Постанова 4811 № 463/3406/16-ц

Справа № 463/3406/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/1856/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Приколоти Т.І., Шеремети Н.О., за участі секретаря: Фейір К.О. з участю позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2019 року, постановлене в складі головуючого судді Леньо С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки у майні, стягнення грошової компенсації, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив ухвалити рішення, яким виділити частку майна, що є у спільній сумісній власності, а саме горища будинку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на його користь грошову компенсацію 142 292 грн. 00 коп. вартості Ѕ частки горища. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 грудня 2008 р. Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради видала розпорядження № 1230, яким надала дозвіл на проведення реконструкції горища під мансардні приміщення квартири АДРЕСА_2 . Співвласником квартири АДРЕСА_3 в цьому будинку є позивач, а співвласниками квартири АДРЕСА_4 відповідачі. Згадане вище розпорядження сім`єю позивача оскаржено в судовому порядку, проте ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення судів першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, п. 2 цього розпорядження дозволено здійснити реконструкцію горища під мансардні приміщення квартири відповідачів з наступним покладенням на відповідачів обов`язку погодити реконструкцію з власниками квартири АДРЕСА_3 (п. 3.1 розпорядження). Вказував, що горище, яке реконструйовано під мансарду є спільним приміщенням співвласників будинку, однак внаслідок дій відповідача позивач та його сім`я позбавлені можливості користуватись таким приміщенням. Згідно вимог чинного законодавства, якщо виділ частки в натурі є неможливим, то співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації. Відповідно до проведеної експертизи, вартість горища становить 284 584 грн. 13 коп. і тому, половину вартості цього горища, що становить 142 292 грн. просив стягнути з відповідача. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 25.09.2018 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що із змісту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року випливає, що власники кв. АДРЕСА_5 володіють горищем на праві спільної сумісної власності. Власники кв. АДРЕСА_4 (відповідачі) зобов`язані узгодити проектну документацію з власниками кв. АДРЕСА_3 і після цього отримати відповідні дозволи на виконання робіт. Тобто п. 3.1 та п. 3.4 розпорядження Львівської міської ради № 1230 від 17.12.2008 року є законними. Позиція суду про те, що дане розпорядження у встановленому порядку не скасоване і тому немає підстав вважати, що відповідачі допустили порушення прав позивача є незаконними і необґрунтованим. Посилання суду на неможливість виділення частки майна в натурі для задоволення позовних вимог є неналежним. Відповідно до вимог ст. 364 ЦК України, якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Отже, право на стягнення з відповідачів вартості половини горища підтверджується статтями ЦК України. Вартість горища на час проведення експертизи становить 284 584 грн. 13 коп. тобто, на дуку апелянта, є заниженою і з такою він не погоджується. Стосовно думки експерта, що горище до реконструкції було аварійне, вважає, що такий висновок неправильний, оскільки експерт мав зазначити вартість горища лише на час проведення експертизи. Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру позивачу, а також ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_6 . (а.с. 11 т. 1). Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру від 15 червня 2010 р., відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_4 у цьому ж будинку. Вказане свідоцтво видано на підставі наказу управління комунальної власності від 15.06.2010 р. № 961-Ж-Л. (а.с. 60 т. 1). Згаданий будинок трьохквартирний. Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Згідно ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2007 року у справі № 1-а/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що конституційним повноваженням органів місцевого самоврядування є самостійне вирішення питань місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковим до виконання на відповідній території. Враховуючи специфіку м. Львова, а саме незадовільний стан дахів та горищ в житлових будинках, збудованих у минулих сторіччях, відсутність достатніх коштів у місцевому бюджеті для їх ремонту та необхідність збільшення житлової площі, 6 липня 2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради ухвалено рішення № 442 «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду», яким затверджено Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова (надалі Положення про надбудову). Відповідно до п. 1.14 Положення про надбудову проведення реконструкції горищ під мансардні поверхи або надбудов погоджується з власниками (повнолітніми наймачами) всіх квартир будинку. Водночас, пунктом 1.15 цього Положення передбачено виняток із наведеного правила, згідно з яким у випадку аварійного стану даху згода мешканців будинку не вимагається. Зазначений документ є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання органами місцевого самоврядування м. Львова та мешканцями м. Львова. Згідно ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17травня року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Тому в кожному конкретному випадку слід оцінювати чи цільово призначене приміщення для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що є визначальним встановленим критерієм для віднесення вказаного приміщення до допоміжного. Як видно із загальних висновків п/п ОСОБА_9 несуча здатність конструктивних елементів даху (крокви, прогони, несучі балки горищного перекриття) будинку за адресою АДРЕСА_1 недостатня для подальшої експлуатації споруди. Існуючі конструкції знаходяться в аварійному стані, не забезпечують нормальної експлуатації даху, а саме: не сприймають вертикальні навантаження від снігу, не забезпечують стійкість елементів (вітрові навантаження), дефекти суттєво впливають на нормальну роботу і експлуатацію горища, наявність грибкового захворювання деревини в порядку 65% загрожують руйнуванню покрівлі в цілому. Сан дахових конструкцій та дерев`яних балок горищного перекриття аварійний і непридатний до нормальної експлуатації (т.1 а.с.72-106). Таким чином, горище в будинку по АДРЕСА_7 , як простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху, у зв`язку з аварійним станом конструкцій не могло забезпечувати експлуатацію будинку та побутове обслуговування мешканців, а відтак горище у цьому будинку не могло бути віднесено до категорії допоміжних приміщень і власник будинку-територіальна громада в особі Львівської міської ради, яка відповідальна за збереження житлових будинків в належному технічному стані, вправі була вирішити питання про реконструкцію аварійної частини будинку незалежно від волі власників усіх житлових та нежитлових приміщень на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування. Згідно заяви від 08 серпня 2008 року співвласники АДРЕСА_8 . ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не заперечували проти ремонту сім`єю ОСОБА_13 аварійного горища шляхом реконструкції квартири АДРЕСА_2 за рахунок горищного приміщення (т.1 а.с.107). Заперечував проти реконструкції горища сім`єю ОСОБА_13 лише власник квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_1 . Згідно розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1230 від 17.12.2008 р. (а.с. 4 т. 1), співвласникам квартири АДРЕСА_2 надано дозвіл здійснити реконструкцію горища під мансардні приміщення квартири АДРЕСА_2 у зв`язку з аварійним станом даху згідно з поданою проектною та технічною документацією. Після реконструкції загальна площа квартири становитиме 165 кв.м. Цим же розпорядженням зобов`язано відповідачів: - впродовж трьох місяців з дня прийняття розпорядження погодити реконструкцію із співвласниками будинку та отримати в управлінні архітектури департаменту містобудування вихідні дані на проектування; - впродовж шести місяців з дня прийняття розпорядження через спеціалізовану ліцензовану проектну організацію виготовити проектну документацію на реконструкцію квартири, в якій передбачити приведення конструкції даху до нормального технічного стану та влаштування монолітного залізобетонного поясу по периметру споруди згідно з висновками ПП ОСОБА_9 , погодити її з органами санітарного і пожежного нагляду та подати на розгляд в управління архітектури департаменту містобудування. Погодити доступ для обслуговування існуючих димовентканалів; - дозвіл на проведення будівельних робіт отримати в інспекції Держаргбудконтролю у Львівській області; - ознайомити мешканців будинку з проектом організації робіт; - здійснити реконструкції квартири та здати в експлуатацію впродовж двох років з дня погодження проектної документації; - ремонт даху здійснити за власні кошти. Вказане розпорядження в цілому оскаржувалось в судовому порядку співвласниками квартири АДРЕСА_6 , в тому числі позивачем, проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 р. (а.с. 6-8 т. 1) провадження у справі закрито та роз`яснено сторонам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в цій ухвалі, рішення органу місцевого самоврядування, яке оскаржується, за своєю правовою природою є не нормативно-правовим актом, воно є актом індивідуальної дії одноразового застосування, за приписами якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Цей акт вичерпав свою дію фактом його виконання. На час розгляду справи вказане розпорядження не скасовано та за правилами цивільного судочинства не оскаржувалось. Крім того, вказане розпорядження в частині п. 3.1, яким зобов`язано відповідачів впродовж трьох місяців з дня прийняття розпорядження погодити реконструкцію із співвласниками будинку та отримати в управлінні архітектури департаменту містобудування вихідні дані на проектування, а також в частині п. 3.4, яким зобов`язано відповідачів ознайомити мешканців будинку з проектом організації робіт, оскаржувалось відповідачами, проте постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014 р. (а.с. 9-10 т. 1) в задоволенні позову відмовлено. Таким чином, реконструкція квартири відбулась на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17 грудня 2008 р., яке не є предметом оскарження у даній справі і яке у встановленому законом порядку не скасоване. Метою проведення реконструкції як зазначено вище був аварійний стан даху будинку. Горищем, яким було спірне приміщення до реконструкції, згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», є простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху. Поверхом мансардним (мансарда), яким стало спірне приміщення після реконструкції, згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», є поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі. Згідно висновку оціночно-будівельної експертизи (а.с. 250 - 253 т. 1), вартість мансардного поверху квартири АДРЕСА_2 станом на квітень 2010 р. становила 99 821 грн. 45 коп., а станом на час проведення експертизи 284 584 грн. 13 коп. При цьому, як зазначено в дослідницькій частині цього висновку, горище до реконструкції перебувало в аварійному стані, непридатному до нормальної експлуатації і у зв`язку з цим, таке горище фактично не має вартості. Об`єктом оцінки є мансарда і для її оцінки експертом використано витратний підхід (метод визначення витрат необхідних на будівництво об`єкта), який базується на визначені суми витрат на відтворення або заміщення об`єкта нерухомості на дату оцінки з подальшим її коригуванням на суму його зносу та знецінення. Саме ж горище, яким воно було до реконструкції, згідно висновку експерта оцінці не підлягає. Вартість мансардного поверху квартири АДРЕСА_2 станом на квітень 2010 року (час завершення реконструкції*) могла становити 99821,45 грн. Вартість мансардного поверху квартири АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи становить 284584,13 грн. Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт вказаний висновок підтримав та додатково пояснив, що стан горища до реконструкції був аварійним і у зв`язку з цим таке горище не підлягає оцінці. Також експерт на підставі наданих йому матеріалів технічної інвентаризації на будинок та проектної документації зазначив, що до здійснення та на момент проведення реконструкції зазначений простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху (горище) не міг забезпечувати експлуатацію будинку та побутове обслуговування мешканців, даний простір не може бути віднесений до категорії допоміжних приміщень та не являється приміщенням спільного користування. Окрім того, мешканці розміщеної на першому поверсі будинку квартири АДРЕСА_3 (у т.ч. позивач ОСОБА_1 ) не користувалися спірним горищем та не мали до нього вільного доступу, оскільки вихід на горище здійснювався лише з коридору квартири АДРЕСА_4 (відповідачів ОСОБА_14 на другому поверсі. Як встановлено судом, витрати пов`язані з реконструкцією несли відповідачі, тоді як позивач фінансової участі в такому не приймав. Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає положенням ст. 16 ЦК України, не є ефективним в розумінні вимог ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та крім цього, призведе до порушення прав відповідачів, які здійснили реконструкцію у встановлений законом спосіб в межах простору горища будинку. Виходячи з предмета і підстав позову, позивач, у зв`язку з встановленою законом забороною на виділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, по суті просив стягнути грошові кошти, які є вартістю будівельно-монтажних робіт, і які не можуть вважатись компенсацією частки у спільній сумісній власності. Суд першої інстанції вірно встановив, що посилання позивачів на невідповідність та незаконність дій відповідача не відповідають обставинам справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що захист прав позивача можливий виключно у випадку, якщо буде доведено, що реконструкція, в тому числі процедура надання дозволу, проведені з порушенням вимог чинного законодавства і такі обставини потягнули за собою порушення прав та інтересів позивача. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено наявності передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2019 року слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2020 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Приколота Т.І. Шеремета Н.О.