Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1987/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1987/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Кондрат Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, суддя Руденко А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради", в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 15.05.2020 року; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; - зобов`язати відповідача розглянути запит від 15.05.2020 року про надання публічної інформації; - визнати вчинення порушення відповідачем щодо позивача частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2020 року позивачка звернулась до відповідача із запитом про надання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про розмір виплаченої премії головній медичній сестрі ОСОБА_2 у грудні 2019 року, проте протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту, по 09.06.2020 року включно, відповідач відповіді на нього не надав. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство "Черкаський обласний наркологічний диспансер" (просп. Хіміків, 62, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 05540451) повторно направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) лист №01-34/583 від 22.05.2020 року, наданий на запит від 15.05.2020 року. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом задоволення позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" щодо ненадання публічної інформації за записом від 15.05.2020 року та визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" із запитом від 15.05.2020 року, в якому просила: - надати інформацію про розмір виплаченої премії медичній сестрі КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" ОСОБА_2 у грудні 2019 року; - відповідь надіслати за адресою: АДРЕСА_1. 21.05.2020 року відповідачем був отриманий вказаний запит позивача від 15.05.2020 року та зареєстрований за вх. №176, що підтверджується відтиском штампу реєстрації вхідної кореспонденції на вказаному запиті. На запит позивача від 15.05.2020 відповідач листом №01-34/583 від 22.05.2020 року надав відповідь, в якій зазначив, що головній медсестрі КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" в грудні 2019 року була виплачена премія у сумі 1800 грн. Також 22.05.2020 року відповідачем до журналу реєстрації вихідної документації в УОЗ та інші установи внесений запис №583 про реєстрацію листа №01-34/583 від 22.05.2020 року про надання ОСОБА_1 відповіді на запит щодо суми виплаченої премії ОСОБА_2 . Крім того, 22.05.2020 року відповідачем до журналу реєстрації кореспонденції, відправленої поштою внесений запис №153 про направлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , листа №01-34/583 від 22.05.2020 року суми виплаченої премії ОСОБА_2 . Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністативним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В розумінні ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Частиною 2 ст. 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону № 2939-VI обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог, зокрема, виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; Частина 3 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачає, що інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. У відповідності до статті 12 Закону №2939 суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідач є юридичною особою, що фінансується з місцевого бюджету Черкаської обласної ради, тому є розпорядником інформації в розумінні Закону №2939. Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону №2939 визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Частиною 1 статті 19 Закону №2939 передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Згідно частини 2 статті 19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Частиною 1 статті 20 Закону №2939 визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Разом з тим, відповідно до статей 15 та 18 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР (далі Закон 393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Згідно зі статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Як убачається із матеріалів справи, 21.05.2020 року Комунальне некомерційне підприємство "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" отримало запит позивачки від 15.05.2020 року та 22.05.2020 року направило ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , відповідь №01-34/583 від 22.05.2020 року на вказаний запит. Отже, відповідачем надано відповідь на запит позивачки з дотриманням п`ятиденного строку, визначеного частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Виходячи з загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це певна форма його поведінки, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків і згідно з законодавством України. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на її запит. Підстав для зміни рішення суду, як те просить позивачка, судовою колегією не встановлено, оскільки відповідачем було дотримано строки надання інформації за запитом ОСОБА_1 , розглянуто зазначений запит у відповідності до вимог чинного законодавства України. У данному спорі суд апеляційної інстанції не встановив порушення з боку відповідача ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, позивачка не навела своїх доводів, які б свідчили, що відповідачем під час розгляду її звернення було порушено дану норму Конвенції стосовно саме позивачки. Судова колегія погоджується, що у данному спорі належним способом захисту є саме зобов`язання відповідача повторно направити на адресу позивачки відповідь на її запит від 15.05.2020 року, що був надісланий листом №01-34/583 від 22.05.2020 року. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Судя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.