Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/39/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" жовтня 2020 р. Справа №914/39/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Плотніцького Б.Д. Секретар судового засідання Матіїшин Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго,вих.№ 82/565 від 24.07.2020 року (вх. № 01-05/2105/20 від 28.07.2020 року) на рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 року у справі № 914/39/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Реммашресурс, м. Харків до відповідача: Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м. Львів про стягнення боргу в розмірі 2 840 842,32 грн. За участю представників від: позивача: Скульський С.І. адвокат; відповідача: Чорній О.Б. адвокат; ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Реммашресурс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго 2 458 350 грн. заборгованості, 351 577,73 грн. пені, 30 914,59 грн. 3% річних. Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного здійснення оплати за договором №2395-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару від 04.01.2019. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/39/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реммашресурс 2 458 350,00 грн. основного боргу, 30 914,59 грн. 3 % річних, 340 801,40 грн. пені та 42 450,99 грн. судового збору. В задоволенні стягнення 10776,33 грн. пені відмовлено. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 458 350,00 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу та 3% річних підлягають задоволенню. Окрім того, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 340 801,40 грн. пені., а в задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/39/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що за умовами договору у разі прострочення оплати Товару, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого Товару, однак не більше 5 % від вартості невчасно оплаченого Товару, не відповідає дійсності, оскільки в укладеному між сторонами договорі така умова відсутня. Відтак, скаржник вважає, що рішення суду в частині стягнення пені в розмірі 340 801,40 грн. є необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню в цій частині. Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього на користь позивача 42 450, 99 грн. судового збору, оскільки згідно платіжного доручення №2789 від 24.12.2019 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 40 636,87 грн., а відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Однак, відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/39/20 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/39/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 14.09.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.10.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Реммашресурс про участь у судовому засіданні 05.10.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою програмного забезпечення EasyСon. 05.10.2020 судове засідання у даній справі не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Кордюк Г.Т. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 19.10.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою програмного забезпечення EasyСon. В судове засідання прибув представник відповідача та представник позивача (в режимі відеоконференції). Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/39/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні просив рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/39/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2019 між Акціонерним товариством ДТЕК Західенерго ( далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Реммашресурс ( далі постачальник) укладено договір №2395-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару ( далі Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти та оплатити такий товар. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку: 4.1.1. 50% вартості товару (партії товару), зазначеного у заявці покупця на поставку товару, що становить 2 458 350,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 409 725,00 грн., здійснюється у формі передоплати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником. 4.2.2. оплата по факту поставки товару (партії товару), 50% від вартості товару (партії товару), що становить 2 458 350,00 грн., у тому числі ПДВ 409 725,00 грн. здійснюється на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки товару (партії товару) покупцю, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 договору. На виконання умов Договору 24.05.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 4 916 700,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копією видаткової накладної №3 від 24.05.2019 та нарядом на отримання ТМЦ №БТС000002460 від 22.05.2019. Відповідач частково оплатив поставлений йому товар на загальну суму 2 458 350 грн. (50% вартості товару), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №17032, №23697, №23771 від 31.01.2019. Вказані обставини відповідачем не заперечуються. В порядку досудового врегулювання спору 07.11.2019 позивач подав відповідачу (через канцелярію ВП Бурштинська ТЕС) претензію про погашення заборгованості за Договором в сумі 2 458 350 грн. Однак претензію залишено без відповіді та без задоволення. Вказані обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Реммашресурс до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго 2 458 350 грн. заборгованості, 351 577,73 грн. пені, 30 914,59 грн. 3% річних. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, які містять аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку: 4.1.1. 50% вартості товару (партії товару), зазначеного у заявці покупця на поставку товару, що становить 2 458 350,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 409 725,00 грн., здійснюється у формі передоплати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником. 4.2.2. оплата по факту поставки товару (партії товару), 50% від вартості товару (партії товару), що становить 2 458 350,00 грн., у тому числі ПДВ 409 725,00 грн. здійснюється на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки товару (партії товару) покупцю, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 договору. Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної, наряду на отримання ТМЦ та платіжних доручень підтверджено факт поставки позивачем товару відповідачу та наявність заборгованості у відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 2 458 350 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідачем не заперечується та не спростовується. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 458 350 грн. основного боргу та 30 914, 59 грн. 3% річних. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 351577,73 грн. пені суд зазначає наступне. У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією. Колегія суддів звертає увагу, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18). Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, за умовами договору у разі прострочення оплати Товару, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого Товару, однак не більше 5 % від вартості невчасно оплаченого Товару. Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, суд першої інстанції встановив, що при розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 340 801,40 грн. пені, а в задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити. Однак, дослідивши зміст договору №2395-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару від 04.01.2019, суд апеляційної інстанції встановив, що таким не встановлено відповідальності покупця у вигляді пені за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого йому товару. Відтак, позивачем не обгрунтовано наявності підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені. З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у даній справі слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 2 458 350,00 грн. основного боргу, 30 914,59 грн. 3% річних, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 351 577,73 грн. пені - відмовити. Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем згідно платіжного доручення №2792 від 24.12.2019 було сплачено судовий збір в розмірі 42 612,64 грн., що відповідає вимогам ст. 4 ЗУ «Про судовий збір». З огляду на наведене, відповідно до ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37 338,97 грн. судового збору ( пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Окрім того, з врахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 7 668,03 грн. судового збору за перегляд рішення суду в апеляційному порядку. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго задоволити частково.

2. Змінити пункти 2,3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі № 914/39/20 та викласти такі в наступній редакції: Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реммашресурс (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, ідентифікаційний код 40181642) 2 458 350,00 грн. основного боргу, 30 914,59 грн. 3 % річних та 37 338,97 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 351 577,73 грн. пені відмовити.

3. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/39/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реммашресурс (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, ідентифікаційний код 40181642) на користь Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) 7 668,03 грн. судового збору за перегляд рішення суду в апеляційному порядку.

5. На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

7. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст. 288- 289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Плотніцький Б.Д. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.10.2020