Постанова 4857 № 380/2342/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 рокуСправа № 380/2342/20 пров. № А/857/9680/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді -доповідача - Качмара В.Я., суддів - Большакової О.О., Мікули О.І., при секретарі судового засідання - Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (суддя Потапенко В.А., м.Львів, повний текст складено 30 червня 2020 року) у справі за його позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (правонаступник Національний банк України) про визнання протиправним і скасування розпорядження,- ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року Приватне акціонерного товариство - акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (далі - ПрАТ, Страхова компанія відповідно) звернулося до суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також - Нацкомфінпослуг, Комісія відповідно) в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача про застосування заходу впливу до ПрАТ від 05.03.2020 №438 (далі - Розпорядження). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовимрішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги з покликанням на окремі обставини справи вказує, що для прийняття страховиком рішень про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування особі, яка має право на отримання відшкодування, має настати страховий випадок, однією із складових якого є наявність цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована. Водночас, водія забезпеченого транспортного засобу не було притягнуто до встановленої законом відповідальності за спричинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що виключає факт настання цивільно-правової відповідальності страхувальника. Разом з тим, у справі заявлено клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником, а саме з Комісії на Національний банк України (далі - НБУ). Вказане клопотання мотивовано тим, що 01.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» від 12.09.2019 (далі - Закон №79-IX), яким передбачено ліквідацію Комісії та розподіл повноважень з регулювання фінансового ринку між НБУ та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР). Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих положень» Закону №79-IX з 01.07.2020 НБУ, НКЦПФР є процесуальними правонаступниками Комісії, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-I). Безпосередньо НБУ на підставі Закону №79-IX став регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок ломбардів та бюро кредитних історій, а НКЦПФР недержавні пенсійні фонди та фонди фінансування будівництва). Указом Президента України «Про припинення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 30.06.2020 №259 припинено Комісію, шляхом ліквідації. Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Нацкомфінпослуг перебуває у стані припинення запис 10741100008041836 від 08.07.2020. Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити відповідача його правонаступником - НБУ. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. НБУ в судове засідання не надіслав свого представника про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скаргане не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено порушення вимог абзаців 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) в частині обов`язковості наведення мотивів (з наданням відповідних доказів/документів) прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування потерпілим особам. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що на адресу Нацкомфінпослуг надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 в інтересах громадянки ОСОБА_2 від 13.01.2020 №000021/20 щодо невиконання ПрАТ зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та порушення ПрАТ вимог законодавства про фінансові послуги. У вказаному зверненні порушувалося питання щодо неправомірної відмови ПрАТ у виплаті страхового відшкодування. З метою належного розгляду питань, порушених у зверненні заявника відповідачем надіслано вимогу щодо отримання від позивача інформації та документів. За результатами розгляду документів наданих ПрАТ встановлено, що 28.12.2018 за участю забезпеченого за договором транспортного засобу Nissan Tiida, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - ТЗ) сталася подія, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої завдано шкоди життю ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. Відповідно до постанови слідчого Камянка-Бузького відділу поліції (Жовківське відділення) Головного управління Національної поліції у Львівській області про закриття кримінального провадження від 30.11.2019 (далі - Постанова) кримінальне провадження №12018140240001805, закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 (водій забезпеченого транспортного засобу) ознак складу кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). 13.02.2019 ПрАТ отримано від ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 заяву на виплату страхового відшкодування по смерті ОСОБА_3 , до якої були додані всі документи, передбачені статтею 35 Закону №1961-IV необхідні для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. За результатами розгляду вказаної вище заяви позивач листом від 26.12.2019 №386 повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, так як в діях водія ОСОБА_4 не встановлено порушень вимог «Правил дорожного руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі - ПДР), які б перебували у безпосередньому зв`язку із настанням даної ДТП та її наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_3 . Наведені обставини зафіксовані Нацкомфінпослуг у акті про правопорушення, вчинені ПрАТ на ринку фінансових послуг від 17.02.2020 №177/13-4/15 (далі - Акт; а.с.5-18). Зазначено, що позивачем не надано документів, які підтверджують, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, ПрАТ прийнято невмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Згідно Акта відповідачем зафіксовано порушення позивачем абзаців 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 вказаного Закону, повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У зв`язку з встановленням вказаних порушень, 05.03.2020 Нацкомфінпослуг винесено Розпорядження відповідно до якого зобов`язано ПрАТ усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити відповідача про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.03.2020 (а.с.4). У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом №2664-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Згідно пунктів 2 та 3 частини першої 1 статті 19 Закону №2664-III метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг. У пункті 4 частини першої статті 20 Закону №2664-III зазначено, що державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу. Згідно статті 39 Закону №2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 40 Закону №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону. Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Згідно із пунктом 1.1 «Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги» затвердженого Розпорядження Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 18.12.2012 за №2112/22424; далі - Положення) це Положення розроблене відповідно до Законів №2664-III, «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження. Згідно з пунктом 1.5 розділу I Положення Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в зверненнях громадян. Відповідно до пункту 1.6 розділу I Положення Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов`язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу. Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення (пункт 1.7 розділу I Положення). Комісія, в контексті частини першої, третьої пункту 2.1 розділу II Положення може застосовувати такі заходи впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону №2664-III. Згідно із пунктом 4.20 розділу IV Положення за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення. Відповідно до пункту 4.5 розділу IV Положення Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення. Відповідно до Розпорядження, що оскаржується, порушення позивача полягало у невиконанні положень абзаців 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Згідно статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 Закону №1961-IV встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статті 34 Закону №1961-IV страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно статті 37 Закону №1961-IV підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. В розглядуваному випадку, як було встановлено вище, за зверненням ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 про страхове відшкодування (моральна шкода, відшкодування утриманцю) позивачем було відмовлено. Підставою для такої відмови слугувало те, що в діях водія ОСОБА_4 відсутні невідповідність вимогам ПДР, які б могли знаходитись у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді Загибелі ОСОБА_3 , та він (водій) не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Постановою відповідне кримінальне провадження по відношенню до водія забезпеченого за договором ТЗ закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК. Відповідно до статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 27.3 та 27.4 статті 27 Закону №1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. При цьому, відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Зміст наведеного законодавства свідчить про те, що шкода, завдана при експлуатації транспортного засобу, виникає навіть за відсутності вини. Тобто, моральна шкода, завдана смертю потерпілого від джерела підвищеної небезпеки, а також витрати на поховання такого потерпілого відшкодовуються незалежно від вини фізичної особи - водія. Вказаний висновок узгоджуєься із позицією Верховного Суду, щодо подібної категорії справ у постанові від 16 липня 2020 року у справі №826/4809/17. Відтак, з огляду на наведені вище норми відмова, що наведена у листі позивача щодо виплати страхового відшкодування є невмотивованою, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного Ропорядженняв межах і на підставі повноважень Комісії. Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, у відповідній частині, суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 328 КАС, суд- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія «Скарбниця» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.