Ухвала КАС ВС № 0940/2071/18

УХВАЛА 20 жовтня 2020 року Київ справа №0940/2071/18 адміністративне провадження №К/9901/33929/19 №К/9901/12175/19 №К/9901/11934/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Дашутіна І.В. суддів: Калашнікової О.В. Шишова О.О. за участю секретаря судового засідання Касяневич О.В. учасників справи: позивача ОСОБА_1 та його представника Замковенко М.І. представників відповідача: Шикеринець Л.М., Варшавського О.П. та представника третьої особи: Плав`юк Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» ОСОБА_1 про відвід суддів: Дашутіна І.В., Калашнікової О.В., Шишова О.О. від участі у справі №№0940/2071/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, третя особа - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення, - В С Т А Н О В И В: У провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Дашутіна І.В. (головуючого), суддів: Калашнікової О.В., Шишова О.О. перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, третя особа - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 жовтня 2020 року о 14-00 год. у режимі відеоконференції. 06 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2020 року. 20 жовтня 2020 року до початку судового засідання директором Товариства ОСОБА_1 подано заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Калашнікової О.В., Шишова О.О., Заявник зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року визнано поважними причини пропуску Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області строку на касаційне оскарження та поновлено його. Відкрито провадження за скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року. При цьому, суд не врахував судову практику, відповідно до якої обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для його поновлення. Так, відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Згідно із частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. За правилами частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено у статті 36 КАС України, відповідно до частини першої якої, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Як на підставу про відвід колегії суддів позивач посилається на частину 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що для відведення суддів необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності. Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Наведені позивачем доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ними дій, які б свідчили про його упередженість чи ставить під сумнів безсторонність суддів не наведено. Крім того, необхідно зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11). Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). ЄСПЛ у пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України"). Проаналізувавши викладені в заяві ОСОБА_1 доводи, Суд дійшов переконання, що вказана заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, мотиви заявника фактично свідчать про його незгоду з процесуальним рішенням суддів під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження, що за правилами частини 4 статті 36, 37 КАС України не може бути підставою для відводу. Відтак, колегія суддів доходить висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Калашнікової О.В., Шишова О.О. у цій справі. З огляду на наведене, Суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №0940/2071/18 слід відмовити. Керуючись статтею 36, 39, 40, 236 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» ОСОБА_1 про відвід суддів Дашутіна І.В., Калашнікової О.В., Шишова О.О. від участі у справі №0940/2071/18. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2020 року. Головуючий суддя І.В. Дашутін Судді: О.В. Калашнікова О.О. Шишов