Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/596/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/596/20 пров. № А/857/8506/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 500/596/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Чепенюк О.В., час ухвалення рішення - 03.06.2020 року о 10:41 год., місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення - 05.06.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, з 16 червня 2018 року відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, з 16 червня 2018 року відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позов задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 16 червня 2018 року пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 16 червня 2018 року пенсію за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що правових підстав для задоволення вимог позивача про призначення з 16 червня 2018 року пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону україни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком №2, із врахуванням записів трудової книжки про роботу газорізальником немає. Вважає, що необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Звертає увагу, що під час звернення 19 червня 2019 року із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивачем документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсії, до трудової книжки не додавались та органам Пенсійного фонду не представлялись. Просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2018 року позивач звернувся до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Листом від 02 листопада 2018 року №3626-04 Козівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із не поданням додаткових документів, які підтверджують право призначення пенсії на пільгових умовах. 19 червня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Листом від 20 вересня 2019 року №280/03-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із неподанням додаткових документів, які підтверджують право призначення пенсії на пільгових умовах. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність у позивача 55 річного віку, достатнього загального та спеціального (пільгового) стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб`єкта владних повноважень, крім як призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року, п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини та п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії вбачається, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 листопада 2003 року. Відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків (за відсутності вказаного стажу роботи у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 01 квітня 2018 року по 30 березня 2019 року не менше 27 років у чоловіків), з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Аналогічні приписи містяться у п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, як правильно було зазначено судом пеншої інстанції, головними умовами для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 21 червня 2018 року є досягнення віку 55 років, наявність стажу роботи 27 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Ч. 1,2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Згідно з п.1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання положень ст.62 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637). У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка, враховуючи наведені вище правові норми. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: наявного у матеріалах справи розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 від 20 вересня 2019 року відповідачем зараховано до загального страхового стажу 37 років 21 день (а.с. 154-155). Проте, відсутні відомості про зарахування відповідачем періодів роботи позивача до пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Матеріалами справи підтверджено, що копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с. 6-38) містить такі записи трудової діяльності: Львівський завод імені В.І.Леніна: №1 25 вересня 1985 року прийнятий на роботу інженером-технологом у цех 032 за направленням Міністерства; №2 31 жовтня 1985 року звільнений у зв`язку з призовом на військову службу пункт 3 статті 36 Кодексу законів про працю УССР; Запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою (а.с. 7); з 13 листопада 1985 року по 07 липня 1987 року служба в Радянській армії; Львівський завод імені В.І.Леніна: №3 14 вересня 1987 року прийнятий на посаду інженера-технолога без категорії цеху 032; №4 12 лютого 1990 року переведений інженером-технологом 3 категорії (відділу) цеху 032; №5 16 липня 1990 року переведений майстром дільниці І групи цеху 032; №6 05 лютого 1992 року переведений старшим майстром дільниці І групи цеху 032 На підставі наказу від 14 жовтня 1991 року №896 Львівський завод імені Леніна з 14 жовтня 1991 р. перейменовано в Головний завод ЛОРТА; №7 24 червня 1992 року переведений майстром дільниці І групи цеху 032; №8 01 березня 1993 року звільнений за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою (а.с. 9); Козівський цукровий завод: №9 09 березня 1993 року зарахований слюсарем механоскладальних робіт; №10 29 листопада 1994 року переведений газорізальником по 3 розряду; №11 10 квітня 1997 року переведений майстром в В.Г.М.; №12 01 червня 1997 року Державне підприємство "Козівський цукровий завод" перетворене в ВАТ "Козівський цукровий завод"; №13 20 серпня 1997 року переведений газорізальником по 3 розряду; №14 03 вересня 1997 року рішенням кваліфікаційної комісії присвоєно 4 розряд газорізальником; №15 01 червня 1999 року звільнений з роботи в зв`язку з переведенням в ДП "Козова" ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інспектора відділу кадрів та скріплений печаткою ВАТ "Козівський цукровий завод" (а.с. 10); №16 01 червня 1999 року прийнятий на роботу в ДП "Козова" ЗАТ "Тернопільський ППК" по переводу з ВАТ "Козівський цукровий завод" газорізальником по 5 розряду; №17 08 серпня 1999 року створена філія "Козова" ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс"; №18 24 листопада 2000 року рішенням кваліфікаційної комісії присвоєно 5 розряд газорізальника (а.с.11); №19 21 березня 2001 року переведений майстром В.Г.М. у філії "Козова" ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс",; №20 10 вересня 2001 року звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інспектора відділу кадрів та скріплений печаткою філії "Козова" Закритого акціонерного товариства "Тернопільський агропромисловий комплекс" (а.с. 12); Філія "Козова" Закритого акціонерного товариства "Тернопільський агропромисловий комплекс": №21 16 травня 2002 року зарахований газорізальником по 5 розряду в В.Г.М.; №22 02 липня 2002 року звільнений з роботи в зв`язку з переводом на ТОВ "Козова-цукор" згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України; Запис про звільнення засвідчений підписом інспектора відділу кадрів та скріплений печаткою філії "Козова" Закритого акціонерного товариства "Тернопільський агропромисловий комплекс" (а.с. 12); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №23 02 липня 2002 року прийнятий на роботу в зв`язку з переведенням з філії "Козова" ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" газорізальником 5 розряду; №24 06 грудня 2002 року переведений на посаду виконуючим обов`язки завідуючого механічною майстернею; №25 19 грудня 2002 року звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова - цукор" (а.с. 14); 30 грудня 2002 року - 06 травня 2003 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №26 та №27) (а.с.13); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №28 07 травня 2003 року прийнятий завідувачем механічної майстерні; №29 17 грудня 2003 року звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" (а.с. 15); 26 грудня 2003 року - 16 травня 2004 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №30 та №31) (а.с. 15); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №32 17 травня 2004 року прийнятий на роботу газорізальником по 5 розряду; №33 22 грудня 2004 року звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" (а.с. 16); 31 грудня 2004 року - 25 квітня 2005 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №34 та №35) (а.с. 17); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №36 26 квітня 2005 року прийнятий газорізальником по 5 розряду; №37 30 листопада 2005 року звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом старшого інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" (а.с. 17); 08 грудня 2005 року - 25 травня 2006 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №38 та №39) (а.с. 18); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №40 26 травня 2006 року прийнятий газорізальником по 5 розряду; №41 26 грудня 2006 року звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом старшого інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" (а.с. 19); 09 січня 2007 року - 31 травня 2007 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №42 та №43) (а.с. 19-20); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №44 01 червня 2007 року прийнятий газорізальником по 5 розряду; №45 04 грудня 2007 року звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" (а.с. 20); 12 грудня 2007 року - 25 травня 2008 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №46 та №47) (а.с. 21); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор": №48 26 травня 2008 року прийнятий газорізальником по 5 розряду за трудовим договором; №49 08 грудня 2008 року звільнений з роботи в зв`язку з закінченням строку дії трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" (а.с. 23); 06 лютого 2009 року - 26 травня 2009 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №50 та №51) (а.с. 23-24); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод": №52 27 травня 2009 року прийнятий на роботу газорізальником 5 розряду; №53 31 травня 2009 року звільнений з роботи в зв`язку з переведенням на Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Козова" на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (а.с. 25); Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Козова": №54 01 червня 2009 року прийнятий на роботу газорізальником по 5 розряду за трудовим договором в зв`язку з переведенням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод"; №55 30 листопада 2009 року звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Козова" (а.с. 25); 08 грудня 2009 року - 25 квітня 2010 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №56 та №57) (а.с. 26); Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Козова": №58 26 квітня 2010 року прийнятий на роботу газорізальником по 5 розряду за трудовим договором; №59 31 серпня 2010 року звільнений з роботи у зв`язку з переведенням у Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Козова" (а.с. 27); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод": №60 01 вересня 2010 року прийнятий на роботу газорізальником по 5 розряду за трудовим договором у зв`язку з переведенням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Козова"; №61 01 грудня 2010 року звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (а.с. 28); 09 грудня 2010 року - 06 лютого 2011 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №62 та №63) (а.с. 28-30); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод": №64 04 квітня 2011 року прийнятий на роботу газорізальником по 5 розряду за строковим трудовим договором; №65 10 листопада 2011 року звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строкового трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (а.с. 30); 18 листопада 2011 року - 06 травня 2012 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №66 та №67) (а.с. 30); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод": №68 07 травня 2012 року прийнятий на посаду газорізальника по 5 розряду за строковим трудовим договором; №69 01 липня 2012 року згідно з протоколом кваліфікаційної комісії присвоєно 6 розряд газорізальника; №70 20 грудня 2012 року звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом інженера відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (а.с. 31); 28 грудня 2012 року - 11 березня 2013 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №71 та №72) (а.с. 32); Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод": №73 12 березня 2013 року прийнятий на роботу газорізальником по 6 розряду за строковим трудовим договором; №74 19 грудня 2014 року звільнений з роботи у зв`язку з закінченням дії строку трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; Запис про звільнення засвідчений підписом інспектора відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (а.с. 33); 29 грудня 2014 року - 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №75 та №76) (а.с. 34); Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина цукор": №77 01 червня 2016 року прийнятий на посаду газорізальник РМС по 6 розряду за строковим трудовим договором; №78 11 грудня 2016 року звільнений з посади газорізальника у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина цукор" (а.с. 35); 06 січня 2017 року - 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №79 та №80) (а.с. 35-36); Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор": №81 04 квітня 2017 року прийнятий на посаду слюсар-оператор в цех водопостачання та зовнішніх споруд; №82 13 січня 2018 року звільнений в зв`язку з закінченням строку договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом менеджера з персоналу та скріплений печаткою відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (а.с.37); 17 січня 2018 року - 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Козівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (записи №83 та №84) (а.с. 37); Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор": №85 20 лютого 2018 року прийнятий на посаду слюсар-оператор в цех водопостачання та зовнішніх споруд по 6 розряду; №86 23 вересня 2018 року переведений слюсарем ремонтником по 6 розряду в ТНЦ; №87 01 грудня 2018 року звільнений в зв`язку з закінченням строку договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України; запис про звільнення засвідчений підписом менеджера з персоналу та скріплений печаткою відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (а.с. 38). Проаналізувавши записи трудової книжки позивача, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що пільговий стаж позивач здобув працюючи слюсарем механоскладальних робіт, газорізальником на цукрових заводах. Така робота носила сезонний характер. Згідно з положеннями п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , наявні у ній записи відповідають вимогам до ведення та оформлення трудової книжки, та згідно з розрахунком страхового стажу (а.с 154-155) зараховані до його загального стажу, включаючи час перебування позивача на військовій службі з 13 листопада 1985 року по 26 червня 1987 року, який підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2 (а.с. 39-40). Перебування ОСОБА_1 на обліку у Козівському районному центрі зайнятості з отриманням ним допомоги по безробіттю також підлягає зарахуванню до загального трудового стажу позивача. Також, матеріалами справи стверджується, що стаж роботи позивача з 1999 року по 2018 рік зарахований на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5 (а.с.84-90, 144-150). Таким чином, колегія суддів вважає, що періоди роботи, які відображені у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зараховані до його загального страхового (трудового) стажу та враховуючи наявні у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про застраховану особу ОСОБА_1 щодо його роботи, яка не відображена у трудовій книжці, становить 37 років 21 день (при необхідних 27 років). Щодо зарахування спеціального стажу ОСОБА_1 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопавда 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 грудня 2005 року №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Згідно з п.4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. П.4.3 Порядку № 383 встановлено, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Згідно з п.10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №

637. П.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Розділом XXXIIІ «Загальні професії» Списків № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, чинних на час роботи позивача газорізальником (з 29 листопада 1994 року по 10 квітня 1997 року у Державному підприємстві «Козівський цукровий завод»; з 20 серпня 1997 року по 01 червня 1999 року у ВАТ «Козівський цукровий завод»; з 01 червня 1999 року по 20 березня 2001 року, з 16 травня 2002 року по 02 липня 2002 року у філії «Козова» ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс»; з 02 липня 2002 року по 05 грудня 2002 року, з 17 травня 2004 року по 22 грудня 2004 року, з 26 квітня 2005 року по 30 листопада 2005 року, з 26 травня 2006 року по 26 грудня 2006 року, з 01 червня 2007 року по 04 грудня 2007 року, з 26 травня 2008 року по 08 грудня 2008 року у ТОВ «Козова-цукор»; з 27 травня 2009 року по 31 травня 2009 року у ТОВ «Козівський цукровий завод»; з 01 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року, з 26 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року у ТОВ «Цукровий завод Козова»; з 01 вересня 2010 по 01 грудня 2010 року, з 04 квітня 2011 року по 10 листопада 2011 року, з 07 травня 2012 року по 20 грудня 2012 року, з 12 березня 2013 року по 19 грудня 2014 року у ТОВ «Козівський цукровий завод»; з 01 червня 2016 року по 11 грудня 2016 року у ТОВ «Компанія «Галичина цукор»), передбачалася професія «газорізальник». Крім того, матеріалами справи підтверджено, що на підприємствах, де працював газорізальником ОСОБА_1 було проведено атестацію робочих місць за умовами праці, якою підтверджено право працівників на посаді газорізальника на пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №2, зокрема: філією «Козова» ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс» - таку атестацію проведено 05 грудня 2000 року, що підтверджується копією висновку щодо якості проведення атестації робочих місць за умовами праці від 08 квітня 2003 року (а.с. 45), Товариством з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» - атестацію проведено 01 серпня 2013 року, що підтверджується копією висновку щодо якості проведення атестації робочих місць за умовами праці від 08 листопада 2013 року (а.с. 44). Крім того, витяг з наказу від 01 серпня 2013 року «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці», яким підтверджено право працівнику робочого місця газорізальник на пільгову пенсію за Списком №2 додано до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с. 6). Таким чином, періоди роботи позивача у філії «Козова» ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс» необхідно зарахувати до пільгового стажу за результатами проведення атестації 05 грудня 2000 року, а періоди роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» - за результатами проведення атестації 08 листопада 2013 року. Щодо періоду роботи позивача, який не охоплено проведенням атестації робочого місця, то колегія суддів зазначає наступне. Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення закону - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, в якій зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Щодо доводів скаржника про неподання позивачем органам Пенсійного фонду додаткових документів, які підтверджують право на призначення пенсії за Списком №2, які були вказані при поданні ОСОБА_1 заяви про призначення йому пенсії, що стало підставою для відмови у її призначенні, то колегія суддів звертає увагу, що ні з листів, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії, ні з протоколу №8 засідання комісії Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (а.с. 75-76) не вбачається яких саме документів недостатньо для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а також не вказано які саме періоди роботи є спірними. При цьому, із досліджених колегією суддів записів трудової книжки позивача вбачається, що відомості про роботу позивача газорізальником відображені належним чином, а тому дає право на зарахування вказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який становить більше 15 років (при необхідних 12 років 6 місяців). Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Матеріалами справи стверджується, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся вперше з заявою для призначення пенсії на пільгових умовах 21 червня 2018 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення позивачем 55 років. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог, оскільки позивач ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах, як такий, що досяг 55-річного віку на час звернення до органів пенсійного фонду із заявою 21 червня 2018 року, та має достатній загальний (37 років - при необхідних 27 років) та спеціальний (пільговий) стаж, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 16 червня 2018 року відповідно до положень ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 500/596/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.