Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 159/1533/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 159/1533/20 пров. № А/857/10726/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року в адміністративній справі № 159/1553/20 (прийняте у місті Ковелі суддею Бойчуком П.Ю.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м.Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Левщука Сергія Геннадійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою і просив скасувати постанову від 22.03.2020 серії ДП18 № 235633, винесену поліцейським роти з обслуговування м.Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Левщуком С.Г. у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 125, частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування позову зазначає, що Правил дорожнього руху не порушував, а дії інспектора є неправомірними. При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем оцінка доказів не проводилась, об`єктивного та законного розгляду справи не відбувалося. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що інспектор патрульної поліції наділений повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення, тому повинен бути відповідачем у справах про оскарження винесеної ним постанови. Посилається на постанову Верховного Суду від 26.12.2019, де зазначено, що визначення відповідачів, предмета та підстави позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обгрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, 22.03.2020 поліцейським роти з обслуговування м. Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Левщуком С.Г. винесено постанову серії ДП 18 № 235633 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн за те, що він 22.03.2020 о 00 год. 04 хв. той керував транспортним засобом, у якого не горів задній лівий габаритний ліхтар, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 125 КУпАП, та при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.4 «а» Правил дорожнього руху України, тим самим скоївши адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до неналежного відповідача, а тому підстави для задоволення такого позову відсутні. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб?єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України). Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені статтею 125 та частинами першою, другою і четвертою статті

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 125 та частиною першою статті 126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і в цьому випадку не можуть виступати самостійними суб`єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення. Тому належним відповідачем як суб`єктом владних повноважень в адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції. Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повинен бути відповідний орган Національної поліції, а саме: управління патрульної поліції у Волинській області. Разом з тим, як видно з матеріалів справи, цей позов заявлено до поліцейського роти з обслуговування м.Ковеля управління патрульної поліції у Волинській області Левщука Сергія Геннадійовича, тобто до неналежного відповідача. За змістом частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином, з наведених вище норм слідує, що суд першої інстанції може замінити неналежного відповідача, попри те, що судом було роз`яснено позивачу його право звернутись до суду з відповідною заявою про залучення належного співвідповідача. З матеріалів справи видно, що позивач звертався до суду із заявою про залучення співвідповідачем Головне управління Національної поліції у Волинській області, проте у задоволенні цієї заяви йому було відмовлено ухвалою суду від 21 травня 2020 року, оскільки Головне управління Національної поліції у Волинській області є окремою юридичною особою, а поліцейський роти з обслуговування м.Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Левщук С.Г. не є його працівником. Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року в адміністративній справі № 159/1553/20 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 22 жовтня 2020 року.