позивачами та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено мирову угоду, яка визнана ухвалою суду, що набрала законної сили і є чинною до цього часу, відповідно до пункту 2.1 якої ОСОБА_1 погодилась та зобов`язалась оплатити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на імя ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Хрещатик») 15 000 доларів США в гривневому еквіваленті - по 7 500 доларів США кожній в такому порядку: 1 000 доларів США в гривневому еквіваленті - до 05 січня 2013 року; 2 000 доларів США в гривневому еквіваленті - до 05 липня 2013 року; 3 000 доларів США в гривневому еквіваленті - до 05 січня 2014 року; 3 000 доларів США в гривневому еквіваленті - до 05 липня 2014 року; 3 000 доларів США в гривневому еквіваленті - до 05 січня 2015 року; 3 000 доларів США в гривневому еквіваленті - до 05 липня 2015 року. Однак, відповідачка провела лише часткову оплату в розмірі 2 400 доларів (двома платежами в 2013 році) і з того часу більше жодних платежів відповідач не здійснювала. Таким чином, на даний час загальна сума заборгованпості відповідачки становить 12 600 доларів США в гривневому еквіваленті: відповідно - по 6 300 доларів США кожній з позивачок (а.с. 2-5). Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 виконати мирову угоду від 28.12.2012 року, яка визнана ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 28.12.2012 року у справі № 1306/56/2011 (провадження № 2/1306/21/2012), а саме: стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 12 600 доларів США, що станом на день прийняття рішення згідно курсу НБУ становить 341 909 гривень 82 коп. Вирішено питання судових витрат (а.с. 55-56). Дане рішення оскаржила відповідачка. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає помилковим висновок суду про те, що виконавчі провадження про примусове виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2012 року у справі № 1306/56/2011 про визнання мирової угоди на час розгляду даної цивільної справи закриті, оскільки „жодних доказів про закриття вказаних виконавчих проваджень не надано. Вважає, що у мировій угоді грошове зобов`язання неправомірно виражено у доларах США, а не у гривні, як національній валюті України. Вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності на звернення до суду та звертає увагу на те, що відповідачкою було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до даного спору (а.с. 57, 62-69). Позивачка ОСОБА_2 , будучи своєчасно належним чином повідомленою про апеляційний розгляд справи 19 жовтня 2020 року (а.с. 144), в судове засідання не з`явилася, однак її представник, адвокат Вернієвська О.Б. надіслала на електронну пошту суду клопотання про апеляційний розгляд справи у її та її довірителя ОСОБА_2 відсутності (а.с. 145-146). З урахуванням наведеного колегія суддів (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності позивачки і її представника на підставі наявних у справі даних та доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356). Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, задоволення позовних вимог суд мотивував (зокрема) тим, що між сторонами спору було укладено мирову угоду, яка ухвалою суду від 28 грудня 2012 року була затвердженою судом, однак відповідачка ОСОБА_1 умов цієї мирової угоди не виконує і «у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, інша сторона має право звернутися до суду на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди». В той же час, статтею 208 ЦПК України встановлено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом (частина 2) і у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (частина 3). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається сторонами спору, що мирову угоду, яка була укладеною між сторонами даного спору та затвердженою ухвалою суду від 28 грудня 2012 року (а.с. 6-12), позивачами було подано у ВДВС для її примусового виконання. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення також зазначається, що за заявами позивачів державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МРУЮ було відкрито виконавчі провадження, «по яких на даний час державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень». В той же час, у матеріалах справи такі постанови ВДВС про закінчення виконавчих проваджень (їх копії) відсутні. Натомість, у матеріалах справи є наявною копія постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року, якою залишено без змін постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року, якою (в свою чергу) було скасовано ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року, якою було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та (зокрема) скасовано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2014 року про примусове виконання вищезгаданої ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2012 рокупро визнання мирової угоди (а.с. 92-97, 126-129). Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, станом на 07 серпня 2020 року на примусовому виконанні Дрогобицького МРВ ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) продовжують перебувати на виконанні виконавчі провадження по примусовому виконанню ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2012 року, якою було визнано мирову угоду між сторонами даного спору, і при примусовому виконанні цієї ухвали державним виконавцем 06.04.2020 року було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (відповідачки по даній справі), а 03.06.2020 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 148-159). За наведених вище обставин оскаржуване рішення не може залишатися в силі, оскільки таке також може бути пред`явленим для його примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, що фактично призведе до подвійного стягнення з відповідачки грошових сум, які є предметом мирової угоди від 28 грудня 2012 року, а відтак таке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 рокускасуватита ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 за позовом „про спонукання до виконання умов мирової угоди. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 19 жовтня 2020 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Крайник Н.П. Шеремета Н.О.