Постанова 4805 № 296/7181/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/7181/20 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В. Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С. секретаря судового засідання Ковальської Я.В. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2020 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В. у цивільній справі №296/7181/20 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про порушення прав на розгляд клопотання та відшкодування моральної шкоди,- в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою. Просила: -визнати порушення законодавства при розгляді клопотання від 05.02.2015р. порушенням її конституційних прав незаконним розглядом клопотання від 05.02.2015р.; - прийняти виклад порушень законодавства, якими порушено конституційні права ОСОБА_1 незаконним розглядом клопотання від 05.02.2015р. із зазначенням суті порушень та доказів; - прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди за 15 порушень конституційних прав незаконним розглядом клопотання від 05.02.2015р.; - стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 50 000 грн моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вона звернулась до відповідача із клопотанням від 05.02.2015р. про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку. Рішенням 50 сесії VI скликання Житомирської міської ради від 20.08.2015 №978 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою із посиланням на лист Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16.02.2015р. На думку позивача, виконавчим комітетом Житомирської міської ради під час розгляду клопотання від 05.02.2015р. було порушено її конституційні права на його законний розгляд у зв`язку із відмовою на підставі листа Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16.02.2015р., оскільки вказаний лист складено з рядом порушень. Крім того, відповідачем було порушено строк розгляду клопотання, передбачений ст.118 Земельного кодексу України та неправомірно відмовлено у розгляді доданих позивачем до клопотання від 05.02.2015р. документів. У зв`язку із вказаними порушеннями її прав просила стягнути моральну шкоду. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що позовна заява про порушення конституційних прав, згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України та ч.1 ст.19 ЦПК України розглядається за правилами цивільного судочинства. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За правилами ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми, зокрема, передбачають, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду і оцінки якого встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами п.2 ч.1 ст.4 КАС України закріплено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідноз правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, закріпленими у ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. При цьому, п.7 ч.1 ст.4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. В даному випадку судом встановлено, що 05.02.2015р. ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до п.6 ст.118 Земельного кодексу України. До клопотання додано: викопіювання, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій забудови; акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2013р. з додатками. Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05.02.2015р. відповідачем, останнім не було дотримано чинного законодавства, зокрема, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на лист Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16.02.2015р., порушено строки розгляду клопотання, а також не було взято до уваги всі документи, додані нею до клопотання від 05.02.2015р., внаслідок чого порушено її права та заподіяно моральну шкоду. Таким чином, при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2015р. про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання, прийнятого за її результатами рішення та надання оцінки правомірності відмови у задоволенні клопотання позивача на підставі листа Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №262/13 від 16.02.2015р. При цьому, такі обставини не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб. Оскільки відповідач під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2015р. здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, відтак такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. При цьому, вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5 ст.21 КАС України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, суд правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: