Постанова 4815 № 569/13608/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/13608/20 Провадження № 22-ц/4815/1159/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Ковальчук Л. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2020 року у складі судді Смолій Л. Д., постановлену в м. Рівне, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 чи будь-якій іншій особі вчиняти дії по відчуженню квартири чи зміні її цільового призначення. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2020 року вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено ОСОБА_2 чи будь-якій іншій особі вчиняти дії по відчуженню даної квартири чи зміні її цільового призначення. Ухвалу звернуто до негайного виконання. Ухвала суду першої інстанції вмотивована наявністю належних та достовірних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду. Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що між нею та позивачем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на виконання якого нею було передано позивачу 27 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою. Звертає увагу, що в договорі вони з позивачем погодили, що всі спори, які з нього виникають, вирішуватимуться шляхом переговорів, а в разі неможливості у судовому порядку, однак від часу укладення договору і до часу подачі нею апеляційної скарги будь-яких претензій чи пропозицій щодо вирішення спірних питань від позивача не надходило. Вважає, що заявником не доведено існування загрози реального невиконання майбутнього рішення суду. З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Відзиву на апеляційну скаргу не подано.. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. З метою забезпечення позову позивачем одночасно подано суду заяву про забезпечення цього позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 чи будь-якій іншій особі вчиняти дії по відчуженню квартири чи зміні її цільового призначення, обґрунтовуючи свою вимогу загрозою можливого невиконання рішення суду у цьому спорі. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвеєвою О. В., з тих підстав, що відповідачка ввела його в оману в момент укладення договору, що, в свою чергу, відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним. Доводи апеляційної скарги про те, що сторони у договорі передбачили порядок вирішення спорів шляхом взаємних домовленостей, а також про відсутність будь-яких претензій від позивача, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки договір, на який посилається апелянт, є предметом оскарження, а ухвала про забезпечення позову, за своєю суттю є процесуальним документом, спрямованим на забезпечення ефективного виконання майбутнього судового рішення по суті спору. Зважаючи на наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а такий вид забезпечення позову, як заборона відчуження майна до розгляду справи по суті не порушує принципів співмірності виду забезпечення позову та позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд враховує, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, а його невжиття може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на його користь. При цьому, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2020 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 20 жовтня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.