Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/857/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/857/19 пров. № А/857/4588/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Макарик В.Я. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представника позивача Стародубець М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року (головуючий суддя Дуру Ю.Ю., письмове провадження) у справі № 260/857/19 за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород», про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 20.06.2019 Державна авіаційна служба України (далі - позивач, Державіаслужба) звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, ОСОБА_1 ), Державної архітектурно-будівельної інспекції України; Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі - відповідач 3); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» (далі - третя особа, ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород»), в якій просила: - зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №137, №146; - зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво; - визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва; - визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва; - визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва та скасувати їх. В обґрунтування позовних вимог Державіаслужба покликалась на те, що 22.02.2019 на її адресу надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - Акт). На момент перевірки приаеродромної території аеродрому «Ужгород» комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з частиною десятою статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. На виконання вимог вищезазначеної статті, Положення № 520, на підставі Акту, в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 137 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 . Враховуючи те, що рішення Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 № 137 фізичною особою не виконується в добровільному порядку, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Окрім цього, позивач зазначив, що спеціально уповноваженим органом державного контролю (нагляду) у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, санітарних норм, а також законодавства про безпеку цивільної авіації, та всупереч вимог підпункту 3 пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, не призначено позапланової перевірки з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт за вказаною адресою, що свідчить про бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно- будівельної інспекції у Закарпатській області. 29 серпня 2019 року ухвалою суду замінено у даній адміністративній справі первісного відповідача 2 - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, буд. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) на належного - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (Управління державного архітектурно-будівельного контролю) (далі - відповідач 2). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державіаслужба подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідач, ОСОБА_1 , не отримував погодження позивача щодо проведення будівництва об`єкта нерухомості, а відтак порушив вимоги законодавства щодо будівництва на приаеродромній території, а рішення Державіаслужби про припинення будівництва від 14.03.2019 № 137 та №146 винесені на підставі закону, не оскаржені та не скасовані у визначеному порядку, а тому підлягають негайному виконанню. Зазначає, що ОСОБА_1 своїми діями створює загрозу безпеці авіації, інтересам держави, національній безпеці та потребам суспільства, а тому об`єкт будівництва за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 ,, підлягає знесенню, а, ділянка поверненню в попередній стан. Крім того, позивач зазначає, що статтею 69 Повітряного кодексу України та статтею 72 Земельного кодексу України чітко встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють визначення умов забудови, використання землі та споруд та здійснення, зокрема, будівництва на приаеродромній території за погодження з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою. Згідно з пунктом 3.2 ДБН В.2.2-24:2009 не рекомендується розташування висотних будинків на приаеродромних територіях та в зонах маневрування повітряних суден на території України, а також у зонах обмеження житлової забудови навколо аеродрому через негативний вплив авіаційного шуму, електромагнітного випромінювання та інших впливів і ризиків. Розташування висотних будинків у зонах обмеження житлової забудови вирішується на основі висновків санітарно-епідеміологічної експертизи. Враховуючи вищевикладене, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №78/03-04/18 затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 17.08.2018 №76-М видані з порушенням з порушенням законодавства, зокрема, частини третьої статті 69 Повітряного кодексу України, а тому підлягають скасуванню, а дії щодо їх видачі мають бути визнані протиправними. При цьому, Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не враховано наявність планувальних обмежень, а саме, що відповідна земельна ділянка знаходиться у межах приаеродромної території аеродрому «Ужгород». Враховуючи невчинення Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради дії щодо погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , з Державіаслужбою така його бездіяльність, на думку позивача є протиправною У відповідь на подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в якому заперечив проти вимог скарги Державіаслужби, вважає їх необґрунтованими, просить суд у їх задоволенні відмовити. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду, яке проводиться в режимі відеоконференції, підтримує вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 , представники інших відповідачів та третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 17.08.2018 наказом №76-М Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція горища власного житлового будинку під 7 окремих житлових квартир по АДРЕСА_1 заявником яких є ОСОБА_1 22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - Акт). На момент перевірки приаеродромної території аеродрому «Ужгород» комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі Акту в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 137 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Також на підставі вказаного акту винесено рішення № 146 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку рішень Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 № 137 та №146 фізичною особою, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, Державіаслужба звернулася за захистом порушених прав та вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку. Разом з тим, судом встановлено, що рішення Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 № 137 та №146 стосуються одного об`єкту будівництва. Зокрема згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що Державіаслужба не бере участі у процедурі видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов і обмежень, а тому отримання погодження від позивача на видачу дозвільних документів чинним законодавством не передбачено. Окрім цього суд першої інстанції дійшов висновку, що ані нормами законодавства, що регулює порядок погодження об`єктів, ані положенням, що визначає Порядок скасування актів суб`єктів владних повноважень, не передбачено скасування містобудівних умов і обмежень та документів, що дають право на виконання будівельних робіт з підстав такого непогодження. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва суд першої інстанції зазначив, що відсутність погодження з боку позивача на будівництво даного об`єкту не свідчить що даний об`єкт є самочинним будівництвом та не може бути головним чинником для його знесення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції частково зважаючи на наступні мотиви. Пунктом 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520, визначено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Відповідно до п. 30 частини третьої цього Положення основними завданнями Державіаслужби є: погодження місця розташування, висоту об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. Згідно з п. 1.2 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 721, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів). Відповідно до п. 3.4 Порядку № 721 Державіаслужба України розглядає матеріали, проводить оцінку розміщення об`єктів, що проектуються з урахуванням Висновку експлуатанта, Висновку провайдера, та надає висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 4 до цього Порядку), або готує обґрунтовану відмову у наданні погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 5 до цього Порядку). Згідно з приписами пункту 10 статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. У постанові від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. За рішенням Державіаслужби органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані припинити будівництво до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Аналіз наведених вище положень статті 69 Повітряного кодексу України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення. Так, позивач зазначає, що під час проведення перевірки при аеродромних територій аеродрому були встановлені будівництва не погоджені з Державіаслужбою. Зокрема, процедура звернення суб`єктів за погодженням місця розташування та висоти об`єктів на при аеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації передбачено Порядком № 721 . З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що докази погодження з Державіаслужбою об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 що здійснюється відповідачем ОСОБА_1 відсутні, що також не заперечується сторонами. Оскільки ОСОБА_1 не погодив будівництво з Державіаслужбою, у позивача були законні підстави для прийняття рішення №137 від 14.03.2019 про припинення будівництва об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється відповідачем ОСОБА_1 . Доказів виконання зазначеного рішення матеріали справи не містять, виконання оскаржуваних рішень відповідачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не підтверджено. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав рішення Державіаслужби щодо погодження будівництва за вказаною адресою, зокрема не вчинив будь-яких дій щодо отримання необхідних дозволів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби 14.03.2019 №

137. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Статтею 69 Повітряного кодексу України визначено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, зокрема, будівництво. Відповідно до частин третьої-четвертої цїєї ж статті визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України. Отже, для запобігання порушення умов погодження, незаконному будівництву саме - експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території. Згідно з пунктом 149 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 (в редакції чинній на час видачі містобудівних умов та обмежень -23.10.2017), з метою запобігання забрудненню атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та зменшення впливу пов`язаних з ними фізичних факторів на здоров`я людей, діяльність підприємств, установ та організацій для кожного аеродрому встановлюються зони обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва, межі яких повідомляються власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою ним особою відповідним органам місцевого самоврядування для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів, а також будівництва і реконструкції промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів. Суд першої інстанції встановив, що також підтверджується матеріалами справи, на момент надання відповідачу ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень, експлуатант аеродрому не надав Ужгородській міській раді графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які би візуалізували необхідні обмеження. Докази надсилання інформації про розмір приаеродромної території Ужгородській міській раді Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» на момент розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень в матеріалах справи відсутні. В свою чергу, позивач не надав доказів на підтвердження здійснення Закарпатським обласним комунальним підприємством ,,Міжнародний аеропорт Ужгород" контролю за станом приаеродромної території для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву, що передбачено частиною п`ятою статті 69 Повітряного кодексу України, під час якого могло бути встановлено бездіяльність Ужгородської міської ради щодо погодження умов забудови. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства № 109 від 07.07.2011 затверджений Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109). Згідно з п. 2.2 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. За змістом ст. 6 Закону України «,Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Статтею 29 зазначеного Закону( в редакції, чинній на час видання містобудівних умов та обмежень) встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (частина 1). Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина 4). Суд першої інстанції встановив, що Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надано ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 78/03-04/18, затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 17.08.2018 №76-М Колегія суддів звертає увагу на те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради у відповідності до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого XXIX сесією Ужгородської міської ради IV скликання №313 від 04.06.2004 року, згідно з яким земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . знаходиться в зоні садибної житлової забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень з боку Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради під час видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки відсутній протиправний характер таких дій, з огляду на затвердження Містобудівних умов у відповідності до генерального плану міста Ужгорода. Суд не може самостійно робити припущення про те, що Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради очевидно було відомо, що земельна ділянка у АДРЕСА_1 знаходиться у межах приаеродромної території Міжнародного аеропорту ,,Ужгород" на час розробки та затвердження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 78/03-04/18 від 17.08.2018. Доводи апелянта про те, що Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не могло не знати про знаходження об`єкта будівництва на приаеродромній території і мало перевірити відсутність пов`язаних з цією обставиною обмежень під час вивчення Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, є виключно припущеннями, що не підтверджується належними та допустимими доказами. При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що статтею 29 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності" визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. На час надання відповідачу ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень таких обставин не було, а тому ці містобудівні умови та обмеження не підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 376 ЦК України житловицй будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, при цьому знесенню передує направлення забудовнику припису, надання можливості добровільного виконання припису та приведення об`єкту будівництва у відповідність до вимог законодавства та тільки в разі невиконання припису можливе звернення з позовами про знесення самочинного об`єкту будівництва. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку не встановлено, що відповідач здійснює будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, відсутність погодження будівництва з боку Державіаслужби об`єкту не свідчить, що такий об`єкт є самочинним будівництвом, оскільки відсутня сукупність чинників, визначених ч.1 ст. 376 ЦК України . За таких обставин колегія суддів визнає передчасними позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_1 знести самочинне будівництво. Згідно статті 36 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час видання містобудівних умов і обмежень) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт (ч.1). Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру (ч.7). В даному випадку відсутні передбачені ч.7 ст. 36 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності" підстави для скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а тому позовні вимоги про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт також задоволенню не підлягають. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла переконання, що спірний об`єкт будівництва може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, а тому вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 виконати рішення Державної авіаційної служби України від 14.03.2019 року №137,

146. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи, однак допустився помилки в частині застосування норм матеріального права та безпідставно відмовив у задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_1 виконати рішення Державної авіаційної служби України. Тому колегія суддів визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх задоволення. Решта позовних вимог задоволенню ні підлягають, а тому рішення суду першої в частині вирішення решти позовних вимог необхідно залишити без змін. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ст. ст. 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/857/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення Державної авіаційної служби України - скасувати та прийняти постанову, якою в цій частині позов Державної авіаційної служби України задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виконати рішення Державної авіаційної служби України від рішення Державної авіаційної служби від 14.03.2019 року № 137 та №146. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.