Ухвала КАС ВС № 9901/803/18

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року Київ справа №9901/803/18 адміністративне провадження №П/9901/803/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стрелець Т.Г., суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Шарапи В.М., Данилевич Н.А., за участю: секретаря судового засідання: Приходько Н.І. представника позивача - Кравця Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, - ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог 1. 8 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить: 1.1. визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо здійснення оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту; 1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 липня 2018 року №1395/ко-18 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Голосіївського районного суду м.Києва; 1.3. стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України судовий збір, який був сплачений при подачі позовної заяви.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне. - Оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі Закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, оскільки фактично таке оцінювання передбачено нормами Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів». - Вiдповiдачем протиправно порушено вимоги щодо формування та ведення досьє позивача, що позбавило останнього права на здiйснення оцiнювання таких показникiв його професійної компетенції як ефективнiсть здійснення суддею правосуддя або фахова дiяльнiсть для кандидата на посаду судді, дiяльнiсть щодо пiдвищення фахового рівня, що в результатi позбавило позивача права отримати ще 90 балiв за цими показниками - Вiдповiдачем протиправно не оцінено в балах кожен окремо критерiй особистої та соціальної компетенції, не зважаючи на те, що дані показники за результатами тестувань особистих морально-психологiчних якостей та загальних здiбностей оцiнено як «високі», що в результатi позбавило позивача права отримати правомiрнi очiкування на отримання ще 200 балiв за цими критеріями. - Вiдповiдачем протиправно не оцiнено в балах кожен окремо показник критерiю професійної етики та доброчесностi, а відсутність аргументів щодо аналізу ycix показникiв даного критерію свідчить про свавiльнiсть поведінки відповідача, що порушує право позивача на прозоре оцiнювання його здiбностей; - Вiдповiдачем протиправно здiйснено оцiнювання двох рiзних критеріїв - професійної етики та доброчесностi на пiдставi одних і тих же даних, які, до того ж, не мiстяться в суддівському досьє, отримані у спосіб, не передбачений законодавством, мiстять припущення, що не пiдтвердженi жодним доказом, та спростовуються матерiалами досьє позивача. - Рiшення є протиправним та необґрунтованим, оскільки не містить інформації про більшість оцінок показників критеріїв оцінювання. - Надавши необмежені дискреційні повноваження Вищій кваліфікаційній комісії суддів України щодо можливостi виставлення будь-яких оцiнок за критерiї професійної етики та доброчесностi без необхідності їх обґрунтування, порушив принцип верховенства права. Вiдсутнiсть в законі механiзму захисту від можливого свавiльного втручання в право на належне оцiнювання свiдчить про порушення права на захист. Крім того, закон, який не дозволяє передбачити, які бали вона може отримати за той чи iнший показник та яким чином формуються оцінки, не вiдповiдає принципу законності, що є невід`ємною складовою будь-якого процессу.

3. Відповідач - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, заперечила проти позову, зазначивши, що зазначивши, що оскаржуване рішення ВККС прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, з дотриманням процедури та передбачених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв для його прийняття. Дане рішення містить визначені законом, положеннями та умовами підстави для його прийняття, а також мотиви, з яких ВККС дійшла до висновку про невідповідність судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 13.11.2018 о 10 год. 30 хв. в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8. 5. 12 листопада 2018 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшли заяви представника позивача - Кравця Ростислава Юрійовича про відвід суддям Касаційного адміністративного суду Білоусу О.В., Данилевич Н.А., Шарапі В.М., Стрелець Т.Г., Бевзенку В.М.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених відводів та ухвалив передати заяви представника позивача про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стрелець Т.Г., Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Шарапи В.М., Бевзенка В.М. на автоматизований розподіл для визначення у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України, судді, який вирішуватиме ці заяви.

7. Ухвалою від 15 листопада 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А. у справі №9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

8. Ухвалою від 16 листопада 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Р.Ю. про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М. у справі №9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

9. Ухвалою від 16 листопада 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гриців М.І. розглянув у письмовому провадженні заяву представника позивача Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Стрелець Т.Г. у справі №9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

10. Ухвалою від 19 листопада 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Р.Ю. про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В. у справі № 9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

11. Ухвалою від 19 листопада 2018 року судді-доповідача - Бившевої Л.І. розглянув у порядку письмового провадження заяву Кравця Ростислава Юрійовича - представника ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. у справі № 9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

12. Наступне судове засідання було призначене на 22 січня 2019 року о 10:30 за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5.

13. У судовому засіданні 22 січня 2019 року колегія суддів Верховного Суду протокольною ухвалою витребувала у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України копію технічного звукозапису співбесіди судді ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року під час кваліфікаційного оцінювання її на відповідність займаній посаді та оголосила перерву у справі до 19 лютого 2019 року.

14. У судовому засіданні 19 лютого 2019 року було частково досліджено аудіозапис співбесіди судді ОСОБА_1 із колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі членів ВККС України - Устименко В.Є., Гладій С.В., Луцюк П.С., проведеної в рамках її кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та оголошено перерву до 19 березня 2019 року.

15. Судові засідання, призначені на 19 березня 2019 року та 09 квітня 2019 року, не відбулися у зв`язку із участю головуючої судді Стрелець Т.Г. у розгляді виборчої справи та перебуванням судді Шарапи В.М. у відпустці.

16. Наступне судове засідання було призначене на 07 травня 2019 року.

17. У судовому засіданні 07 травня 2019 року представником позивача - Кравцем Р.Ю. було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 9901/803/18 до розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги ОСОБА_2 . У судовому засіданні оголошено перерву до 09 липня 2019 року.

18. Під час судового засідання 09 липня 2019 року представником позивача - Кравцем Р.Ю. заявлено відводи колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі: Стрелець Т.Г. - головуюча суддя, судді: Білоус О.В., Данилевич Н.А., Шарапа В.М., Бевзенко В.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених відводів та ухвалив передати заяви представника позивача про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стрелець Т.Г., Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Шарапи В.М., Бевзенка В.М. на автоматизований розподіл для визначення у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України, судді, який вирішуватиме ці заяви.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гусак М.Б. розглянув заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Данилевич Н.А. у справі №9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

21. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шевцова Н.В розглянула заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Стрелець Т.Г. у справі №9901/803/18 та відмовила у задоволенні вказаної заяви.

22. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В. розглянула заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Шарапі В.М. у справі №9901/803/18 та відмовила у задоволенні вказаної заяви.

23. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В. розглянула заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Бевзенку В.М. у справі №9901/803/18 та відмовила у задоволенні вказаної заяви.

24. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімон М.М. розглянув заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Білоусу О.В. у справі №9901/803/18 та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

25. Судове засідання у справі №9901/803/18 було призначене на 17 вересня 2019 року, проте не відбулося у зв`язку із відсутність повного складу судової колегії.

26. Наступне засідання призначене на 21 жовтня 2019 року.

27. У судовому засіданні 21 жовтня 2019 року на розгляд суду було поставлено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про зупинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень частини 5 статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини 4 статті 85, частини 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами (справа №3-408/2018(6488/18)). Представник позивачки - Мартиненко А.В. підтримано вказане клопотання.

28. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у задоволенні вказаного вище клопотання відмовлено.

29. У судовому засіданні 21 жовтня 2019 року оголошено перерву до 04 листопада 2019 року.

30. Під час судового засідання 04 листопада 2019 року було продовжено дослідження аудіозапису співбесіди судді ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та оголошено перерву до 18 листопада 2019 року. 31. 18 листопада 2019 року на початку судового засідання поставлено на обговорення питання щодо можливості проведення судового засідання за участі представника ВККС України, довіреність якого видана уже не діючим головою ВККС України та за умови, коли члени ВККС України втратили свої повноваження, а новий склад цього органу не сформований. У зв`язку із відсутністю єдиної позиції у члені колегії суддів з даного питання судове засідання відкладене на 23 грудня 2019 року.

32. Судове засідання, призначене на 23 грудня 2019 року, не відбулося у зв`язку із відсутність повного складу судової колегії. Чергове засідання у справі було призначене на 27 січня 2020 року.

33. В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва), у зв`язку із клопотаннями представника позивача про відкладення (зайнятість у інших судових процесах) розгляду справи, клопотанням ВККС про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представлення інтересів ВККС, а також із епідемічною ситуацією, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 та встановленням в країні карантину.

34. У судовому засіданні 19 жовтня 2020 року Суд поставив на обговорення питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача. Колегія суддів, керуючись принципом «належного урядування» (який зобов`язує державу діяти в належний спосіб щодо створення та функціонування відповідних державних інституцій), який неодноразово застосовувався у судових рішеннях Європейського суду з прав людини, порадившись на місці, ухвалила розглядати справу у відсутності представника відповідача, який в належний спосіб реалізував свої повноваження, сформулювавши правову позицію у даній справі, подавши до Верховного Суду відзив на позовну заяву та надавши у судовому засіданні 22 січня 2019 року свої пояснення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

35. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) від 01 лютого 2018 року №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

36. ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 81 бал, за результатами виконаного практичного завдання - 84 бали. На етапі складення іспиту загалом позивач набрала 165 балів.

37. Рішенням ВККС від 12 квітня 2018 року №82/зп-18 затверджено результати першого етапу оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 15 березня 2018 року.

38. Рішенням ВККС від 12 квітня 2018 року №82/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди». 39. 30 липня 2018 року ВККС проведено співбесіду із позивачем, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.

40. За критерієм компетентності суддя набрала 375 балів.

41. При цьому, за критераем професiйної компетентностi ОСОБА_1 оцiнено Комісією на пiдставi результатiв iспиту, дослiдження iнформацiї, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 роздiлу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16. За критерiями особистої та соціальної компетентностi ОСОБА_1 оцiнено Комiсiєю на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослідження iнформацiї, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 роздiлу II Положення. За критерієм професійної етики, оцiненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 роздiлу II Положення, суддя набрала 130 балiв. За цим критерієм суддю оцiнено на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослідження інформації, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди. За критерієм доброчесностi, оцiненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 роздiлу II Положения, суддя набрала 115 балiв. За цим критерієм суддю оцiнено на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослiдження інформації, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди. Оцiнюючи вiдповiднiсть судді критерiям професiйної етики та доброчесностi Комісією враховано вiдомостi, що свiдчать про неналежне виконання суддею ОСОБА_1 обов`язкiв, передбачених пунктом 2 частиною сьомою статті 56 Закону, а також про недотримання нею вимог статей 1, 3 та 13 Кодексу суддiвської етики, зокрема, пiд час зайняття суддею адмiнiстративної посади виконувача обов`язкiв заступника голови суду. Комiсiєю також надано оцінку інформації стосовно поведінки суддi ОСОБА_1 , яка створила перешкоди для реалiзацiї органом суддiвського самоврядування - зборами суддiв, повноважень щодо органiзацiї роботи Голосіївського районного суду міста Києва, належного контролю за ефективнiстю здiйснення правосуддя. Крім того, пiд час квалiфiкацiйного оцiнювання виявлено факти щодо значної кiлькостi судових справ, якi перебувають в провадженні суддi ОСОБА_1 з порушенням строків розгляду, передбачених законом: понад 6 мiсяцiв, понад 1 рік, понад 2 роки. Водночас, суддею ОСОБА_1 повiдомлено Комісії суперечливі вiдомостi щодо ефективностi здiйснення нею судочинства, розглянутих судових справ з порушенням строків. Зазначенi обставини встановленi у рішенні Ради суддів України вiд 18 травня 2018 року №20.

42. За результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 набрала 620 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результати кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

43. Рішенням ВККС від 30 липня 2018 року №1395/ко-18 суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

44. Колегія суддів звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

45. Предметом розгляду даної справи є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 липня 2018 року №1395/ко-18 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Голосіївського районного суду м.Києва.

46. У судовому засіданні 19 жовтня 2020 року колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було постановлено на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

47. Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі та наполягав на розгляді її по суті.

48. Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

49. Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді <…> здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: <…> рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок № 144/зп-16).

50. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

51. Частинами другою, четвертою статті 84 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді <…>, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування. У частинах першій, другій статті 85 Закону № 1402-VІІІ зазначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді <…> критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС <…> зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи. Відповідно до частин першої, другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

52. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством прямо передбачено право на оскарження рішення ВККС в судовому порядку. При цьому, законодавець виділяє в окрему категорію так звані рішення ВККС щодо надання рекомендацій (в тому числі, щодо звільнення судді із займаної посади), які можуть бути оскаржені у судовому порядку лише за умови їх оскарження разом із кінцевим рішенням уповноваженого органу, ухваленим за результатами розгляду вказаної рекомендації. Колегія суддів наголошує, що таке нормативне закріплення права на судове оскарження рішень ВККС не обмежує особу у реалізації наданого їй права на звернення до суду, якщо вона вважає, що таким рішенням порушено її права та інтереси, а лише визначає з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку. Оскільки рішення ВККС, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, а тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише після та разом із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя за результатами розгляду такої рекомендації. Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду у вказаній категорії справ (зокрема, постанова від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18).

53. Зі змісту оскаржуваного рішення ВККС від 30 липня 2018 року №1395/ко-18 вбачається, що відповідач, поміж іншого, вирішив внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду м.Києва у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначене вище рішення ВККС від 30 липня 2018 року №1395/ко-18, яким рекомендовано вирішити питання про звільнення позивачки із посади судді, не може бути самостійним предметом розгляду адміністративного суду та має переглядатися разом із рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим за результатами перевірки вказаної рекомендації.

54. За змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та породжує відповідні правові наслідки. Відтак, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді Вища рада правосуддя може прийняти рішення про відмову у задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади.

55. В ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №9901/604/18 Суд висловив правову позицію, відповідно до якої звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України. ВРП може ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Суд вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим. Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовні ший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

56. У ході розгляду справи Верховним Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 15 вересня 2020 року № 2620/0/15-20 відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, оскільки рішення ВККС України від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 не містить достатнього обґрунтування висновку про невідповідність судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді.

57. У судовому засіданні 19 жовтня 2020 року представник позивачки - адвокат Кравець Р.Ю. підтвердив, що вона станом на момент розгляду питання про закриття провадження у цій справі ОСОБА_1 продовжує виконувати свої посадові обов`язки у статусі судді Голосіївського районного суду міста Києва. Таким чином, наявність нескасованого рішення ВККС, прийнятого за результатами кваліфікаційного оцінювання позивачки - ОСОБА_1 не породжує стану правової невизначеності стосовно подальшої можливості здійснення нею повноважень судді Голосіївського районного суду міста Києва.

58. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване Рішення ВККС України від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 не може бути самостійним предметом судового розгляду. Надання правової оцінки вказаному рішенню має відбуватися в рамках судового провадження у справі про скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду рекомендації ВККС України, висловленій у її рішенні від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 п про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

59. Стосовно можливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

60. Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Така вимога щодо розгляду справи протягом розумного строку обумовлена передусім тим, що будь-який правовий спір для його сторін супроводжується невизначеністю у правовідносинах, яка триває протягом строку розгляду справи, й, відповідно, перешкоджає сторонам, повноцінно користуватися своїми правами. Правовий статус Комісії визначений Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону. Отже, фактичне неіснування складу Комісії є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період. Із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус Комісії як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання. Це рішення не стосується діяльності Комісії як юридичної особи. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до судової практики Європейського Суду з прав людини, труднощі держави щодо створення відповідного органу, не можуть перешкоджати особі у належному судовому захисті. Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «належного урядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). Отже державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Водночас ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). За таких обставин, після шестимісячної відсутності повноважень у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розгляд справи було вирішено здійснювати за відсутності представника відповідача, який надавав письмовий відзив на позовну заяву та попередньо висловив свою позицію у судовому засіданні 22 січня 2019 року.

61. Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ужите в цій нормі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване Рішення ВККС з висновком рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України не може бути самостійним предметом судового розгляду. В свою чергу, позовні вимоги про визнання протиправними дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо здійснення оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, є похідними від основної позовної вимоги - про скасування рішення ВККС України від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги у даній справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

62. Частиною першою статті 239 КАС передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

63. Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

64. Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 243, 248, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України Суд ухвалив:

1. Провадження у справі № П/9901/803/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

2. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження. Повний текст рішення виготовлений 22 жовтня 2020 року. Головуючий суддя Стрелець Т. Г. Судді Бевзенко В.М. Білоус О.В. Шарапа В.М. Данилевич Н.А.