Постанова 4876 № 908/292/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/292/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач) суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є. при секретарі судового засідання Михайловій К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2020 (прийняте суддею Федоровою О.В., повний текст складено 30.06.2020) у справі №908/292/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" про визнання недійсним п. 7.3 договору поставки сільськогосподарської техніки № 3-27/06/19 від 27.06.2019 ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення 419 208, 59 грн., які складаються з 265 000, 00 грн. основного боргу, 30 518, 46 грн. пені, 93 000, 00 грн. штрафу та 30 690, 13 грн. 30% річних. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської техніки №3-27/06/19 від 27.06.2019 щодо своєчасної та повної оплати отриманої техніки, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 265 000,00 грн. 24.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" про визнання недійсним п. 7.3 договору поставки сільськогосподарської техніки № 3-27/06/19 від 27.06.2019, укладеного між ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" та позивачем. Підставою для звернення з позовом зазначено протиправне одночасне стягнення з відповідача подвійних штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, які узгоджені в пункті 7.3 договору №3-27/06/19 від 27.06.2019.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2020 у справі №908/292/20: - Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення 419 208, 59 грн. задоволено. - Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" 265 000, 00 грн. основного боргу, 30 518, 46 грн. пені, 93 000, 00 грн. штрафу, 30 690, 13 грн. судового збору. - Відмовлено Державному підприємству "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50%. - Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" про визнання недійсним п. 7.3 договору поставки сільськогосподарської техніки № 3-27/06/19 від 27.06.2019. - судові витрати за зустрічним позовом покладено на позивача. Приймаючи рішення про задоволення первісного позову, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання обов`язків щодо своєчасної та повної оплати Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" поставленого товару. Пеня, штраф та 30% річних задоволені судом, оскільки саме така відповідальність передбачена умовами договору за несвоєчасну оплату поставленого товару. У клопотанні Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% відмовлено, оскільки подані Сертифікати Торгово-промислової палати України для підтвердження форс-мажорних обставин, не свідчать про скрутне фінансове становище відповідача та, як наслідок, наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій; в Сертифікатах Торгово-промислової палати України зафіксовано факти (обставини), що виникли за два місяці до укладання сторонами угоди, а підписавши спірний договір поставки, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку; окрім того, матеріали справи не містять доказів намагання відповідача виконати зобов`язання за договором щодо погашення виниклої заборгованості починаючи з 17 вересня 2019 року та на день ухвалення судового рішення. Відмовивши у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд зазначив, що підстав для визнання недійсним п. 7.3 договору немає, оскільки під час укладення договору сторони діяли вільно при повному розумінні своїх дій та на власний розсуд, а сам договір вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на настання реальних правових наслідків. При цьому умови пункту 7.3 договору були погоджені сторонами та не суперечать приписам законодавства. Пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. При цьому, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів наявності умислу зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ", істотності значення обставин, щодо яких мала місце омана та самого факту обману під час укладення договору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2020 у справі №908/292/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу 20% вартості поставленого товару у розмірі 93 000, 00 грн; зменшити розмір належних до сплати відповідачем штрафних санкцій на 50%.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та норм процесуального права при прийнятті рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" зазначає, що загальна сума господарських санкцій становить: 154 208, 59 грн., що становить більше половини розміру грошового зобов`язання. Апелянт заперечує проти стягнення вказаних сум, вважаючи такі вимоги незаконними, оскільки стягнення подвійних пені та штрафу суперечить вимогам ЦК України та статті 61 Конституції України, яка однозначно забороняє притягнення учасника господарських відносин до юридичної відповідальності двічі одного виду за одне й те саме правопорушення. Апелянт вважає, що фактично сторонами Договору унормовано в ньому відповідальність за несвоєчасне виконання взятого покупцем на себе зобов`язань щодо оплати за товар у вигляді пені, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, штрафу за порушення покупцем грошового зобов`язання, який обчислюється у розмірі 30 % річних від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу, та додатково, крім того, штраф за прострочення виконання грошових зобов`язань понад 10 календарних днів - у розмірі 20 % вартості поставленого Товару. Апелянт зазначає, що пункт 7.3. Договору є несправедливою умовою договору по відношенню до покупця. Наявність у позивача можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми такі як подвійні пеня та штраф за одне і теж саме порушення - прострочення грошового зобов`язання, спотворює дійсне правове значення пені та штрафу, оскільки з розумного засобу стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання такі подвійні штраф та пеня перетворюється на несправедливо непомірний тягар для покупця та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків продавцем Товару. З огляду на викладене, апелянт просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу 20 % вартості поставленого Товару у розмірі 93 000, 00 грн. При вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Проте, в матеріалах справи відсутні докази завдання збитків позивачу внаслідок не виконання відповідачем зобов`язань за договором. Відтак, з урахуванням інтересів боржника (відповідача), суд мав зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, згідно поданого клопотання. Апелянт посилається, що основним видом його діяльності є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Так, несприятливі погодні умови мали місце в період з 01.04.2019 по 23.05.2019, які істотно вплинули на якість і обсяг майбутнього врожаю сільськогосподарських культур та іншу господарську діяльність Державного підприємства у 2019 р. Вказані форс-мажорні обставини позбавили можливості апелянта вчасно та у відповідних обсягах поставити своїм контрагентам сільськогосподарську продукцію (ячмінь та пшеницю врожаю 2019 р.), та отримати від останніх вчасний розрахунок за поставлену продукцію. Зазначені форс-мажорні обставини - виняткові погодні умови: відсутність ефективних опадів, низька відносна вологість повітря, суховійні явища та пилові бурі на території Веселівського району Запорізької області, які мали місце в період з 01.04.2019 по 23.05.2019 року, підтверджені Сертифікатами Торгово-промислової палати України № 3100-19-0282 та № 3100- 19-0286 від 19.08.2019 р., що були долучені до матеріалів справи. У свою чергу, апелянт зазначає, що своєчасно оплатив першу частину поставленого товару, однак з об`єктивних причин не зміг своєчасно оплатити другу частину. Викладені обставини апелянт вважає такими, що підтверджують його складну фінансову ситуацію, що виникла внаслідок настання несприятливих погодних умов та явищ, що призвело до понесення збитків Підприємства та недоотримання прибутків з реалізації сільськогосподарських культур, що заслуговує на увагу і є підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50 %. Представник апелянта у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК Украйни. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі. Погоджена сторонами у спірному пункті Договору відповідальність відповідача за порушення договірних зобов`язань у вигляді пені та штрафу не суперечить положенням законодавства; була добровільно погоджена сторонами під час підписання Договору, у зв`язку з чим посилання відповідача на невідповідність таких умов вимогам чинного законодавства не є підставою для визнання зазначеного пункту недійсним та незаконним. Відносно 30 % річних Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" зазначає, що їх характер є компенсаційним, а не штрафним, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень Цивільного та Господарського кодексів. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Стосовно ступеня виконання боржником своїх зобов`язань за договором Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" посилається, що на час звернення до суду з позовом основний борг відповідача складав 265 000,00 грн., що становило 57% від загальної суми поставленого товару (465 000,00 грн.). Отже, відповідачем виконано зобов`язання з оплати товару лише на 43% від вартості поставленого товару, що свідчить про низький ступінь виконання зобов`язання боржником. З матеріалів справи вбачається, що поставка товару була здійснена 03 липня 2019 р. (більше року потому), однак, до теперішнього часу TOB "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" не отримав оплату за нього. За наведеного, відсутні підстави вважати прострочення боржника незначним. Докази негайного вжиття відповідачем заходів з усунення порушення матеріали справи не містять. Апелянтом також не надано доказів наявності виняткових обставин, що призвели до неналежного виконання ним обов`язку з оплати товару як і не надано суду доказів настання для нього негативних наслідків у зв`язку зі сплатою неустойки у встановленому договором розмірі. Укладаючи даний Договір, відповідач вже був обізнаний про наявність несприятливих факторів та свідомо направив свої дії на придбання товару та взяття на себе грошових зобов`язань на умовах, взаємно визначених сторонами. Також, як видно з наданої відповідачем детальної інформації про юридичну особу з ЄДР вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур є основним але не єдиним видом діяльності відповідача. Отже, подані відповідачем документи не підтверджують наявності у відповідача скрутного фінансового становища та/або відсутності товарних запасів сільськогосподарського призначення, та /або відсутності коштів на рахунках. Враховуючи, що відсотки річних не є видом господарсько-правової відповідальності, відповідач помилково ототожнює їх з неустойкою. А, отже загальний розмір неустойки складає 123 518, 46 грн., що становить менше половини від суми невиконаного відповідачем зобов`язання, у зв`язку з чим, не вбачається порушення балансу інтересів кредитора і боржника. TOB "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" зазначає, що невиконання відповідачем зобов`язань з оплати товару негативно відображується на підприємстві позивача, суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому матеріальної шкоди.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2020 у справі №908/292/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.10.2020 о 15:20 год. В судовому засіданні 19.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (постачальник, позивач у справі) та Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (покупець, відповідач у справі) 27.06.2019 уклали договір поставки сільськогосподарської техніки №3-27/06/19 (надалі договір). Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця сільськогосподарську техніку, надалі за текстом (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (ціну) на умовах цього договору. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна товару зазначаються в специфікаціях, що являються невід`ємною частиною цього договору. Ціна договору становить загальну вартість товару, поставленого покупцю за цим договором (п. 2.1 договору). Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями за правилами "Інкотермс-2010" на умовах, що зазначаються в специфікаціях. Поставка постачальником товару покупцю підтверджується видатковою накладною (п. 4.4 договору). Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем у строк, встановлений постачальником в Специфікації на кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною цього договору. Датою оплати партії товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 договору). У відповідності до умов договору учасниками правочину підписана Специфікація №1 до договору №3-27/06/19 від 27.06.2019, відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити покупцю борону дискову БДМП-4х4 у кількості 1 штуки загальною вартістю 465 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% 77 500, 00 грн. У зазначеній Специфікації сторонами узгоджено, що першу частину вартості партії товару за цією Специфікацією у розмірі, що складає 200 000, 00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 33 333, 33 грн. покупець оплачує в день поставки товару, дата якої зазначена у видатковій накладній за підписом сторін (включно), але не пізніше наступного банківського дня. Другу частину вартості товару за цією Специфікацією у розмірі, що складає 265 000, 00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 44 166, 67 грн. покупець оплачує у строк до 16 вересня 2019 року включно. В пункті 3 Специфікації сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється постачальником у термін до 3 липня 2019 включно. Передача товару постачальником після надходження першої частини вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності з правилами "Інкотермс-2010" на умовах DAP за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с. Широке. Про факт поставки позивачем обумовленого в договорі №3-27/06/19 від 27.06.2019 товару (борона дискова БДМП-4х4 загальною вартістю 465 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 77 500, 00 грн.) свідчить видаткова накладна №1364 від 03.07.2019, яка підписана обома сторонами та містить печатки підприємств. Крім того, суду надані Акт приймання-передачі товару від 03.07.2019 та товарно-транспортна накладна №ІТІ3847 від 03.07.2019, якими також підтверджується факт поставки товару відповідачу на підставі договору поставки №3-27/06/19 від 27.06.2019. Відповідач 03.07.2019 здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 200 000, 00 грн., про що свідчить банківська виписка. Згідно умов Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору остаточна оплата отриманого товару повинна була бути здійснена відповідачем до 16 вересня 2019 (включно). Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської техніки №3-27/06/19 від 27.06.2019 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару та наявність заборгованості у розмірі 265 000, 00 грн. стало підставою для звернення позивача з первісним позовом до суду. Судом першої інстанції встановлено обставини наявності заборгованості Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" у розмірі 265 000, 00 грн., в цій частині позовні вимоги задоволено на користь позивача, рішення у цій частині не оскаржується відповідачем, а обставини наявності заборгованості не заперечуються. Не є предметом апеляційного перегляду і судове рішення в частині зустрічних позовних вимог визнання недійсним п. 7.3 договору.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманого товару (борони дискової БДМП-4х4) на суму 265 000, 00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Учасники правочину в п. 7.2 договору узгодили, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В пункті 7.3 договору сторонами встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань понад 10 (десять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості поставленого товару. На підставі вказаних положень договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" заявлено до стягнення 30 518, 46 грн. пені, 93 000, 00 грн. штрафу Відповідно до Специфікації № 1 від 27.06.2019, яка є невід`ємною частиною договору №3-27/06/19, учасниками правочину узгоджено, що другу частину вартості партії товару, що складає 265 000, 00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 44 166, 67 грн. покупець оплачує у строк до 16 вересня 2019 включно. Оскільки відповідач доказів внесення другої частини вартості товару в узгоджені сторонами строки, а саме 16.09.2019 суду не надав, вимога позивача про нарахування пені за період з 17.09.2019 по 04.02.2020 є обґрунтованою. Також є правомірною вимога щодо стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 93 000, 00 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання понад десять календарних днів. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони домовились, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення покупцем грошового зобов`язання, останній сплачує постачальнику 30% річних від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу. Позивачем нараховано 30% річних у розмірі 30 690, 13 грн. за період з 17.09.2019 по 04.02.2020 за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару в рамках договору №3-27/06/19, що правильно задоволено судом першої інстанції. Відносно доводів апелянта щодо стягнення з нього подвійних штрафних санкцій пені та штрафу за одне і теж саме порушення - прострочення грошового зобов`язання, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17). Під час укладення спірного договору поставки сільськогосподарської техніки №3-27/06/19 від 27.06.2019 сторони діяли вільно при повному розумінні своїх дій та на власний розсуд, при цьому умови пункту 7.3 договору були погоджені сторонами та не суперечать приписам законодавства. Відповідач укладаючи спірний договір був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку, проте погодився на вказані умови. Щодо доводів апелянта про необхідність зменшення розміру належних до сплати відповідачем штрафних санкцій на 50%. Так, відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України. В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50% відповідач посилається на неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором поставки товару через незалежні від відповідача обставини, а саме форс-мажорні обставини (виняткові погодні умови), що підтверджуються Сертифікатами Торгово-промислової палати України №3100-19-0282 та №3100-19-0286 від 19.08.2019. Сертифікатами Торгово-промислової палати України №3100-19-0282 та №3100-19-0286 від 19.08.2019 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: відсутність ефективних опадів, низька відносна вологість повітря, суховійні явища та пилові бурі на території Веселівського району Запорізької області у період з 01.04.2019 по 23.05.2019, а також у попередні періоди з 03.10.2018 по 23.05.2019. Проте, як правильно вказано судом першої інстанції, дані документи не є тими, що підтверджують скрутне фінансове становище відповідача та, як наслідок, наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій. До того ж, в Сертифікатах Торгово-промислової палати України зафіксовано факти (обставини), що виникли за два місяці до укладання сторонами угоди, а отже укладаючи договір №3-27/06/2019 від 27.06.2019, умовами якого визначені порядок та строки оплати отриманого товару, відповідач повинен був належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. До того ж згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, самостійно формує програму діяльності, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів з метою одержання прибутку. Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги значний період прострочення виконання зобов`язання (з вересня 2019), а також відсутність часткової оплати заборгованості у цей період навіть в невеликих сумах. Також, колегія суддів не вважає нараховані штрафні санкції неспівмірними заявленим основним вимогам, а їх стягнення з відповідача несправедливим; виходячи з суми заборгованості, періоду її прострочення, не вбачається порушення балансу інтересів сторін. Оскільки відповідачем не доведено виключних обставин, які б надавали суду підстави зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2020 у справі №908/292/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2020 у справі №908/292/20 залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.10.2020 Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя І.О. Вечірко Суддя А.Є. Чередко